Ізраїль зобов’язаний захистити своє населення від подальших нападів. Проте право на самозахист не існує ізольовано
7 жовтня озброєні бойовики ХАМАС та Палестинського ісламського джихаду (ПІД) штурмували прикордонний паркан між Газою та Ізраїлем, захопили ізраїльські військові пости, увійшли в ізраїльські міста та кібуци в прикордонній зоні, жорстоко вбили сотні людей і захопили понад 200 заручників у секторі Газа. З того часу ХАМАС та інші бойові угрупування випустили тисячі ракет з Гази по Ізраїлю, безладно вбиваючи людей.
Наступного дня після теракту Ізраїль розпочав кампанію повітряних ударів по сектору Газа. ХАМАС, зі свого боку, погрожував вбити заручника кожного разу, коли Ізраїль бомбив будинки без попередження. За ізраїльськими даними, в результаті ракетних обстрілів і масових вбивств з боку ХАМАС і Ісламського джихаду загинуло щонайменше 1 300 ізраїльтян та іноземних громадян. Прем’єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху оголосив стан війни. Метою військової операції, яка зараз триває, є відплата і повне знищення військового потенціалу Хамасу в Газі.
Катастрофічна гуманітарна ситуація
За даними палестинських джерел, в результаті ізраїльських авіаударів у секторі Газа загинуло понад 3 000 осіб. Однак кількість тих, хто опинився під завалами і не може бути врятований через брак важкої техніки і безперервні повітряні удари, невідома. Крім того, Ізраїль ввів повну блокаду сектора Газа і призупинив постачання навіть життєво необхідних товарів. Відтоді не можна імпортувати ні продукти харчування, ні електроенергію, ні паливо, ні медикаменти, ні питну воду. Єдина електростанція в прибережній смузі була вимкнена, а громадське електропостачання зруйноване – з катастрофічними наслідками, особливо для медичного та питного водопостачання.
15 жовтня Ізраїль оголосив, що відновить постачання питної води принаймні до частини південної частини Смуги Гази. Однак це ще не підтверджено. Однак це ще не підтверджено. Крім того, значна частина населення все ще залежатиме від доставки питної води вантажівками. Ще до нинішньої ескалації близько 1,3 мільйона людей у секторі Газа – на тлі правління ХАМАС і закриття території з 2006 року – залежали від гуманітарної допомоги. Зараз потреба в такій допомозі стрімко зростає.
Сотні тисяч попрямували до південного сектора Газа, але без надії знайти там притулок, захист чи базові послуги.
13 жовтня ізраїльська армія закликала населення північної частини Смуги Гази – близько 1,1 мільйона осіб – а також міжнародні організації залишити цю територію протягом 24 годин. ХАМАС, з іншого боку, закликав населення залишитися – і, за словами ізраїльської армії, перешкоджав їхній втечі. Організація Об’єднаних Націй оцінила евакуацію як неможливе завдання. Ян Егеланд, колишній норвезький соціал-демократичний міністр закордонних справ, а нині президент Норвезької ради у справах біженців і Міжнародного комітету Червоного Хреста (МКЧХ) – охоронця міжнародного гуманітарного права – назвав цей наказ незаконним згідно з міжнародним правом.
Після міжнародних протестів ізраїльські військові продовжили термін евакуації з північної частини Смуги Гази на кілька годин, але не відкликали наказ про евакуацію. За даними ООН, 400 000 людей вже були змушені тікати з прибережної смуги до того, як був виданий наказ – лише обмежена кількість змогла знайти притулок в установах ООН або лікарнях. Ще сотні тисяч людей з того часу перебралися до південної частини Сектору Гази, але без будь-якої надії знайти там притулок, захист або базові послуги. Обстріли також тривають у південному місті Чан-Юніс.
Є побоювання, що в результаті продовження війни, а особливо після початку наземного наступу, кількість жертв буде дуже великою. Це також пов’язано з тим, що в секторі Газа практично неможливо відрізнити військові цілі від цивільних через щільну забудову, тунелі ХАМАСу, які проходять під житловими будинками, а також цивільні об’єкти ХАМАСу та інших бойових угрупувань, які розташовані в житлових і офісних будівлях. Палестинці також побоюються, що бойові дії можуть призвести до постійного переміщення.
