В Україні спалахнула дискусія щодо виборів під час війни. І реакція Зеленського свідчить, що вони можуть відбутися.
24 серпня, у День незалежності України, серед інших закордонних гостей у Києві був сенатор-республіканець Ліндсі Грем. Це був не перший його візит до країни з моменту широкомасштабного вторгнення Росії. Грем – один із послідовних американських політиків, який підтримує Україну, вимагаючи для неї від Білого дому ще більшої військової підтримки. Київ відповідає йому взаємністю. Сенатор – один із небагатьох зарубіжних політиків, який може розраховувати на «поглиблені» брифінги щодо бойової ситуації та просування українських військ.
У День незалежності на прес-конференції Грем заявив , що Україна має провести вибори. Чи це було його послання, чи американської влади, а можливо, навіть влади української, яка захотіла легітимізувати власні бажання через американського політика, але формально окрема думка окремого сенатора запустила в Україні чергову дискусію щодо виборів. І те, як на неї відреагував президент Володимир Зеленський, говорить про те, що вибори можуть відбутися.
Політична реальність
За законом у 2023 році мали відбутися парламентські вибори (29 жовтня), а 2024-го – вибори президента України (перший тур – 31 березня, другий (у разі призначення) – 21 квітня). Можна ствердно говорити, що повноваження чинного складу парламенту буде продовжено: вибори не оголошено, коштів на них не передбачено, передвиборча кампанія не ведеться, Центральна виборча комісія не демонструє хоча б натяку на те, що вона до них готується.
На цих виборах майже ніхто не наполягає. Війна фактично заморозила політичну активність у країні. Діють заборони масових акцій. Свобода слова переживає не найкращі часи – умовно опозиційні до влади телеканали обмежені державою у доступі до телеглядача. Парламент працює в закритому режимі і про його рішення всі дізнаються про постфактум, тому суспільство не має можливості впливати на своїх обранців. Тримати партійні офіси, займатися агітацією в той час, коли економіка падає і держава значною мірою переведена на фінансування західними партнерами – верх зарозумілості та цинізму. Тому зараз в Україні ситуація така: нові партії не народжуються; непарламентські сили не мають можливості та бажання працювати, а парламентські зацікавлені у продовженні своєї каденції.
На парламентських виборах майже ніхто не наполягає. Війна фактично заморозила політичну активність у країні.
Інша річ – вибори президента. З юридичного погляду проводити вибори глави держави зараз чи навесні наступного року немає потреби. Стаття 11 закону «Про правовий режим військового стану» передбачає, що «у разі закінчення терміну повноважень Президента України під час дії військового стану його повноваження продовжуються до вступу на посаду новообраного Президента України, обраного після скасування військового стану». Законодавець дав можливість президентові, який веде війну, довести її до кінця, не відволікатися на інші справи, окрім досягнення перемоги. Все це так, але є політична реальність.
З математично-електоральної точки зору зараз ідеальний момент для переобрання Володимира Зеленського – він на піку популярності
В Україні від початку широкомасштабного вторгнення соціологічні кампанії не вимірюють президентські рейтинги. Зате вимірюється рівень довіри, який за бажання можна як рівень електоральної підтримки. Згідно з липневим опитуванням соціологічної служби Центру Разумкова, зараз більшість українців (93 відсотки та 81 відсоток відповідно) серед інститутів та політиків найбільше довіряють Збройним Силам України та президенту Володимиру Зеленському. Далі серед персоналій немає нікого, хто заявляв би про свої президентські амбіції: керівник Миколаївської ОДА Віталій Кім (71 відсоток), волонтер Сергій Притула (55 відсотків), радник голови Офісу Президента Михайло Подоляк (52 відсотки), секретар Ради національної безпеки та оборони України Олексій Данилов (52 відсотки).
А от серед тих, кому українці не довіряють, є ті, хто раніше боровся за посаду президента і навіть її обіймав. Більшість опитаних не довіряє лідерові партії «Батьківщина» Юлії Тимошенко (78 відсотків), лідеру депутатської групи «Платформа за життя та мир» Юрію Бойку (76 відсотків), п’ятому президентові України Петру Порошенку (71 відсоток).
Тому з математично-електоральної точки зору зараз ідеальний момент для переобрання Володимира Зеленського – він на піку популярності. Сьогодення сприяє переобранню президента, чого не скажеш про майбутнє. Чим і як закінчиться війна? Чи може президент бути впевнений у тому, що рівень його підтримки після війни буде таким самим високим, як під час неї? Як сприйматимуться слова конкурентів, які почнуть знаходити і відкрито говорити про можливі прорахунки чинного президента до та під час вторгнення Росії? Теоретичні відповіді на ці питання малюють передвиборчу ситуацію для президента гірше, ніж вона є зараз.
