Про напружені обставини в політичному житті Азербайджану та Вірменії перед очікуваним засіданням Ради Безпеки ООН, присвяченим “гуманітарній кризі в Карабаху” та аналіз важливих аргументів та підготовку обох сторін, підкреслюючи важливість міжнародної підтримки та дипломатичних зусиль у вирішенні конфлікту, пише політичний оглядач Ільгар Велізаде для STEM.
З початку тижня всі основні події в політичному житті Азербайджану були пов’язані з очікуваннями, пов’язаними з ініціативою Вірменії щодо скликання засідання в РБ ООН щодо «гуманітарної кризи в Карабаху». Імовірність ухвалення резолюції з засудженням дій Азербайджану на КПП «Лачин», активізувала дипломатичні зусилля Баку щодо роз’яснення представникам політичних та дипломатичних кіл різних країн хибності вірменської версії розвитку політичної ситуації, а також переваг використання дороги Барда-Агдам-Ханкенді для забезпечення вірменського населення Карабах району Азербайджану всіма необхідними продуктами та товарами.
16 серпня у супроводі помічника президента Азербайджану з міжнародних справ Хікмета Гаджієва Члени дипломатичного корпусу та військові аташе, акредитовані в Азербайджані, у складі близько 100 дипломатів та військових аташе з 45 країн та 12 міжнародних організацій відвідали Агдам. Метою поїздки було ознайомити іноземних дипломатів з можливостями дороги Агдам-Ханкенді та розповісти про її важливість у нових умовах.
З іншого боку, напередодні обговорень у РБ ООН Азербайджан давав зрозуміти, що розглядає можливості нормалізації штучно створеної напруги через визнання міжнародним співтовариством легітимності його дій.
Помічник президента Азербайджану – завідувач відділу з питань зовнішньої політики адміністрації президента Хікмет Гаджієв заявив, що дорога Агдам-Ханкенді готова для перевезення вантажів, і лише штучні перешкоди створювані вірменами не дозволяють приступати до використання можливостей цієї дороги.
За день до цього відбулася телефонна розмова між главами МЗС Азербайджану та Росії Джейхуна Байрамова та Сергія Лаврова. А за кілька годин до початку засідання РБ ООН телефоном переговорили, також глави МЗС Вірменії та Росії.
Позиція Москви є виключно важливою для сторін, оскільки саме російські миротворці несуть службу як у районі ППП «Лачин» та лачинської дороги, так і на території своєї тимчасової відповідальності в Карабахському економічному районі з компактним проживанням вірменської етнічної меншини. Ця обставина посилює роль РФ у регіональних справах, даючи їй певну перевагу.
Будь-який відчутний натяк Москви на підтримку позиції тієї чи іншої сторони міг би вплинути на результати обговорень. Тому цілком зрозуміло, що напередодні засідання азербайджанська та вірменська сторони виявили інтерес до обговорення його деталей з главою російської дипломатії.
Очевидно, що напередодні засідання Вірменія за допомогою своєї нової союзниці Франції старанно готувалася до того, щоб захід був результативним. Не можна виключати того, що ініціатори обговорень підготували навіть текст підсумкового документа (резолюції чи підсумкової заяви) із засудженням дій Баку.
Цілком імовірно, що цей текст було складено на підставі доповіді адвоката Луїса Морено Окампо, яка в односторонньому порядку звинуватила Баку в «геноциді вірмен», які проживають на території Карабахського економічного регіону Азербайджану.
Як аргумент, що спростовує положення доповіді, азербайджанська сторона наводила той факт, що Вірменія має право подати позов проти Азербайджану до Міжнародного суду відповідно до Конвенції про геноцид, проте той факт, що вона не подала такий позов, вказує на відсутність будь-яких доказів на підтримку таких серйозних тверджень та відсутність впевненості у своїй правоті.
Так чи інакше, дипломатичними каналами як Франція, так і Вірменія вели посилену підготовку до того, щоб прийняття документа відбулося.
У той же час в Азербайджані давали відкрито зрозуміти, що прийняття такого роду документа підірве мирний процес і поставить під сумнів посередницькі зусилля постійних членів Ради Безпеки ООН Росії та США, оскільки зробить їх сторонами, з пристрастю, що відносяться до переговорів та їх можливих результатів, займаючи бік. одного із учасників.
Самі обговорення на засіданні Ради безпеки ООН 16 серпня відбулися у напруженій атмосфері. Вірменські наративи про «гуманітарну кризу» та «гуманітарну катастрофу» можна було чути з вуст багатьох виступаючих, особливо представників тих країн, які досить тісно співпрацюють із Францією, є її близькими партнерами та союзниками.
Водночас у позиціях Росії та США відчувалася спроба дистанціюватися від односторонніх дій, які могли бути інтерпретовані як підтримка вірменської позиції.
Тим часом про можливість використання дороги Агдам-Ханкенді говорили лише представники Албанії та Росії. У кожного були свої підстави, але цей факт звертає на себе увагу особливо, оскільки він посилав учасників засідання також на азербайджанські аргументи, навіть закликав їх підтримати позицію Баку з цього питання.
З урахуванням того, що це було принципове питання порядку денного, особливо для азербайджанської сторони, позиція Москви та Тирани виявилася найближчою до позиції офіційного Баку. Необхідність досягнення компромісу альтернативними маршрутами, у викладі американського представника, на цьому фоні звучала більше як реверанс в азербайджанську сторону. Відчувалося бажання зберегти динаміку переговорів на Вашингтонському майданчику та не втратити довіру Баку до неї.
