Ліванська «Хезболла», за якою стоїть Іран, не дає Ізраїлю забути про загрозу на північному кордоні. Шиїтське угруповання відволікає сили ЦАХАЛ від підготовки до наземної операції в Газі проти суннітського ХАМАС, проте навряд чи готове відкрити зараз повноцінний другий фронт, кажуть експерти. Ізраїлю нова війна з «Хезболлою» тим паче ні до чого, але ситуація будь-якої миті може вийти з-під контролю.
З кривавого нападу ісламістських бойовиків ХАМАС на Ізраїль 7 жовтня минуло понад два тижні.
Майже відразу всі погляди звернулися до Ірану – одного з головних спонсорів і ХАМАС, і Хезболли, об’єднаних спільною ідеєю знищення Ізраїлю.
Чи вступить підтримувана Іраном «Хезболла» у війну?
З 7 жовтня її бойовики та Ізраїль обмінюються ударами, але масштаб сутичок та зіткнень залишався до останнього часу обмеженим.
Минулого тижня ситуація продовжувала загострюватися. У п’ятницю ізраїльська влада розпорядилася евакуювати людей із міста Кір’ят-Шмона неподалік кордону з Ліваном. У суботу «Хезболла» атакувала одразу кілька ізраїльських військових об’єктів, ізраїльська авіація та сухопутні сили відповіли ударами по позиціях «Хезболли». У неділю перестрілки продовжились. Прикордонні райони вирішили залишити і ліванці.
Градус напруженості на кордоні, мабуть, підвищуватиметься найближчими днями, але відкрито у конфлікт «Хезболла» не вступить, принаймні поки що дійдуть висновку експерти.
ХАМАС, атакуючи Ізраїль, від початку розраховував на допомогу інших радикальних угруповань у регіоні, і насамперед «Хезболли», і зараз почувається покинутим, припускає газета L’Orient-Le Jour.
Один із засновників ХАМАС Халед Машаль минулого тижня подякував «Хезболлу» за все, що вона робить, але додав, що цього «недостатньо».
Що вважати останньою краплею
«Хезболла» зі свого боку заявляла, що не зацікавлена у прямій участі у конфлікті, доки Ізраїль не перейде якусь «червону лінію», не уточнивши, що під цим мають на увазі.
Саудівські ЗМІ з посиланням на джерела, близькі до «Хезболла», припустили, що червоною лінією можна вважати: 1) наземну операцію в Газі; 2) кількість жертв, що перевищує «розумну» цифру; 3) вбивство одного з лідерів угруповань, що входять до іранської «вісь опору»; 4) атака позицій “Хезболли”.
Рішення вступати чи ні в конфлікт, прийматиметься в Тегерані, а не Бейруті, де ліванська влада неодноразово давала зрозуміти, що чергова війна їм не потрібна. У Лівані давно вирує політична та економічна криза, а править балом у країні вже більше десятиліття могутнє шиїтське угруповання.
“Хезболла” навряд чи вступить у війну без санкції Ірану. А ісламська республіка поки воліє вичікувати.
Як вважає професор Тель-Авівського університету та науковий співробітник ізраїльського Інституту досліджень національної безпеки (INSS) Раз Зіммт, в Ірану пов’язані руки і обирати доведеться із двох лих.
«Я не думаю, що наземна кампанія Ізраїлю в секторі Газа вважатиметься червоною лінією. Скоріше це станеться, коли ми підійдемо до того, що виникне реальна загроза військовому та політичному лідерству ХАМАС у секторі Газа. Ірану доведеться обирати між двома поганими варіантами. Якщо він нічого не зробить, це спонукає Ізраїль продовжувати завдавати ще більших збитків ХАМАС і демонструвати слабкість іранської осі опору. У той же час, якщо Іран активізує «Хезболлу», повномасштабні заходи у відповідь Ізраїлю завдадуть величезної шкоди стратегічним можливостям угруповання», — цитує експерта газета Haaretz.
«Хезболла» востаннє воювала з Ізраїлем 17 років тому, і хоча з того часу й наростила військовий потенціал, зараз не прагне вплутуватися у конфлікт, який не зможе виграти.
Експерти вказують на відсутність у публічному просторі лідера «Хезболли» Хасана Насралли і вважають це ознакою того, що остаточного рішення про втручання у конфлікт не ухвалено.
Іран та регіональна війна
Востаннє «Хезболла» воювала з Ізраїлем у 2006 році. Після 34 днів бойових дій загинули понад 160 ізраїльтян та понад 1200 ліванців. Конфлікт закінчився ухваленням резолюції Ради Безпеки ООН, при цьому обидві сторони заявили про свою перемогу.
