Націоналістична партія “Право і справедливість” використовує економічні важелі, щоб утримати владу, і ще один термін може призвести до ще більших проблем для Європейського Союзу.
Пенсіонерка Божена Щекоцька з міста Бяла-Піска, розташованого серед озер і ферм на північному сході Польщі, точно знає, що вона хоче бачити зміненим після виборів у країні цієї неділі: нічого.
За останні вісім років під керівництвом партії “Право і справедливість” польська економіка зросла більш ніж на 50%, заробітна плата майже подвоїлася, а безробіття скоротилося вдвічі. Близько 4000 мешканців містечка, розташованого в регіоні, який колись був одним з найбідніших в країні, також отримали вигоду від державних виплат для сімей з дітьми, безробітних, інвалідів та пенсіонерів.
Як і багато городян, які беруть участь у процесії від барокового костелу, щоб подякувати Богові за врожай, Щекоцка також прагне віддати належне уряду. “Те, що ми маємо зараз, дуже добре, – каже 63-річна колишня офіціантка і прибиральниця. “Все змінилося на краще”.
Буколічна сцена знаходиться далеко від того, що, можливо, є найжорстокішою і найконфліктнішою виборчою кампанією в Польщі з часів, коли комунізм поступився місцем демократії в 1989 році. Бяла Піска є символом того, як за межами великих міст більш єврофільські ліберальні опоненти націоналістичної правлячої партії стикаються зі значними перешкодами на шляху до зміни курсу країни, яка пройшла шлях від сяючого світла східної інтеграції Європейського Союзу до його найбільшого ренегата.
Судячи з опитувань, голосування 15 жовтня буде напруженим, а його результат може призвести до тижневих перегонів, оскільки партія-переможець намагатиметься сформувати правлячу коаліцію. Однак очевидно, що вибори обіцяють не лише вирішити, чи ще більше Польща віддалиться від Західної Європи в соціальному та політичному плані, але й чи зможе континент бути єдиним у своїй підтримці України на тлі зростаючих ознак втоми від війни серед електорату.
Безпрецедентний третій термін поспіль для “Права і справедливості” закріпить позицію Польщі як члена незручного загону ЄС на східному фланзі НАТО, разом з Угорщиною, а тепер і Словаччиною, де голова партії, яка набрала найбільше голосів на виборах 30 вересня, пообіцяв припинити поставки зброї в Україну. Ризик полягає в тому, що уряд у Варшаві піде на ескалацію конфлікту з ЄС з питань верховенства права, імміграції та “зеленої” енергетики.
Опозиційну партію “Громадянська платформа” очолює Дональд Туск, колишній прем’єр-міністр Польщі, який два терміни обіймав посаду президента Європейської ради в Брюсселі, а потім повернувся, щоб кинути виклик своєму заклятому ворогу Ярославу Качинському, лідеру партії “Право і справедливість” і найвпливовішому політику Польщі.
Перемога Туска означатиме “велике символічне повернення Польщі до європейського мейнстріму”, – каже Алекс Щербяк, професор політології Сассекського університету в Англії, який веде регулярний блог про польську політику. Якщо правляча партія сформує новий уряд, вона “сподіватиметься, що політичний істеблішмент ЄС змириться з тим, що “Право і справедливість” залишиться і буде змушена працювати з ними”.
Опитування показують, що “Право і справедливість” випереджає “Громадянську платформу” на 4-7 відсоткових пунктів. Якщо жодна з них не зможе набрати переважну більшість голосів, кожна з них потребуватиме допомоги менших партій для формування уряду, що може ускладнитися з огляду на зростання популярності ультраправого альянсу, який заявляє, що не гратиме в “королівську гру”. Можливі повторні вибори.
Разом з Угорщиною Віктора Орбана, Качинський у Польщі став піонером правого популізму, який знаходить відгук у виборців в інших частинах Європи і навіть у США, де його підтримують діячі з орбіти колишнього президента Дональда Трампа. Обидва чоловіки створили великі електорати, граючи на націоналістичних настроях і культурних претензіях.
