Китайський міністр закордонних справ Ван Ї телефонував 7 серпня у Москву російському колезі, щоб, як йдеться в офіційному повідомленні Пекіна, обговорити «нові досягнення» «стратегічної співпраці» Китаю з Росії.
Розмова відбулася після того, як китайський посланець Лі Хуей 5-6 серпня брав участь в консультаціях представників понад 40 держав та організацій у Джидді в Саудівській Аравії щодо припинення російської війни в Україні.
Керівник Офісу президента Зеленського Андрій Єрмак, який представляв Україну в Джидді, назвав ту зустріч «ударом по кремлівській владі», ознакою «ізоляції Росії» та окремо заявляв про важливість китайської участі.
«Представник Китаю брав жваву участь у розмовах, висловлював свою думку. Головне, що ми почули від представника Китаю, що Китай готовий і надалі брати участь у цьому форматі», – вказав Єрмак.
Тим часом з офіційного китайського викладу змісту розмови між Пекіном і Москвою виглядає, що Ван Ї вважав за потрібне запевнити Росію в «дружбі» після застережень Москви стосовно зустрічі у Джидді, куди росіян не запрошували.
Згідно з викладом «Ван Ї наголосив, що стосовно української кризи Китай відстоюватиме незалежну й неупереджену позицію, буде об’єктивним та раціональним голосом, активно сприяючи мирним переговорам і шукатиме політичного вирішення будь-яких міжнародних багатосторонніх подій».
Китайські посадовці використовують близьку до російської термінологію, уникаючи слів “війна”, “агресія” чи “напад” і вони не згадують, що російська армія окупувала та називає своєю частину території України і вимагає зміни міжнародно визнаних російсько-українських кордонів.
В той час як Андрій Єрмак стверджує, що в основі міжнародних консультацій у Джидді була так звана «Українська формула миру» – 10 положень окреслених президентом Зеленським, то Китай підкреслює, що має свій план – 12 позицій оприлюднених 24 лютого 2023 року в річницю російського вторгнення в Україну.
Українська «формула» і китайські «позиції» мають кілька збігів: зокрема перший український пункт «радіаційна та ядерна безпека» схожий на сьоме і восьме китайське положення про «збереження безпеки атомних електростанцій» і про «зменшення стратегічних ризиків», де Пекін наголошує на недопустимості застосування ядерної чи іншої зброї масового знищення.
І український і китайський плани виокремлюють важливість того, що Зеленський назвав «продовольчою безпекою», а Пекін згадує як «сприяння експорту зерна».
Також схожість українських і китайських позицій помітна у закликах до захисту прав цивільного населення і військовополонених, хоча з українського боку наголошено на потребі «звільнення», а з китайського – на підтримці «обміну полоненими між Росією і Україною».
Китайсько-українські розбіжності
Андрій Єрмак визнав, що на зустрічі в Джидді висловлювалися протилежні думки, хоча не вдавався у подробиці.
Погляд на «китайські позиції» та на «українську формулу» миру дає підстави припускати, що головні відмінності між Пекіном та Києвом полягають в поглядах на умови для припинення вогню, на відповідальність Росії за напад на Україну, на принцип непорушності кордонів і на роль міжнародних санкцій щодо Москви.
Китай як і Україна часто посилаються на дотримання Статуту ООН, але в той час, як українська формула підкреслює, що це означає «відновлення територіальної цілісності України» і «виведення російських військ», то китайські позиції, хоч і виносять у перший пункт вимогу «пошани до суверенітету всіх країн», проте ніяк не згадують про російську окупацію.
Китайський документ говорить про необхідність «припинення бойових дій» і про «відновлення мирних переговорів», повністю уникаючи того, що Україна називає потребою «справедливості», «відшкодування збитків завданих війною», а також «гарантій безпеки» для України.
Натомість Китай виокремлює те, що названо необхідністю «відмови від ментальності Холодної війни» і подано як проблему «розширення військових блоків» та «переслідування своїх безпекових інтересів за рахунок інших».
Ті застереження Пекіна збігаються з позицією Москви, яка виправдовує свій напад на Україну і намагання змінити кордони, загарбавши українських території, тим, що українці, буцімто, загрожують Росії можливим вступом в НАТО.
Пекін як і Москва вважає великою проблемою те, що і в Росії, і в Китаї називають «односторонніми санкціями», натякаючи на міжнародні санкції проти Росії, запроваджені США, ЄС та іншими країнами поза рамками ООН, де росіяни мають право вето й можливість блокувати будь-які невигідні Москві рішення.
Китайські позиції вказують на зацікавленість Пекіна в «збереженні стабільності промислових і постачальних ланцюгів», щоб уникнути негативного впливу «кризи… на відновлення світової економіки».
«Формула миру» Зеленського:
1.Радіаційна та ядерна безпека;
2.Продовольча безпека;
3.Енергетична безпека;
4.Звільнення всіх полонених та депортованих;
5.Виконання Статуту ООН та відновлення територіальної цілісності України та світового порядку;
6.Виведення російських військ та припинення бойових дій;
7.Справедливість;
8.Екоцид, потреба негайного захисту природи;
9.Недопущення ескалації;
10.Фіксація закінчення війни;
Позиція Китаю щодо політичного врегулювання української кризи:
1.Повага до суверенітету всіх країн;
2.Відмова від менталітету холодної війни;
3.Припинення бойових дій;
4.Відновлення мирних переговорів;
5.Вирішення гуманітарної кризи;
6.Захист цивільного населення та військовополонених;
7.Підтримання безпеки атомних електростанцій;
8.Зниження стратегічних ризиків;
9.Сприяння експорту зерна;
10.Припинення односторонніх санкцій;
11.Підтримання стабільності промислових ланцюгів і ланцюгів постачання;
12.Сприяння постконфліктній відбудові;