За словами старшого наукового співробітника Інституту Близького Сходу у Вашингтоні Фіраса Максада, війна 2006 року дорого обійшлася Ізраїлю та «Хезболлі», і сторони доклали багато зусиль, щоб уникнути нового масштабного спалаху бойових дій у наступні роки.
З того часу між Ізраїлем та «Хезболлою» встановилася негласна взаємовигідна домовленість: бойовики не завдають ударів по Ізраїлю, Ізраїль не б’є по Лівану.
Конфлікт не переходив межі прикордонних сутичок і обстрілів. Сторони за цей час досягли щодо стабільної рівноваги, що базується на взаємному стримуванні.
Зараз — вперше за 17 років — статус-кво під загрозою, а напруженість зростає, а чим вища напруженість, то вища ймовірність того, що одна сторона прорахується і натисне на іншу трохи більше, ніж хотілося.
«Ми спостерігаємо гру у спробі взаємного стримування. Це небезпечно, тому що хоча обидві сторони, можливо, і намагаються стримувати один одного і не хочуть бачити повномасштабний регіональний конфлікт, ці дії можуть якраз привести до нього», — цитує видання Independent Фіраса Максада.
Після війни 2006 року «Хезболла» суттєво наростила свій ракетний арсенал, а її бійці здобули військовий досвід на війні в Сирії.
І незважаючи на те, що ізраїльська армія в рази перевершує можливості бойовиків «Хезболли», угруповання буде втягнуте у конфлікт, якщо так вирішить головний спонсор «Хезболли» Іран.
Аналітики раніше вказували на те, що Іран, можливо, вже вичавив усе, що хотів, із сьогоднішнього загострення і поки що вирішив залишити все як є.
Навіть якщо Іран прямо не причетний до нападу ХАМАС, його називали успіхом іранської осі опору – від Ємену до Іраку, Сирії, Лівану та сектору Газа.
Іран досяг зриву переговорів про мир між Ізраїлем та Саудівською Аравією, організованих США. А після нападу ХАМАС іранський президент Ібрагім Раїсі навіть обговорив кризу телефоном із саудівським принцом Мухаммедом бен Салманом – своїм головним арабським противником у регіоні.
“Для іранського режиму війна вже зміцнила його становище і владу в регіоні, і участь “Хезболли” може поставити під загрозу всі ці переваги”, – пише Ханін Гаддар із Вашингтонського інституту близькосхідної політики.
Осередок нестабільності на руку Ірану, але ісламська республіка не хоче відкритої конфронтації, до якої можуть бути залучені зрештою США.
Поки Іран не опиниться в ситуації, коли йому доведеться воювати за власне виживання, він у війну не вступить, вважає Ханін Гаддар: «Питання у тому, чи готовий Іран пожертвувати перевагою та важелями «Хезболли» в Лівані, виснажуючи свою військову міць. Малоймовірно, що Іран піде на це, якщо війна не перетвориться на екзистенційний конфлікт для іранського режиму».
Тактика стримування та поступової ескалації
“Хезболла” віддає перевагу поступовій ескалації задля досягнення непростої мети – зупинити наземне вторгнення Ізраїлю в сектор Газа, вважає Моханад Хаге Алі, старший науковий співробітник Близькосхідного центру Карнегі.
Колишня високопоставлена керівниця «Моссаду» та екс-заступник директора Ради національної безпеки Ізраїлю Сіма Шайн, яка зараз працює в ізраїльському Інституті досліджень національної безпеки (INSS), з експертом погоджується:
«Вони [“Хезболла”] намагаються відвернути нашу увагу. Їхня головна мета — зробити все можливе, щоб ми не увійшли до Гази. На даному етапі це не повинно призвести до відкритої війни».
Для Ізраїлю червону лінію буде припинено, якщо «Хезболла» почне масовані ракетні удари по Ізраїлю, висловила вона свою думку французькою Le Monde.
Угруповання більше зацікавлене у демонстрації сили та стримуванні Ізраїлю. Обидві ці цілі будуть недосяжні, якщо відкрита війна з Ізраїлем таки розпочнеться.
“Якщо в Лівані розпочнеться війна, тоді “Хезболла” буде розбита, а Іран втратить ключовий засіб стримування”, – цитує Al Jazeera експерта американського аналітичного центру Atlantic Council Ніколаса Бланфорда.