Партія “Право і справедливість”, яка позиціонує себе як захисник консервативних християнських цінностей, взяла на озброєння права ЛГБТК, аборти, поставки українського зерна та інші проблеми. Паралельно з виборами уряд проводить всенародний референдум з чотирьох питань, серед яких план ЄС, що передбачає квотування кількості мігрантів з-поза меж блоку, що складається з 27 членів, яких вони повинні прийняти.
Хоча Угорщина часто привертає більше уваги, Польща має більше значення. З валовим внутрішнім продуктом близько 700 мільярдів доларів США, це найбільша економіка на сході ЄС, яка отримала більше фінансування від блоку в перерахунку на душу населення, ніж будь-яка інша країна з моменту вступу до нього в 2004 році. Після вторгнення Росії в Україну Польща також стала ключовим транзитним вузлом для зброї та іншої допомоги і досі надає притулок близько 1 мільйону біженців.
На святі врожаю в Бялій Пісці наприкінці серпня виборці “Права і справедливості” були у піднесеному настрої. Мешканці міста спілкувалися з мером, священиком і приїжджими політиками в міському театрі під відкритим небом. Група жінок пенсійного віку, причепурених з цієї нагоди, розказувала про те, що польські споживачі тепер можуть дозволити собі все, що завгодно.
Вони також говорили про те, що Польща повинна залишатися непохитною у своїй підтримці України у світлі її страждань. Проте, за їхніми словами, країна повинна дбати насамперед про своїх громадян, а вже потім про біженців, але всі вони відмовилися назвати свої імена. “Ми можемо допомогти і дати їм дах над головою, але не так багато, як уряд робить зараз”, – повторила пізніше Щекоцька.
Польські політичні партії рішуче підтримують Україну і, на відміну від багатьох людей у сусідній Словаччині, вважають російського президента Владіміра Путіна агресором. Але в міру того, як новий ультраправий альянс набирає обертів, критикуючи допомогу українцям, атмосфера змінилася.
У вересні урядовці почали оголошувати, що щедра підтримка біженців закінчується наступного року. Пізніше того ж місяця прем’єр-міністр Матеуш Моравецький загострив сварку з президентом України Володимиром Зеленським через заборону на імпорт зерна для захисту польських фермерів, заявивши, що поставки зброї були зупинені. Наступного дня помічники уряду у Варшаві швидко пояснили, що це не так, але розкол був оголений.
Президент Польщі Анджей Дуда мав зустрітися із Зеленським у Нью-Йорку під час Генеральної Асамблеї ООН минулого місяця, але штаб Дуди повідомив, що стався збій у графіку. Це контрастує з численними зустрічами та теплими обіймами протягом останніх 18 місяців.
“Ця зміна в риториці щодо України не зникне після виборів, і це також небезпечно”, – каже Пьотр Бурас, голова офісу Європейської ради з міжнародних відносин у Варшаві. “Ми вже бачимо тріщини в європейському консенсусі щодо допомоги Україні. Колись палкий прихильник свого сусіда, польський уряд “зараз раптово став непередбачуваним”, – каже він.
Соціальний розкол у Польщі посилюється десятирічним суперництвом між лідерами двох партій. Качинський просуває теорію змови, згідно з якою Туск зрештою винен у загибелі свого брата-близнюка Леха в авіакатастрофі 2010 року під час офіційного візиту до Росії. Лех тоді був президентом, а Туск – прем’єр-міністром.
За підтримки потужної державної медіа-машини Качинський і його партія зображують Туска маріонеткою Німеччини, тоді як Туск говорить про те, що Польща перебуває на “переломному етапі” і що “доля країни знову вирішується”. Основний аргумент “Громадянської платформи” полягає в тому, що вона хоче налагодити відносини з ЄС і змінити політику уряду в таких питаннях, як аборти і права ЛГБТК, хоча вона обіцяє залишити соціальні програми недоторканими.
На велелюдному мітингу опозиції у Варшаві 1 жовтня настрій учасників не міг бути більш відмінним від того, що панував у Бялій Пісці та інших містах. Учасники маршу говорили про те, що “Право і справедливість” поставила Польщу на шлях, який може призвести до виходу з ЄС. Вони також були стурбовані тим, як допомога Польщі Україні стала частиною передвиборчої кампанії.