Війна «обнулила» політичні обіцянки
Можливо, це передчасне припущення, але, здається, Володимир Зеленський почав реалізовувати сценарій свого переобрання. Звичайно, президент країни, що воює, верховний головнокомандувач не може на публіці керуватися політичною доцільністю. Він говорить про інші мотиви.
«У 2024 році, якщо триватиме війна, якщо вибори будуть проводитися, я ніколи у своєму житті не кину свою країну. Тому що я гарант Конституції, і я її захищаю в будь-якому випадку», – заявив президент України в інтерв’ю португальському громадському телебаченню RTP. На уточнююче запитання, чи він боїться програшу, Володимир Зеленський відповів: «Я нічого не боюся».
Тільки такий мотив – бути поряд зі своїм народом у скрутну хвилину – не дасть конкурентам чинного президента використати його ж передвиборчу програму , з якою він йшов на вибори у 2019 році. А саме ці слова: «Одразу хочу запевнити – йду на один термін, щоб змінити систему заради майбутнього».
Війна «обнулила» всі політичні обіцянки. Це нова дійсність. З одного боку, є бажання продемонструвати, що держава жива, проведення виборів тому підтвердження, і участь у них чинного президента – це шляхетний вчинок державного діяча, який існує в парадигмі «народ – це ми». З іншого боку, коло проблем, з якими зіткнеться країна під час їх проведення (необов’язкового згідно із законом), може наштовхнути на думку, що йдеться про використання ситуації повного паралічу політичної системи для продовження власних повноважень.
Проблеми проведення виборів
Зараз в Україні немає жодного процесу, на який не вплинула б війна і який би функціонував так, як до 24 лютого 2022 року. Перша проблема проведення виборів, і на неї, зокрема, вказує президент Зеленський – безпека. Можна тільки уявити, як активізується ворог і скільки ракет різного типу буде запущено Україною, коли стане відомо про дату виборів.
Крім того, за даними українського МЗС, станом на 21 червня 2023 року за кордоном перебуває 8 млн 177 тис. українців. Це фактично 20 відсотків кількості населення, яка фіксувалася до 24 лютого 2022 року. Крім того, за оцінками Міністерства соцполітики, кількість внутрішньо переміщених осіб становить близько 4,7 млн. осіб. І всі вони, крім дітей, мають право голосу. Але як його реалізувати, поки що незрозуміло.
«Нам потрібний кожен голос… Нам потрібний легітимний вибір… Щоб військові могли проголосувати. Вони захищають сьогодні цю демократію і не дати їм цієї можливості через війну – це нечесно. Я був проти виборів лише через це», – сказав президент Зеленський в іншому інтерв’ю.
Військові повинні не лише мати змогу проголосувати на виборах, а й взяти участь у них як кандидати. Нині такої можливості немає.
І тут важливим є інший акцент: українські військові повинні не лише мати можливість проголосувати на виборах, а й взяти в них участь як кандидати. Зараз такої можливості немає, і не існує жодних законодавчих ініціатив, які передбачили б участь військових і в бойових діях, і у виборчому процесі одночасно.
Ще одне питання – гроші. Президент Зеленський розраховує, що за вибори заплатить Захід. Згідно з даними, які український Мінфін отримав від ЦВК, орієнтовні передвиборчі видатки державного бюджету на наступний рік є наступними: на проведення виборів президента України – 5418,3 млн грн; на проведення виборів народних депутатів – 3745,8 млн. грн. Суми для країни, де всі зібрані кошти у вигляді податків, надходжень потребують армії – чималі. Але незрозуміло, чому мають платити західні країни? Більше того, ще раз акцентую на цьому увагу, коли закон не передбачає проведення виборів під час дії воєнного стану.
І це далеко не всі питання, які виникають, коли йдеться про вибори. Можливо, справа справді завершиться лише розмовами. Команда президента любить використовувати прийом, коли в суспільство «закидається» неоднозначна пропозиція і, залежно від реакції на неї, ухвалюється рішення, просувати її далі чи ні. А можливо, і ні, і ми стоїмо на порозі політичних змін, які з огляду на рівень підтримки Володимира Зеленського та обмеження воєнного часу призведуть до ще п’яти років управління ним країною.
Автор: Валерій Калниш (Valerii Kalnysh) – журналіст, політичний оглядач. Раніше очолював Радіо НВ, газету “Комерсант-Україна”, інтернет-портал “Апостроф”, радіостанцію “Радіо Весті” та інформаційний портал РБК-Україна.
Джерело: IPG-Journal, ЄС