Право на самозахист
Ізраїль має право та зобов’язаний захищати своє населення від подальших атак бойовиків. Однак право на самозахист існує не ізольовано, а в залежності від загальних прав людини та jus in bello , «закону під час війни». У Четвертій Женевській конвенції, зокрема, остання встановлює суворі обмеження щодо засобів і методів ведення війни щодо захисту цивільного населення. Важливо зазначити, що крім питання про те, хто спровокував збройний конфлікт і хто є агресором чи захисником, норми міжнародного гуманітарного права застосовуються до всіх залучених сторін.
Відданість Федеративної Республіки Німеччини безпеці Держави Ізраїль, її огида до звірств, скоєних ХАМАС, і її схвалення мети Ізраїлю знищити ХАМАС можна зрозуміти. Однак вони не звільняють Німеччину від її обов’язку згідно з міжнародним правом працювати над захистом цивільного населення в Газі та робити все можливе для запобігання порушенням міжнародного гуманітарного права.
У зв’язку з цим уряд Німеччини має терміново використати свої тісні відносини з Ізраїлем (та іншими регіональними гравцями), щоб працювати над звільненням заручників шляхом переговорів, захисту цивільного населення в секторі Газа та запобігання регіональній ескалації. Зокрема, вона повинна тиснути на Ізраїль, щоб він ефективно захистив населення Гази шляхом створення безпечних зон. Слід також чітко вказати, що цивільні особи, які залишаються в Північній Газі, попри заклики покинути її, знаходяться під повним захистом гуманітарного права, і те, що вони залишаються в регіоні, не робить їх законними цілями.
Необхідний необмежений гуманітарний доступ, щоб можна було доставити життєво важливу екстрену допомогу (у вигляді питної води, їжі, ліків і палива для лікарняних генераторів).
Необхідно захистити лікарні та іншу цивільну інфраструктуру, а також гуманітарних працівників. Необхідний необмежений гуманітарний доступ, щоб можна було доставити життєво важливу екстрену допомогу (у вигляді питної води, їжі, ліків і палива для лікарняних генераторів). Крім того, необхідно створити гуманітарні коридори, щоб забезпечити можливість евакуації, наприклад, пацієнтів із невідкладною медичною допомогою та іноземних громадян. Якщо Ізраїль не надає гуманітарного доступу через свою власну територію, слід наполягати на тому, щоб він був дозволений з Єгипту через пункт пропуску Рафах у тісній співпраці з ООН і Міжнародним Червоним Хрестом і, якщо необхідно, без згоди Ізраїлю.
Водночас важливо також працювати з такими регіональними гравцями, як Єгипет і Катар, щоб вплинути на керівництво ХАМАСу, змусити його дотримуватися міжнародного гуманітарного права і припинити невибіркові ракетні обстріли Ізраїлю, не перешкоджати втечі власного населення із зон бойових дій і забезпечити благополуччя заручників, а також домагатися їхнього звільнення. Німеччина також повинна запропонувати свій досвід для імплементації відповідних угод, як вона це успішно робила в минулому.
Навіть якщо існують обґрунтовані побоювання щодо постійної втечі та переміщення: зрештою, з гуманітарної точки зору, Єгипет, за підтримки міжнародної спільноти, повинен підготуватися до масової втечі цивільного населення з Гази, щоб врятувати людські життя. Уряд Німеччини повинен підтримати таку підготовку і фінансово забезпечити будь-який можливий прийом. Водночас необхідно чітко донести до Ізраїлю, що притулок на Синаї може бути лише тимчасовим захисним заходом на час бойових дій.
Автори:
Доктор Мюріель Ассебург є старшим науковим співробітником відділу Африки та Близького Сходу в Stiftung Wissenschaft und Politik (SWP) у Берліні;
Доктор Костянтин Вітшель працює спеціалістом із питань політики в Ізраїлі, Палестині, Сирії, Ємені та департаменті миру та безпеки на Близькому Сході та в Північній Африці Фонду Фрідріха Еберта.
Джерело: IPS-Journal, ЄС