З 2006 року рух за допомогою Ірану значно посилив свій ракетний потенціал, маючи, за деякими даними, приблизно 150 000 ракет ближнього та середнього радіусу дії та кількома сотнями ракет далекого радіусу дії та точною системою наведення (для порівняння —17 років тому їх було 14 тисяч ).
Але, як зазначає експерт Вашингтонського інституту близькосхідної політики Ханін Гаддар, у цьому й сила угруповання — у підтримці постійного рівня напруженості задля стримування. Якщо вона зараз використовує свої ракети, ця перевага буде вичерпана, підуть роки на поповнення запасів, а Іран втратить серйозний інструмент впливу надалі.
США можливу загрозу з боку «Хезболли» сприйняли серйозно і перекинули в східну частину Середземного моря авіаносці «Дуайт Ейзенхауер» і «Джеральд Форд», застерігаючи, таким чином, «Хезболлу» і Іран, що стоїть за нею, від ескалації.
Одночасно США закликали до стриманості ізраїльтян.
За інформацією New York Times , міністр оборони Ізраїлю Йоав Галант виступав за попереджувальний удар по «Хезболлі», але американська влада переконала цього не робити.
«Хезболла» хотіла б уникнути відкритої війни, не в останню чергу через внутрішні проблеми в Лівані. Вони розуміють, що провину за знищення країни покладуть на них.
Проблеми всередині Лівану
“Хезболлу” називають фактичним правителем Лівану. Збройне угруповання контролює тіньову економіку, має власну армію і ракетний арсенал і визначає зовнішню політику країни з огляду на Іран.
Але позиції угруповання значно послабшали після виборів 2022 року. За останні роки вона розгубила багатьох своїх прихильників, саме «Хезболлу» звинувачують у плачевному стані справ у країні та називають одним із винних у руйнівному вибуху в порту у 2020 році.
Більшість населення Лівану опинилася за межею бідності, інфраструктура зруйнована, країна влізла в борги на 90 млрд доларів і збанкрутувала.
Навіть серед ліванських шиїтів — кістяка прихильників «Хезболли» — зростає невдоволення. До антиурядових протестів 2019 року приєдналися багато послідовників руху, які вимагали покінчити з клептократією та незмінюваністю влади.
У разі війни незадоволених буде ще більше. Угруповання звинувачуватимуть у тому, що воно втягло і без того ослаблену країну у війну.
«Війна оголить нездатність захистити і переселити і без того розчаровану громаду шиїта і покаже, що угруповання вступило в масштабну війну, не заручившись гарантіями повоєнного відновлення країни», — розмірковує Ханін Гадар.
Після війни 2006 року гроші на відновлення Лівану дали країни Перської затоки, а Іран продовжив постачати та озброювати угруповання. Наразі немає гарантій, що країни Затоки прийдуть на допомогу, а фінансові можливості Ірану обмежені.
Війна може призвести до протестів та заворушень. А результат ліванців-шиїтів у міста, де живуть переважно християни та суніти, неминуче спровокує міжконфесійну напруженість.
Партія Аллаха
«Хезболла» («партія Аллаха») з’явилася за фінансової підтримки Ірану та за сприяння іранського Корпусу вартових Ісламської революції у 1982 році у відповідь на ізраїльське вторгнення до Лівану того ж року. Поступово з воєнізованого угруповання «Хезболла» перетворилося на активного учасника суспільного життя в Лівані, і з 2005 року політичне крило організації засідає у парламенті.
«Хезболла» має власні лікарні, телеканали, школи та молодіжні програми.
З 2006 року “Хезболла” стала основною регіональною армією Ірану. Бойовики «Хезболли» тренують інші пов’язані з Іраном угруповання у регіоні — у Сирії, Ємені та Іраку. Угруповання налічує близько 60 тисяч бійців.
Бойове крило «Хезболли» визнано терористичною організацією у багатьох країнах світу — США, Великій Британії, Німеччині, Австралії, Єгипті, Ізраїлі, Канаді, Нідерландах та низці інших держав.
Росія не вважає «Хезболлу» терористичною організацією, зокрема посилаючись на те, що рух є легітимною суспільно-політичною силою, яка має представництво в парламенті Лівану.
Під егідою Ірану ХАМАС, Хезболла, Палестинський ісламський джихад та інші угруповання кілька років тому створили так звану Доктрину об’єднаного фронту. Метою її створення було стримування Ізраїлю. Згідно з цією доктриною, якщо одне з угруповань зазнає екзистенційної загрози, інші виступають на її підтримку.
Ксенія Гогітідзе