“Уряд розділяє людей і налаштовує їх один проти одного, – каже Олександра Озімек, 54 роки, дієтолог і активістка руху за права жінок, яка приїхала з південного міста Катовіце, щоб взяти участь у заході. “Нами маніпулюють, нас змушують боятися інших і підгодовують цим агресивним патріотизмом. Це не Європа. Це стає все більше схожим на Росію”.
Опитування намірів виборців показують, що підтримка “Права і справедливості” зменшилася з 44%, які вона отримала на останніх виборах, але вона все ще користується широкою популярністю завдяки впровадженню масштабних програм соціального забезпечення. Подачки допомогли підняти рівень життя населення до 80% від середнього показника по ЄС на основі ВВП на душу населення, скоригованого на купівельну спроможність, порівняно з 69%, коли партія прийшла до влади в жовтні 2015 року.
Йдучи на вибори, уряд пообіцяв збільшити щомісячні виплати на дітей до 800 злотих ($185) з 500 злотих і пообіцяв підвищити мінімальну заробітну плату на 18% наступного року. Додаткові витрати призведуть до збільшення дефіциту бюджету до 4,5% ВВП у 2024 році, що, за прогнозами уряду, є найбільшим показником за останні три роки.
Вплив війни обтяжує економічне зростання, а інфляція підскочила. Але контроль “Права і справедливості” над центральним банком також означає, що голова Адам Глапінський готовий втрутитися, коли це необхідно. Минулого місяця він знизив базову процентну ставку на 75 базисних пунктів, що, за його словами, допоможе “простим полякам”. Цей крок здивував інвесторів і призвів до падіння злотого на цілих 4% по відношенню до євро.
Польський озерний регіон простягається навколо міста Ольштин і включає в себе Бялу Піску. Це вітрина економічної орієнтації партії на громадян, які живуть за межами великих мегаполісів і складають її низову підтримку.
Цей район вже не належить до найбідніших в країні, і “кожен має роботу під рукою”, – каже Івона Арента, член партії “Право і справедливість”, яка представляє цей регіон у парламенті. “Ми повинні дивитися на благо Польщі і на те, що нас чекає”, – каже вона. “Нам потрібен стабільний, хороший уряд”.
Але це виходить далеко за межі грошей. Під керівництвом Качинського правляча партія налаштувалася на виборців, які відкинули те, що вони вважали ліберальним домінуванням Західної Європи. Роки запеклої антиіммігрантської риторики та боротьби за права меншин просочилися у повсякденне життя, впливаючи на те, як держава ставиться до ЛГБТК-людей і навіть до розлучених жінок.
У 2020 році п’ять з 16 польських воєводств оголосили себе “вільними від ЛГБТК-ідеології”. Вони відступили після тиску з боку ЄС. На початку 2021 року країна посилила і без того один з найбільш обмежувальних законів про аборти в Європі, незважаючи на загальнонаціональний страйк жінок і найбільші антиурядові мітинги з часів падіння комунізму.
Захоплення “Правом і справедливістю” державних ЗМІ та судів – суддів, які не відповідали бажаному профілю, було звільнено, а вищі судові органи були заповнені лояльними людьми – стало червоною лінією для ЄС. Вперше блок вирішив пов’язати такий відступ від демократії в Польщі та Угорщині з виплатами коштів ЄС.
ЄС призупинив виділення Польщі 35 мільярдів євро (37 мільярдів доларів), заявивши, що виділить гроші лише тоді, коли уряд почне дотримуватися встановленої лінії. Качинський продовжує поводитися зухвало, накинувшись на блок на мітингу у Вроцлаві минулого місяця, засуджуючи опозицію за “антинаціональні дії”.
Якщо “Громадянська платформа” Туска переможе, формування нового уряду вимагатиме об’єднання політиків від соціал-консерваторів до радикальних лівих, каже Щербяк, британський академік. На його думку, здатність уряду керувати вільно також може бути обмежена президентом Дудою, якому залишилося трохи менше двох років до завершення терміну його повноважень. “Будь-що, окрім більшості “Права і справедливості”, майже напевно означає період політичної нестабільності”.
Автори: Андреа Дудік, Наталія Оєвська та Пьотр Сколімовський, за сприяння Барбари Сладковської та Войцеха Москви.
Джерело: Bloomberg
