Українські збройні сили продемонстрували, що мають на озброєнні новітній морський безпілотник, що здатен дістати російські кораблі майже в будь-якій точці Чорного моря.
Вперше морські безекіпажні катери для атаки на російський флот Україна використала восени минулого року. Найгучніша акція – напад на базу Чорноморського флоту в Севастополі 29 жовтня, коли за непідтвердженими даними вдалось пошкодити до чотирьох суден.
За 10 місяців потому українські дрони-камікадзе вдарили по другій базі ВМФ РФ на Чорному морі – в Новоросійську (Краснодарський край) Пробоїну в корпусі отримав великий десантний корабель “Оленегорський гірник”. Джерело ВВС каже, що це була спільна операція Служби безпеки України і Військово-морських сил.
Між цими інцидентами в Чорному морі також відбувалися події, ймовірно пов’язані з українськими безекіпажними катерами. Зокрема, це була одна з версій вибуху біля опор Керченського мосту 17 липня.
Тож що це за “диво-зброя”, якою Київ б’є Росію на морі? Україна нещодавно відкрила завісу таємничості.
Дочка Перуна, що топить російські кораблі?
Наприкінці липня на міжнародній виставці озброєння в Туреччині українська державна компанія “Спецтехноекпорт” представила новітню розробку – морський автономний безпілотний охоронний роботизований апарат MAGURA V5.
За пару днів сюжет про український безпілотник вийшов на американському телеканалі CNN. Там показали дрон, який повністю відповідає характеристикам та виглядає як MAGURA V5.
Саме він, як розповіли журналістам військові, вражає російські цілі на морі. Співрозмовники ВВС Україна в силових структурах не змогли ні підтвердити, ні спростувати цю інформацію. Співрозмовники не виключають, що в операціях можуть брати участь й інші апарати, які тільки схожі на Магуру.
Хоча дрони Магура дуже схожі на ті, які помічали біля вражених російських цілей.
Назва дрону це одночасно і абревіатура (Maritime Autonomous Guard Unmanned Robotic Apparatus – “морський автономний охоронний безпілотний роботизований апарат”), а також ім’я крилатої доньки бога Перуна в слов’янській міфології. Основне покликання Магури – цієї української Валькірії – оберігати і надихати воїнів на полі бою.
Наприклад, таку ж самоназву має 47-ма окрема механізована бригада ЗСУ. Таку ж назву мають і низка вершин в українських Карпатах.
Компанія “Спецтехноекпорт” відома перш за все як основний експортер, а не розробник українського озброєння. Водночас на її сайті вказано, що на даний момент в компанії створено спеціальний департамент “Центр безпілотних систем”.
Там вказано, що він “на своєму рівні координує діяльність державних та приватних виробників безпілотних літальних систем, компонентів, боєприпасів, систем спостереження та радіоелектронної боротьби в рамках індивідуальних та спільних проєктів.
В брошурці “Спецтехноекпорт” за 2023 рік розміщена інформація про основні тактико-технічні характеристики Магури. Довжина безекіпажного катера 5,5 м, ширина 1,5 м, висота над ватерлінією 0,5 м.
Дрон має крейсерську швидкість 22 морських вузли (40,7 км/год), а максимальну – 42 вузлів (майже 78 км/год). Дальність його роботи – 450 морських миль, що складає близько 833 км.
Один з найголовніших параметрів апарату – скільки навантаження може нести безпілотник. В Магури цей показник складає 320 кг, тобто, якщо використовувати його як ударний дрон, то в нього поміщається близько 300 кг вибухівки.
Також він керується за допомогою супутникового зв’язку або радіомережі. Крім того, на носі катера є відеокамера, яка передає зображення в режимі онлайн.
“Спецтехноекпорт” вказує, що Магура може виконувати кілька видів операцій, такі як спостереження, розвідка, патрулювання, пошуково-рятувальна, мінна боротьба, охорона флоту і виконання бойових завдань.
Швидкий, потужний і компактний
“MAGURA V5 розроблений з використанням передових методів проєктування. Гідродинамічний корпус і гладкий профіль V5 дозволяють йому таємно переміщатися з чудовою маневровістю. Це доступне рішення, яке легко запустити з будь-якого віддаленого місця”, – наводить характеристики цього апарату “Спецтехноекпорт”.
Профільне видання Defense Express звертає увагу на ще один плюс Магури. Для її запуску не потрібна складна інфраструктура. “Пульт управління цим морським безпілотником виглядає досить компактним, не більшим за площиною, аніж сучасний ноутбук”, – сказано у статті видання.
Обслуга безпілотника складає лише декілька осіб, включно із оператором, і не займає багато місця. Крім того, для спуску на воду катера не потрібні спеціальні майданчики (сліпи), хоча його вага і складає орієнтовно 1 тонну.
Крім того, за попередніми даними, Магура може працювати роєм, тобто в складі трьох безпілотників: двох стандартних та одного зі щоглою для апаратури. Ймовірно, це ретранслятор для передачі сигналу на інші морські дрони.
“Але якщо узагальнити все вищеописане, то зможемо побачити таку картину – система управління нашими катерами-камікадзе організована достатньо компактно, аби убезпечити її живучість на тлі загрози масованих ракетних атак РФ”, – резюмує Defense Express.
Військові експерти також звертають увагу на дальність роботи і потужну ударну силу “Магури”. Капітан запасу, колишній заступник начальнику штабу ВМС України Андрій Риженко каже, що бойова частина Магури в 300 кг достатня для ураження невеликого корабля.
“Якщо такий дрон з такою кількістю вибухівки влучить в патрульний корабель, то він його просто знищить”, – сказав він ВВС.
З ним погоджується військовий аналітик групи “Інформаційний спротив” Олександр Коваленко.
“Минулого разу демонструвалися безекіпажні катери радіокеровані катери, які мали навантаження бойової частини вагою до 200 кг. Зараз ми бачимо надбавку. Я не думаю, що вони зможуть потопити фрегат з водотоннажністю понад 4000 тонн. Але щодо малих ракетних кораблів із водотоннажністю до 1000 тонн можна говорити про гарантоване затоплення”, — вважає він.
Українська влада не розкриває дані, скільки усього морських дронів перебуває на озброєнні та де саме вони виробляються.
Міністерство оборони Росії 18 липня, на наступний день після вибуху на Керченському мосту, заявило про завдання ракетного удару по місцю виготовлення українських безекіпажних катерів “на судноремонтному заводі в районі Одеси”.