У позиції Вірменії, навпаки, відчувалося бажання прозондувати ґрунт для реалізації своїх амбіцій. Часто використовувати створену напруженість для недопущення будь-яких силових або примусових дій Баку по відношенню до карабахських вірмен, забезпечення зв’язків Вірменії з карабахськими вірменами через Лачинську дорогу і спробу обмежити суверенітет Азербайджану над цією частиною своєї території. І, нарешті, направити в Карабах незалежну місію щодо оцінки ситуації на місці. Надалі це могла бути постійно діюча місія, яка могла б замінити російських миротворців і бути міжнародним механізмом контролю над ситуацією в Карабаху.
Як відомо, Росія та Азербайджан виступають проти направлення до регіону зовнішніх місій з незрозумілими функціями, з подальшим використанням їх у політичних цілях. Азербайджан бачить у цьому небезпеку інтернаціоналізації ситуації у своєму карабахском регіоні, у залученні до ситуації додаткових акторів. Москва розглядає дані дії як спробу витіснити її з регіону та замістити представниками країн, з якими Росія перебуває в антагоністичних відносинах.
У виступі постійного представника Азербайджану при ООН Яшара Алієва відчувалося бажання провести оцінку ситуації, що склалася в регіоні. Він, зокрема, звернув увагу на те, що створення прикордонно-пропускного пункту зовсім не перешкоджало проїзду цивільного населення Лачинською дорогою. Навпаки, до вірменської провокації 15 червня 2023 року фактична кількість таких проїздів помітно зросла.
Ситуація змінилася після провокаційних дій ЗС Вірменії, які обстріляли ППП «Лачин», що актуалізувало питання альтернативної дороги з доставки вантажів до регіону Агдам-Ханкенді.
За його словами, якби Вірменія справді думала про пересічних мешканців регіону, то вона ніколи не стала б заперечувати проти доставки вантажів до Карабахського регіону дорогою Агдам-Ханкенді. Ця дорога пов’язана з одним із основних транспортних маршрутів Азербайджану – автомагістраллю, відомою як «Шовковий шлях» або M2, що забезпечує надійне сполучення з міжнародними ринками.
Порівняно з дорогою Лачин-Ханкенді довжиною 59 км, що пролягає по гірських серпантинах, довжина цієї дороги між Агдамом і Ханкенді становить всього 18 км.
Нещодавно відомий експерт з міжнародного права Родні Діксон у попередньому звіті наголосив на помилковості його тверджень. Як зазначено у висновку Р. Діксона, претензії, висунуті М. Окампо, необґрунтовані, неповноцінні та грішать неточностями. Так, твердження про те, що в даний час в Карабахському регіоні Азербайджану відбувається геноцид, абсолютно безпідставні.
Особливе занепокоєння викликають почастішання випадків провокацій проти ЗС АР з боку вірменських збройних сил, які незаконно залишаються на території Азербайджану, що є грубим порушенням міжнародного права, у тому числі зобов’язань Вірменії в рамках пункту 4 тристоронньої Заяви лідерів Азербайджану, Російської Федерації та Вірменії від 10 листопада.
Також занепокоєння азербайджанської сторони викликає використання радіоелектронної бойової техніки, яка незаконно розміщена на суверенній території Азербайджану. За останні тижні цивільні літаки не лише «Азербайджанських авіаліній», а й зарубіжних країн зазнали радіоелектронних втручань, які створили серйозну загрозу їхній безпеці.
У цих умовах азербайджанський дипломат дав зрозуміти, що офіційний Баку сповнений рішучості забезпечити суверенітет над усією своєю територією, за будь-яких обставин. Іншими словами, він окреслив ризики, і дав зрозуміти, що з їх існуванням Баку миритися не буде.
А азербайджанські очікування від Вірменії полягають у тому, щоб ця країна поклала кінець діям, що несуть загрозу суверенітету та територіальній цілісності Азербайджану, відмовилася від втручання у внутрішні справи Азербайджану, тобто. від маніпулювання темою вірменського населення в Карабахському економічному регіоні Азербайджану та брала б конструктивну участь у переговорах щодо постконфліктної нормалізації.
Найефектнішим моментом виступу стала демонстрація поспредом Азербайджану в ООН фотографій, зроблених у ЗВО РМК, на яких зафіксовані місцеві вірменські жителі, що відзначають сімейні урочистості, за столами, що рясніють продовольством, що різко дисонує з декларованими Вірменією тезами про наявність «гуманітарної катастрофи» в районі етнічних вірмен.
Загалом той факт, що обговорення відбулися без ухвалення будь-яких документів, дозволяє припускати, що переговорний процес між Вірменією та Азербайджаном продовжиться, хоча і в більш складних умовах, ніж раніше. Оскільки, критичні оцінки ситуації навколо ППП «Лачин», насамперед із боку модераторів, створюють ризики замикання інтересів сторін у цій темі, що можуть перекласти на другий план обговорення основних питань порядку денного.
Вірменія навряд чи відмовиться від претензій, які вона висуває, і, за допомогою Франції, а також впливових політичних кіл в інших країнах, буде прагнути зберегти це питання в політичному порядку. У Єревані намагаються використовувати його як аргумент, що дозволяє маніпулювати темою «прав вірмен Карабаху», що в цілому виступає гальмом для просування відповідно до всіх основних питань переговорної повістки. Головним чином укладання мирного договору між Азербайджаном та Вірменією.
