Західні компанії постачають до Росії компоненти для протезів, які отримують, зокрема, й учасники війни в Україні. Такі поставки можуть оминати європейські санкції. Кореспондентка ВВС Катерина Седлярова з’ясувала, як працює ця схема.
Колишній боєць ПВК “Вагнер” 43-річний Сергій у 2020 році опинився у колонії. За пограбування йому дали шість років, але 21 липня минулого року Сергія одним з перших на зоні завербувала ПВК.
Чотири роки в’язниці, що залишались, обнулились: Сергія помилували, а наприкінці липня він поїхав воювати в Україну. А ще за два тижні він лежав у лікарняній палаті луганського шпиталю — вже без правої ноги.
Ногу Сергій втратив, як він розповів ВВС, під час евакуації однополчанина. Він служив у групі, що забирає вбитих та поранених з поля бою.
Після шпиталю у Луганську вагнерівця возили по різних лікарнях — загалом він згадує п’ять. Сергію провели чотири операції, включно з ампутацією та повторною реампутацією. Зрештою він опинився в Анапі — там найманці “Вагнера” масово проходили реабілітацію.
Про це вперше стало широко відомо на початку січня, коли з’явилась новина про те, що очільник ПВК Євген Пригожин відвідав поранених бійців у готелі, переобладнаному під реабілітаційний центр. Шпиталі в Анапі закрилися наприкінці липня – після невдалого заколоту Пригожина.
ПВК “Вагнер” — одне з найжорстокіших збройних формувань, відповідальне за багато ймовірних воєнних злочинів під час російського вторгнення в Україну. Найманці ПВК “Вагнер” захоплювали Бахмут, майже повністю знищивши місто, брали участь в окупаційних воєнних операціях, здійснювали позасудові страти військовополонених та своїх товаришів по службі.
Журналіст ВВС Ілля Барабанов так описує “Вагнер”. За вісім років свого існування ПВК “Вагнер” кілька разів змінював свій функціонал. У 2014–2015 роках під час першої кризи на сході України нечисленний загін найманців виконував роль “чистильників”, усуваючи проросійських, але надто несистемних польових командирів. У Сирії вони масштабувалися, перетворившись на неофіційних штурмовиків російської армії.
З початком російського вторгнення в Україну ситуація кардинально змінилася. Після масового вербування зеків до складу ПВК вона перетворилася по суті на повноцінну тіньову армію.
Позасудові страти, “кувалдинг” та розстріли дезертирів стали звичною практикою для пригожинських найманців вже під час цієї війни. Робота за гроші та особисту вигоду – основні риси “Вагнера”. При цьому “Вагнер” — добровольче формування, куди люди вступають свідомо і самостійно.
Колишній вагнерівець Сергій розповідає, що провів в Анапі пів року і за цей час його нога загоїлась — весь цей час він чекав на протез, якого так і не дочекався та поїхав.
За втрату ноги Сергію виплатили мільйон рублів, які він ще з Санкт-Петербурга надіслав дружині. Поки що свого протеза він так і не отримав.
Німецька якість для “Вагнера”
Внаслідок війни, яку Росія розв’язала в Україні, близько 30% російських військових, за прогнозами міноборони РФ, стануть людьми з інвалідністю, яким знадобиться високотехнологічне лікування, зокрема — протезування.
Здебільшого будуть потрібні протези нижніх кінцівок — це найчастіша травма під час сучасної війни; військові підриваються на мінах.
У високотехнологічних протезах використовують мікропроцесори, що потрапили під європейські санкції. В Росії їх поки що не роблять.
У середині березня 2023 року в Анапі відкрилась компанія “Індрайв” – це єдина компанія у місті, що займається протезуванням. Її власник Сергій Сазонов наприкінці січня відкрив бізнес у Калінінграді, а в середині березня перереєстрував його в Анапі, де були реабілітаційні центри “Вагнера”, які тоді ще працювали.
За оцінками підприємця, ринок протезів у Росії проблем не відчуває, а імпортозаміщення поступово розвивається.
