Можливу смерть лідера ПВК “Вагнер” Євгена Пригожина обговорює уся преса. Одне з питань, яке особливо цікавить журналістів та експертів: як його загибель (якщо підтвердиться) позначиться на присутності Росії в Африці.
На тлі жорстких міжнародних економічних санкцій та політичної ізоляції, які спіткали Росію у зв’язку з її вторгненням в Україну, Кремль намагається зміцнити свій вплив в африканських країнах.
В останні роки ПВК “Вагнер” відігравала важливу роль у просуванні російських інтересів на цьому континенті.
Особовий склад компанії найманців задіяний у таких країнах, як Лівія, Судан, Малі, ЦАР, Мозамбік, Буркіна-Фасо та Нігер.
В основному вони виконують силові завдання, як, наприклад, підтримка вигідних Кремлю революцій та переворотів. Міжнародні організації заявляють, що є чимало свідчень жорстокого поводження вагнерівців з цивільними цих країн.
Крім того, як звертає увагу британський експерт з військових конфліктів Майк Мартін, по суті ПВК контролює більшість маршрутів африканських біженців до Європи.
Все це робило ПВК Пригожина потужним важелем в африканській політиці Володимира Путіна. Але смерть ватажка вагнерівців, яка (якщо підтвердиться) за низкою ознак скидається на сплановану ліквідацію, змінює все.
Чи зможе Путін знайти новий формат взаємодії з некерованими найманцями, чи самі вагнерівці захочуть залишитися в розпорядженні Кремля? І якщо ні, то як Росія має намір зачепитися за Африку?
Нові обличчя?
Експерт у галузі стратегії та безпеки Брукінгського інституту Ванда Фельбаб-Браун вважає, що Володимир Путін захоче зберегти підрозділи “Вагнера” в Африці та на Близькому Сході, але проведе масштабну чистку в її керівних структурах, щоб послабити їхню лояльність Євгену Пригожину (або його пам’яті) та зміцнити зв’язки безпосередньо з Кремлем.
“Реструктуризація, яка б влаштувала Путіна, включаючи їхню діяльність у Росії та Україні, виглядає так: переведення частини кадрів до складу російських збройних сил, часткове роззброєння решти з наданням їм свободи дій у їхньому напівнезалежному статусі, але під новим керівництвом. Такий розклад допоміг би мінімізувати авторитет Пригожина”, – говорила Фельбаб-Браун в інтерв’ю CNN відразу після невдалого заколоту Пригожина.
Журналіст-розслідувач та засновник проєкту Bellingcat Христо Грозєв вважає, що одним із нових ставлеників Росії на африканському напрямку може стати генерал ГРУ Андрій Авер’янов.
За даними Грозєва, Авер’янов керує в ГРУ таємними наступальними операціями по всьому світу, які включають отруєння “Новичком”, організацію вибухів та інші вбивства. У його списку – гучний замах на батька та дочку Скрипалів, твердить Грозєв.
Він також вважає, що Авер’янов міг мати відношення до ліквідації Пригожина.
Христо Грозєв звертає увагу на те, що генерал Авер’янов був представлений Путіним делегаціям африканських країн на саміті Росія-Африка, що відбувся в липні, що свідчить про якусь відведену йому роль.
ПВК “Вагнер” = Пригожин
Інші спостерігачі вважають, що без Пригожина зберегти ПВК “Вагнер” не вдасться. І справа не тільки в його авторитеті всередині структури, а й в особливостях функціонування компанії, особливо в Африці та Близькому Сході.
“Більша частина африканської імперії “Вагнера”, побудованої на операціях з дезінформації, каламутних комерційних інтересах та грубої найманської роботи, спиралася на особисті напівбандитські зв’язки самого Пригожина та його соратників”, – пише політичний оглядач Guardian Пітер Бомонт.
Кремль, звичайно, намагається залицятися до африканських лідерів, особливо в країнах з військовим урядом, але саме Пригожин налагоджував тісні зв’язки з польовими командирами, натхненниками військових переворотів, корумпованими політиками та бізнесом, пише Бомонт.
Це зовсім інший рівень залученості та можливостей, вважає журналіст.
На думку експертів у його статті, ПВК “Вагнер” невіддільний від Євгена Пригожина, і, відповідно, ми спостерігаємо кінець тієї найманської компанії, яку знали досі.
Британський політолог Самюел Рамані, автор книги “Росія в Африці” також нагадує, що разом із Пригожиним, ймовірно, загинув співзасновник та командир ПВК Дмитро Уткін.
Він називає смерть Уткіна, якщо вона підтвердиться, подією сейсмічного масштабу, яка повністю перекроїть основи організації.
План заміни “Вагнера”
Ще одна версія щодо ролі “вагнерівців” за межами Росії та в Африці полягає в тому, що Кремль давно вирішив відмовитися від їхніх послуг.
Кореспондент ВВС з питань безпеки Френк Гарднер із посиланням на джерела, близькі до угруповання, пише, що військовій розвідці ГРУ вже деякий час тому доручено розробити план із заміни більшої частини контингенту “Вагнера” в країнах Африки альтернативною групою найманців.
Євген Пригожин люто цьому чинив опір і, за інформацією людей з його оточення, приїхав до Росії кілька днів тому з Малі якраз з метою переконати когось в неприпустимості таких перестановок.
Таким чином, аварія літака під Твер’ю, якщо Євген Пригожин справді був на борту, залишає майбутнє ПВК “Вагнер” повністю в руках Володимира Путіна.
Тепер перед Кремлем постає інша проблема, вважає оглядач ВВС: що робити з 25 тисячами бійців, розкиданих кількома країнами, які гаряче віддані своєму, можливо, загиблому лідеру і зневажають керівництво російської армії.
