Чи знову може спалахнути заморожений придністровський конфлікт?
Придністров’я з боку виглядає плацдармом Росії в регіоні та інструментом Кремля, який можна використовувати для досягнення різних, зокрема військових, цілей. Є підстави думати саме так. Але реальність складніша і парадоксальніша.
Невизнане Придністров’я, яке давно не привертало до себе уваги, голосно нагадало про себе. 28 лютого депутати всіх рівнів провели з’їзд у Тирасполі і вирішили звернутися за допомогою до Росії у зв’язку з «погіршенням економічної ситуації в республіці, викликаним тиском з боку Молдови». А заразом попросити ООН, ОБСЄ, СНД і навіть ЄС вплинути на молдавську владу.
Тригером стала серія кроків, які вже зробили Кишинів і плануються в майбутньому. Молдавська сторона поступово змінює реальність, у якій Придністров’я звикло існувати за десятиліття неврегульованого конфлікту з Молдовою.
Перша серйозна зміна сталася на початку 2023 року. Тоді парламентом було ухвалено поправки до молдавського Кримінального кодексу. Він поповнився статтею “сепаратизм”. Раніше її не існувало, а тепер вона нависла над кожним придністровським політиком і чиновником. За «діяння, вчинені з метою відокремлення частини території Республіки Молдова», «підбурювання до сепаратизму, а також поширення матеріалів та/або інформації, що підбурюють до сепаратизму», відтепер загрожує реальний тюремний термін.
Тираспіль критикував і досі критикує Кишинів за «сепаратизм» у Кримінальному кодексі. Але молдавська влада пішла далі. У 2024 році набув чинності новий Митний кодекс Молдови. Він скасував пільги для придністровських компаній, котрі існували роками.
Молдавська сторона поступово змінює реальність, у якій Придністров’я звикло існувати за десятиліття неврегульованого конфлікту з Молдовою
Прийнятий ще в 1997 році молдавський закон «Про митний тариф» звільняв від зборів за митні процедури при імпорті та експорті «господарюючих суб’єктів, що знаходяться на території Республіки Молдова, але не мають податкових відносин із її бюджетною системою». Це громіздке формулювання слід читати так: платежі не стосуються компаній із Придністров’я. Наразі цієї пільги більше немає. Крім того, цього року Молдова має намір почати стягувати з придністровських компаній збір за забруднення навколишнього середовища та заборонити автомобілям із придністровськими реєстраційними знаками пересуватися національними дорогами. Ці заходи вписані в план дій уряду на 2024 рік, але поки що не реалізовані.
Новий Митний кодекс Молдови викликав більш нервову реакцію Тирасполя, ніж сепаратистські поправки до КК. У Придністров’ї пройшли мітинги проти влаштованої Молдовою блокади. Вони мали продемонструвати всенародне обурення, але були надто добре організованими, щоб вважати їх стихійною реакцією місцевих жителів на дії Кишинева.
Апофеозом обурення став з’їзд депутатів усіх рівнів невизнаної республіки, що відбувся 28 лютого. Варто сказати, що більше інформаційного шуму було перед тим, як форум відбувся. Преса різних країн гадала, чи попроситься Придністров’я до складу Росії чи ні. Тим більше, що дата з’їзду була сусідами з 29 лютого – днем, коли президент РФ Володимир Путін звернувся з посланням до Федеральних зборів. Головна конспірологічна версія полягала в тому, що на з’їзді в Тирасполі вирішать звернутися до Москви з проханням про приєднання до Росії, а Путін наступного дня задовольнить прохання. Не сталося ні того, ні іншого.
Путін у своєму виступі навіть не згадав про Придністров’я. А результатом тираспольського з’їзду став пухкий документ. У ньому різко розкритикували Кишинів і навіть завуальовано підтвердили курс на входження до складу Росії – у прийнятій з’їздом декларації йдеться про те, що влада Придністров’я керується «цілями реалізації волі народу, вираженої на всіх референдумах». Усіх – отже, і референдуму 2006 року, у якому 97 відсотків жителів невизнаної республіки підтримали курс її незалежність із наступним приєднанням до РФ.
Путін у своєму виступі навіть не згадав про Придністров’я. А результатом тираспольського з’їзду став пухкий документ.
Проте відповіддю на кроки, які вживає молдавська влада, стали не конкретні дії, а рішення розіслати звернення всім навколо. Придністров’я проситиме ООН, ОБСЄ, СНД, ЄС та Міжнародний комітет Червоного Хреста (самих звернень поки що немає) вплинути на Молдову, щоб не допустити її тиску на невизнану республіку, повернутися до переговорів, не допустити ескалації на Дністрі тощо.
Москву Тираспіль має намір попросити про “реалізацію дипломатичних заходів щодо захисту Придністров’я в умовах посилення тиску Молдови з урахуванням факту постійного проживання на території Придністровської Молдавської Республіки понад 220 тис. громадян Росії”.
Примітно, що у початковій версії декларації захисні заходи згадувалися без пояснення, що йдеться про дипломатію. Це передбачало широке трактування прохання, аж до військової допомоги. У фінальному тексті документа запит конкретизовано, що відтинає конспірологічні інтерпретації.