“Сировина, яка йшла з-за кордону для ортопедії, так само йде. Є і проблемні моменти. Наприклад, компанія Ottobock має систему вакуумного активного кріплення Harmony (сучасні протези, що дозволяють вести активний спосіб життя і рекомендовані при деяких захворюваннях — Ред.). У Німеччині вона потрапила під санкції, просто під заборону імпорту, бо там написано “вакуумні помпи”. Ніхто не розуміє, що це. Але ці моменти також опрацьовуються”, — розповів ВВС Сазонов, який сам живе з протезом вже шість років.
Протези в “Індрайв” збирають з російських та імпортних компонентів, які замовляють у великої російської компанії з виробництва складників для протезів “Метиз”, пояснює Сазонов. Він досить чітко описує коло своїх клієнтів: “військові, що пройшли СВО” (“спеціальною військовою операцією” у Росії називають своє повномасштабне вторгнення в Україну – Ред.).
Родичі вагнерівців також підтверджують, що вони за допомогою ПВК та “Індрайв” змогли отримати імпортні протези. “Робили протез в “Індрайв” від компанії ПВК “Вагнер”, все зробили чудово, підганяли кожен міліметр, люди, які не знають, навіть не розуміють, що він на протезі ходить”, – написала ВВС дружина одного з вагнерівців, яка попросила про анонімність
На світовому ринку є два лідери з протезування: Ottobock і Оssur.
Російська філія великої німецької компанії Ottobock, за словами Сазонова, продає в Анапу компоненти до протезів.
Від коментарів ВВС у російському офісі компанії відмовилися. У німецькому головному офісі Ottobock повідомили, що працюють з соціальним фондом Росії і не працюють з Міноборони, а також уважно перевіряють клієнтів і постачальників у списках санкцій і надсилають “тільки ті вироби, на які є відповідні дозволи”.
Після повідомлень ВВС про те, що вироби Ottobock можуть отримувати найманці ПВК “Вагнер”, компанія провела внутрішнє розслідування, яке показало, що німці один раз все ж таки продали свою продукцію компанії “Індрайв”.
“Це була невелика кількість колінних суглобів та протезів стоп. Більше жодних стосунків у нас з цією компанією немає. Якщо з’ясується, що клієнти в Росії дійсно використовують чи продають нашу продукцію у воєнних цілях, ми негайно припинимо ділові відносини з відповідною компанією”, – написала ВВС керівниця відділу комунікацій німецького офісу Ottobock Мерле Флорстед.
Через шість днів після відповіді Флорстед представник московського офісу Ottobock Максим Федотов виступав на науково-практичній конференції “Життя після Z”, де учасники розповідали про те, “як підвищити якість і доступність реабілітації для росіян – учасників СВО”.
“З 1998 року виділилась структура, що займається забезпеченням компонентів для всіх російських підприємств. Немає жодного підприємства в Росії, яке не купувало б для своєї діяльності щось виробництва Ottobock”, — розповідав Федотов під час презентації німецьких протезів та компонентів для них.
В офісі російської філії компанії на дзвінки не відповідають. У німецькому офісі компанії повідомили, що російські військові не закуповують компоненти в Ottobock, у держтендерах для військових потреб компанія не бере участі, колінні модулі військовим не продають і не мають зв’язків з російською армією.
“Наскільки нам відомо, цю конференцію проводили не військові. Наш працівник повідомляє, що його запросив клієнт, щоб розповісти про сучасні послуги реабілітації для людей з ампутованими кінцівками загалом. У запрошенні не було явної згадки про військових”, — пояснює Мерле Флорстед у листі ВВС своє розуміння ситуації.
Сірі схеми для оминання санкцій
На дефіцит колінних суглобів наприкінці червня скаржився міністр охорони здоров’я Татарстану Марсель Міннуллін, зазначивши, що попит зростатиме щороку через поранених на війні в Україні військових.
“Ми, принаймні в Татарстані, маємо певні проблеми. Кульшові суглоби — сяк-так, більш-менш. Але колінних суглобів зараз є конкретний дефіцит”, — цитувало міністра російське видання “Бизнес-газета”.
Про те, що російський ринок протезів перебуває на рівні пізнього Радянського Союзу, розповідає у розмові з ВВС заступник генерального директора “Трансперенсі Інтернешнл Росія” Ілля Шуманов.
