Ірак стоїть перед необхідністю балансувати на межі, що має глибокі наслідки для його відносин зі Сполученими Штатами і регіональної стабільності, пише Саркаут Шамсулдін для Atlantic Council
У самому центрі бурхливого Близького Сходу Ірак опинився на роздоріжжі, намагаючись впоратися зі складною динамікою конфлікту між ХАМАС та Ізраїлем і водночас зорієнтуватися в заплутаних відносинах між шиїтськими ополченцями та Сполученими Штатами. Як показує історія, геополітика і внутрішні міркування збігаються, і Ірак стоїть перед необхідністю балансувати на високих ставках, що має глибокі наслідки для його відносин зі Сполученими Штатами і регіональної стабільності.
Ірак виділяється як єдина арабська держава, яка вперто відмовляється підписати угоду про перемир’я з Ізраїлем з часів арабо-ізраїльської війни 1948 року. Формально Ірак залишається у стані війни з Ізраїлем – історичної ворожнечі, яка суттєво впливає на його позицію в нинішньому конфлікті. Ірак не лише відмовляється визнавати Ізраїль як державу, але й ухвалив закони, що криміналізують будь-які зв’язки з цією країною. Цей давній антагонізм формує тло, на якому формується нинішня позиція Іраку щодо конфлікту між ХАМАС та Ізраїлем.
На тлі несподіваної атаки ХАМАСу 7 жовтня Ірак зіткнувся з суперечливими позиціями. Офіційна позиція іракського уряду зосереджена на дипломатичних зусиллях, спрямованих на припинення конфлікту, підтримці палестинської державності в довгостроковій перспективі та створенні відкритих гуманітарних коридорів для жителів Гази. Спікер парламенту Мохаммед аль-Халбусі закликав до проведення саміту арабських парламентів у Багдаді, підкресливши проактивний підхід Іраку до вирішення регіональних конфліктів.
У день нападу ХАМАС уряд Іраку виступив із заявою, в якій підтвердив непохитну прихильність Багдада до палестинської справи. Він поклав на Ізраїль відповідальність за наслідки нападу як “закономірний результат систематичних утисків, яких палестинці зазнають з давніх часів від рук сіоністської [ізраїльської] окупаційної влади”. Він підкреслив, що Ірак підтримує палестинський народ у його прагненні до законних прав і однозначно засуджує будь-яку несправедливість і узурпацію, що перешкоджають шляху до палестинської державності.
Крім того, прем’єр-міністр Іраку Мохаммед Шиа ас-Судані зробив важливий дипломатичний крок, ініціювавши телефонну розмову з арабськими та регіональними лідерами. Він також отримав дзвінок від президента США Джо Байдена 16 жовтня, що свідчить про усвідомлення Сполученими Штатами впливу конфлікту в Газі на весь регіон і ролі Іраку. Дискусія в основному розгорнулася навколо ситуації в Газі, причому Судан закликав президента Байдена підтримати відкриття гуманітарного коридору в Газі і наголосив на необхідності міжнародного втручання в умовах ескалації бойових дій.
Виклики в іраксько-американських відносинах
Сполучені Штати мають історію напруженості і конфронтації з кількома іракськими шиїтськими збройними угрупованнями, які є невід’ємною частиною іракського політичного процесу, але діють незалежно від військового апарату США. Ці збройні формування – багато з яких пов’язані з Іраном – брали участь у численних нападах на американські інтереси в Іраку і Сирії протягом останніх семи років. Проте після інавгурації прем’єр-міністра Судану в жовтні 2022 року напруженість між Сполученими Штатами і цими групами в Іраку значно знизилась. Частково це зниження можна пояснити тим, що більшість цих збройних угруповань приєдналися до коаліції Судану з метою формування уряду, що зумовило необхідність тимчасового перемир’я зі Сполученими Штатами.
Однак конфлікт в Газі додає складнощів у відносини Іраку зі Сполученими Штатами, особливо з огляду на те, що з 7 жовтня різні озброєні групи і політичні діячі вже відновили ракетні і безпілотні атаки на американські інтереси в Іраку. Ця загроза буде посилюватися доти, доки триває конфлікт між ХАМАС і Ізраїлем. Кілька проіранських командирів іракських ополченців, включаючи таких відомих діячів, як Хаді аль-Амірі з бригади “Бадр” і таких груп, як “Катаїб Хезболла”, виступили з войовничими заявами, в яких вихваляли атаку ХАМАСу і погрожували інтересам США в Іраку, якщо Сполучені Штати втрутяться на боці Ізраїлю.
Президент США Джон Керрі закликав іракський уряд офіційно припинити місію США в Іраку і закрити посольство. При цьому він відкинув насильницькі методи, спрямовані проти американських дипломатів, але попередив, що розгляне можливість вжиття інших заходів, якщо іракський уряд не відреагує на його вимогу. Частково це пов’язано з внутрішньо-шиїтським суперництвом між проіранськими таборами та блоком Садра. Проте, палестинське питання залишається чутливою і популярною темою в Іраку, яка користується підтримкою більшості іракських політичних діячів.
Крім того, США залишаються важливим партнером Іраку в боротьбі з Ісламською державою Іраку і Аль-Шам (ІДІЛ). Економіка Іраку також значною мірою залежить від відносин зі Сполученими Штатами, а центральний банк Іраку значною мірою покладається на політику Федеральної резервної системи США і доступ до її валютних резервів у розмірі 100 мільярдів доларів. Ще одним елементом, який слід враховувати, є те, що, попри американські санкції проти Ірану, Сполучені Штати надали Іраку певні винятки з санкцій – наприклад, щодо електроенергії – для ведення бізнесу з Тегераном. Усі ці приклади підкреслюють важливість американсько-іракських відносин.
Стабільність Іраку під загрозою
Візит держсекретаря США Ентоні Блінкена до Багдада 5 листопада має величезне значення з огляду на те, що Ірак зазнає і продовжуватиме зазнавати впливу війни в Газі. Ірак виділяється як єдина країна в регіоні, яка приймає тисячі американських військ і історично антиамериканських, проіранських збройних угруповань, що підкреслює виняткову і нестабільну роль Іраку в більш широкому геополітичному ландшафті. Отже, перед прем’єр-міністром Судану стоїть надзвичайно складне завдання: він повинен підтримувати крихкий баланс між інтересами Сполучених Штатів і збройних угруповань, які є партнерами його уряду, маючи при цьому значні політичні важелі впливу на нього.
Тому бездіяльність Судані щодо задоволення вимог різних акторів в Іраку не є прийнятним варіантом. Це може призвести до його усунення з посади, що спричинить політичну і безпекову нестабільність в країні і ще більше ускладнить і без того крихку ситуацію. Це становить ризик для американо-іракських відносин і Близького Сходу в цілому, оскільки прем’єр-міністрові стає дедалі складніше балансувати між вимогами впливових ополченців і збереженням відносин зі Сполученими Штатами. Ця складна ситуація підкреслює критичну важливість візиту держсекретаря Блінкена в управлінні цією складною динамікою і сприянні стабільності в регіоні.
Прем’єр-міністр Судану знає цінність зв’язків з США і демонструє підтримку постійної присутності американських військ в Іраку. Однак, з ескалацією війни в Газі прем’єр-міністр може втратити контроль над ситуацією і опинитися під масованим тиском з боку своєї коаліції і своїх суперників, таких як Садр. У цьому нестабільному середовищі мирне дипломатичне врегулювання залишається найрозумнішим методом, щоб уникнути подальшої нестабільності і поширення конфлікту на ширший регіон.