Що у сухому залишку? Придністров’я стало інформаційним приводом і виразно привернула до себе увагу. Але без різких кроків та радикальних рішень. Похмурі прогнози не справдилися, натомість допомогли привернути до з’їзду увагу дуже широкій аудиторії. З погляду піару завдання виконано. З усім іншим все не так очевидно.
Тим часом останні дії Тирасполя варто розглядати у кількох вимірах. Почнемо з російської. Війна Росії проти України змінила ситуацію для Придністров’я на гірший бік. Для Києва регіон став джерелом загрози через його гучно декларовану проросійськість, а також через те, що там знаходяться російські військові – миротворчий контингент і Оперативна група російських військ (всього близько тисячі військових). Придністровський сегмент молдавського кордону з Україною закрито з 2022 року. Це означає, що імпорт та експорт (70 відсотків придністровського експорту припадає на ЄС) невизнана республіка може здійснювати лише через Молдову, яка отримала важливий важіль на непідконтрольний їй регіон. Таким чином, війна зробила становище Придністров’я більш уразливим.
Позиції самої Росії на Дністрі теж погіршилися – вони значно послабшали. Кишинів два роки не контактує з Москвою на жодних рівнях. Росія не має колишніх можливостей надавати Тирасполю політичну та дипломатичну підтримку. Міжнародні переговори за участю Москви більше не ведуться: багаторазові спроби російської сторони відновити переговорний процес у форматі «5+2» (Кишинів та Тирасполь – сторони конфлікту, ОБСЄ, Росія та Україна – посередники, США та ЄС – спостерігачі) не мали успіху. З зрозумілих причин їхньому перезапуску опирається Київ. Кишинів ж виходить із того, що business as usual неможливий, поки армія однієї країни-посередника бомбардує міста інший. Звернення Придністров’я до Росії та світу дає Москві можливість заявити про те, що вона все ще тут є гравцем, і знову порушити питання про реанімування переговорів.
Ще один вимір – молдавський. Восени у Молдові обиратимуть президента. Нинішній лідер країни Майя Санду має намір переобратися на другий термін. Прозахідна Санда та її команди мають погані відносини з Москвою: президент, уряд і правляча партія «Дія та солідарність» повністю підтримують Україну і жорстко критикують російське керівництво. Росія зі свого боку не приховує негативного ставлення до молдавського лідера та підтримує у Молдові опонентів Санду. Москва зацікавлена у зміні влади в республіці, а нинішній конфлікт Кишинева та Тирасполя – хай і вербальний, але досить гучний – привід звинуватити молдавську владу в тому, що вона не може забезпечити стабільність.
Зрештою, останні події мають власний, внутрішньопридністровський вимір. Невизнана республіка – це ще й бізнес-проект. Місцевий холдинг «Шериф», який є монополістом у всіх прибуткових сферах від роздрібної та оптової торгівлі до паливної сфери, телекомунікацій, грального бізнесу та промислового виробництва, 30 років функціонував у максимально комфортних умовах. “Шериф” впливає і на політичні процеси. Цьогорічний придністровський лідер Вадим Красносільський був обраний за підтримки компанії.
Зміна правил гри, що почалася, не може не насторожувати придністровського гіганта. З’їзд мав показати, що здавати позиції без опору «Шериф» не збирається. Але це акуратний опір – результати з’їзду говорять самі за себе.
“Шерифом” керують прагматичні люди, які розуміють, що різкі кроки можуть погіршити ситуацію. Власник холдингу Віктор Гушан є громадянином України (як, до речі, лідер невизнаної республіки Вадим Красносільський). Гушан має активи в Україні і точно немає бажання опинитися в списках санкцій Заходу.
Придністровським елітам доріг невизнаний статус
Хоча прийнято вважати, що Придністров’я беззаперечно слідує у фарватері Кремля, це не так. Місцева влада, наприклад, жодного разу за два роки не підтримала Росію в її війні з Україною, зате не раз наголошувала, що приймає українських біженців і допомагає їм.
Придністровським елітам дорогий невизнаний статус. З одного боку, він дозволяє користуватися безкоштовним російським газом (Тираспіль не платить за нього «Газпрому» – компанія записує борг на Кишинів, але не вимагає його сплати), з іншого – торгувати з ЄС, але при цьому не підкорятися Кишиневу та не залежати від нього. Саме так були справи до вторгнення Росії в Україну.
Будучи невирішеним, придністровський конфлікт давно набув химерної форми. Придністров’я хоч і відгородилося від Молдови митно-прикордонними постами, але два береги Дністра взаємозалежні. Молдова купує електрику у Придністров’ї Молдавської ДРЕС. Мешканці невизнаної республіки отримують молдавські паспорти (поряд із російськими та українськими), їздять до Кишинева працювати, вчитися, лікуватися, займатися шопінгом.
Придністровський футбольний клуб «Шериф» – за назвою ясно, хто його власник – неодноразово ставав чемпіоном Молдови та грає у єврокубках під молдавським прапором. Зрештою, придністровці голосують на молдавських виборах – парламентських та президентських. Такі риси не були притаманні жодному територіальному конфлікту на пострадянському просторі. Це не означає, що існуючу конструкцію за бажання не можна зламати. Але поки що такого бажання не видно ні з чийого боку.
Автор: Володимир Соловйов (Vladimir Soloviev) – журналіст, спеціальний кореспондент газети «Комерсант», Кишинів.
Джерело: IPG–Journal, ЄС