“Очевидно, що російські постачальники, покупці цього обладнання, змушені використовувати сірі схеми для обходу санкцій. Обсяг постачань, який є в Росії саме для виробництва протезів, якщо ми говоримо про електроніку, він не дуже значний, і очевидно, що разові постачання можна отримувати й через треті країни”, — каже Шуманов.
На медичні товари і технології подвійного призначення європейські антивоєнні санкції не поширюються, якщо вони призначені для надзвичайних ситуацій у галузі охорони здоров’я, гуманітарних та медичних цілей для невоєнного використання.
Але компанії, кінцевими користувачами продукції яких є, наприклад, міноборони Росії, його структури, працівники чи службовці, для постачання будь-якого обладнання мають отримати ліцензію. Цього вимагає Бюро промисловості та безпеки США, і вагнерівці окремо обумовлені у їхніх документах.
За оцінками Шуманова, товари подвійного призначення купують через Арабські Емірати, Туреччину, Гонконг чи Китай. Західні виробники у контрактах вказують кінцевим одержувачем не Росію, а якусь іншу юрисдикцію.
“Це перевірити неможливо. Ми бачили, що стався сплеск поставок товарів подвійного призначення до Центральної Азії та країн, які з Росією досі мають торговельні відносини, так звані “дружні країни”. Виходячи з цього, це найпростіша модель [оминання санкцій], вона практично непереможна”, – пояснює Шуманов.
Відстежувати ланцюжок своїх поставок – завдання будь-якого бізнесу. Компанії, які продають товари подвійного призначення, мають зобов’язання перед державою, що вони не поширюють свої товари в країнах, на які накладені торговельні обмеження. Але питання, наскільки держава контролює ці процеси, залишається у кожному індивідуальному випадку відкритим, пояснює Шуманов.
За його словами, на ринку протезів є китайські мікропроцесори, але свою надійність вони поки що не довели, тому про повну заміну європейської електроніки на китайську говорити передчасно.
“Мікроелектроніка, особливо в медичному високотехнологічному обладнанні, дуже залежить від конкретних деталей. Це було і зрозуміло на прикладі томографів та [приладів] штучної вентиляції легень, що так, дійсно, існують аналоги, але ми бачимо, як вони горять у лікарняних палатах”, — каже Шуманов.
Військовим ставлять
У Росії 79% виробництва медвиробів для ортопедії закривають іноземні компанії, дві третини з них – американські та німецькі. Про це наприкінці червня повідомляли представники Інституту медичних матеріалів (ІММ) при російському мінпромторгу.
Це загальна цифра по ринку ортопедії, куди входять виробники протезів, ортезів, корсетів, милиць тощо.
Деякі з російських компаній продовжують постачати імпортні протези провідних іноземних компаній у цій галузі. Найчастіше, це компоненти двох світових лідерів у галузі протезування, ісландської компанії Ossur та німецької Ottobock.
Мікродвигуни до високотехнологічних протезів раніше виробляли лише західні компанії, але після війни на ринку їх почали замінювати китайські. Має пройти три-чотири роки для того, щоб з’явилися мікропроцесори російського виробництва.
У Росії компанія “Салют Орто” робить свої колінні модулі повністю з вітчизняних матеріалів, але без мікропроцесорів. За словами її директора Івана Худякова, компанії їх продавати вигідніше, але колінні модулі з мікропроцесорами Ottobock “теж беруть”.
“Військовим, я сам бачив на власні очі, що [Ottobock] ставлять”, — розповідає Худяков.
На сайті “Салют Орто” представлені колінні модулі ісландської компанії Ossur. Але Худяков запевняє, що з початку війни компанія їх не закуповує — причому не лише її російська філія, а й казахстанська.
В ісландському офісі Ossur повідомили, що призупинили всі продажі до Росії, коли почалася війна в Україні.
“Ми не постачаємо напряму протезні вироби, керовані мікропроцесором чи іншим чином, компаніям чи іншим організаціям у Росії. І я можу підтвердити, що Ossur не продавала продукцію “Салют-Орто” в Казахстані”, — написала у відповідь на запит ВВС віцепрезидентка з корпоративних комунікацій Едда Х. Гейрсдоттір.
