Перед виборами у травні минулого року в Греції прем’єр-міністр, який повернувся, стверджував, що його “тверда, але справедлива” політика щодо переміщення людей спрацювала. Це було далеко не так.
Самос, розташований за милю від турецького узбережжя, став відомим як одна з п’яти “гарячих точок” в Егейському морі, що приймають тих, хто прибуває до Греції з проханням про притулок. Протягом останніх п’яти років цей острів був об’єктом епізодичної уваги засобів масової інформації, проте перенаселеність, жахливі умови, пожежі, насильство, нестача їжі та води, а також доступ до охорони здоров’я, безпечного притулку та освітніх можливостей ставлять під загрозу фізичне та психічне здоров’я людей.
Закривши у вересні 2021 року розкритикований Центр прийому та ідентифікації та відкривши замість нього Центр закритого і контрольованого доступу в Зерву (ЦКД), грецький уряд стверджував, що запроваджує новий підхід до надання притулку та розміщення біженців, який покладе край переповненості та забезпечить задоволення базових потреб, водночас прискоривши процедуру надання притулку. Він заявив, що роль таких центрів полягає в наданні “захисту і безпечного розміщення громадянам третіх країн, які в’їжджають до Греції без дотримання законних вимог”. Проте ПТПІ на острові Самос зазнав широкої критики за умови, подібні до тюремних, – з незаконним утриманням у невеликих контейнерах за парканами з колючого дроту і звинуваченнями в насильстві щодо мешканців, а також за незадовільний стан приміщень і обмежений доступ до питної води та поживної їжі.
Ситуація ще більше погіршилася
В останні тижні ситуація ще більше погіршилася, оскільки кількість прибулих збільшилася, і табір перевищив свою місткість; так само, як і табори на островах Лесбос і Лерос. Як і в 2019 році, переповненість знову викликає занепокоєння.
У травні, напередодні виборів, на яких права партія “Нова демократія” повернулася до уряду, прем’єр-міністр Кіріакос Міцотакіс і тодішній міністр міграції Норіс Мітаракіс заявили, що “надзвичайно пишаються” своїми досягненнями в розвантаженні островів і запровадженні “твердої, але справедливої” міграційної політики. Навіть якщо це було зроблено за рахунок утисків, заборонених Конвенцією про статус біженців 1951 року, і масового переведення біженців до таборів на материку, які не отримують достатнього фінансування.
Дійсно, необхідність підтримувати фасад контролю над ситуацією, схоже, призвела до спроб приховати її: неурядова організація повідомила минулого тижня, що “за одну ніч номінальна місткість [ПТРК] змінилася без будь-яких пояснень”, причому місткість на Самосі була збільшена з 2040 до 3659 осіб – майже на 80 відсотків. Проте НУО заявляють, що не було відкрито жодного нового приміщення і не відбулося жодних реальних змін, які могли б виправдати таке підвищення.
Станом на кінець минулого місяця в ПТПІ “Самос” перебувало 4 123 особи, що більш ніж удвічі перевищує початкову місткість. НУО, в тому числі “Я маю право”, отримали повідомлення від мешканців про те, що їх свавільно утримують у переповнених контейнерах і коридорах, причому понад 50 осіб сплять у контейнері ресторану. Також надходили повідомлення про те, що новоприбулих утримують до двох тижнів або навіть місяця без листа з індивідуальним рішенням, який був би необхідний для того, щоб це було законним, що не тільки порушує права людини, але й завдає шкоди їхньому добробуту.
Нестача води
Клієнти БФ “Я маю право” також повідомляли про гостру нестачу доступу до води, яка надається нерегулярно: в деякі дні це 30 хвилин тричі на день, в інші – лише один раз на день протягом години. Такий екстремальний дефіцит води не тільки сам по собі є проблемою, але й впливає на гігієну та здоров’я.
За словами мешканців та неурядових організацій, що їх підтримують, у таборі наразі не працює пральня – цілком ймовірно, що це є наслідком нестачі води. Минулого місяця це призвело до спалаху корости та збільшення кількості інших шкірних захворювань. Лікування корости вимагає прання всього одягу та постільної білизни при температурі 60 градусів. Також повідомляється, що видача нового одягу, а також предметів гігієни затримується, тому мешканці не мають іншого вибору, окрім як носити нечистий одяг.
Тим часом, їжу в таборі знову критикують за низьку поживну цінність і брак свіжих продуктів. У минулому неурядова організація “Проект Армонія” була змушена втрутитися, щоб забезпечити їжею найбільш вразливі верстви населення. Мешканці знову повідомляють про довгі черги за їжею – проблему, яка мала бути вирішена з переїздом до ПТРБ, а також про недостатню кількість їжі, дітей, які голодують, і низку шлунково-кишкових проблем. Іншій НУО, “Біженці Бірьяні та банани”, один з мешканців сказав: “Тут немає їжі, немає води, і ми голодуємо”.
Страйки
У таборі, що фінансується Європейським Союзом, не лише мешканці та неурядові організації висловлюють своє занепокоєння. Минулого місяця працівники розпочали страйк, влаштувавши дводенний страйк у всіх ЦТПІ, спровокований поточною ситуацією.
Оскільки ситуація продовжує погіршуватися, важливо не лише привертати увагу до тяжкого становища переміщених осіб на острові. Потрібні також зміни: права осіб, які шукають притулку на кордонах Європи, вимагають, щоб їх розміщували в безпечних, гідних і гостинних умовах, а не в переповнених місцях утримання під вартою, які не забезпечують навіть найнеобхідніших речей.
Автори:
Джемма Берд – старший викладач політики та міжнародних відносин в Ліверпульському університеті та старший науковий співробітник Центру досліджень глобального співробітництва Дуйсбург-Ессенського університету. Її дослідження зосереджені на міграції та гуманітарних питаннях;
Елла Додд є координатором проектів в I Have Rights, політико-правовій неурядовій організації, що базується на острові Самос і захищає права людей, які перебувають у процесі міграції. Здобула ступінь магістра в Оксфордському університеті за спеціальністю “Вимушена міграція та біженці”.
Джерело: Social Europe, ЄС
