Президент України Володимир Зеленський у понеділок заявив, що подав до парламенту законопроєкт, який офіційно оголошує 8 травня Днем пам’яті та перемоги, натомість 9 травня стане Днем Європи.
Західні країни святкують перемогу над нацистською Німеччиною у Другій світовій війні 8 травня: беззастережна капітуляція Німеччини набула чинності о 23:01 8 травня 1945 року, коли у Москві формально було вже 9 травня.
За словами Зеленського, “старе зло” повернулося: цього разу його розв’язала сучасна Росія, яка має ту саму мету, що й нацисти – поневолення та знищення. Але це їм не вдасться, запевнив президент.
“Ми повертаємо нашій державі чесну історію без ідеологічних впливів. Саме 8 травня більшість народів світу згадують про велич перемоги над фашистами. Сьогодні я підписав відповідний указ, і щороку із завтрашнього дня, 9 травня, ми відзначатимемо нашу історичну єдність – єдність усіх європейців, які знищили нацизм та переможуть рашизм”, – зазначив Зеленський.
Як заявив голова фракції “Слуга народу” Давид Арахамія, Верховна Рада у прискореному режимі ухвалить законопроєкт.
“Ми у Верховній Раді попрацюємо над тим, щоб у прискореному режимі ухвалити внесений президентом законопроєкт та юридично закріпити цей історичний момент”, – написав він у своєму телеграмі.
Перший віцеспікер парламенту Олександр Корнієнко в телеефірі заявив: “До кінця травня, я сподіваюся, Верховна Рада за основу і в цілому прийме без особливих обговорень та поправок цю ініціативу президента”.
Згідно з текстом документа, будуть внесені зміни до статті Трудового кодексу України про святкові та неробочі дні. Тепер святковим днем замість 9 травня стане 8 травня – День пам’яті та перемоги над нацизмом.
Що це означає для українців?
Аналіз кореспондента ВВС Святослава Хоменка
Не побоюся стверджувати, що значна частина моїх земляків і не підозрює про існування свята під назвою День Європи, яке до сьогодні відзначали у треті вихідні травня.
Цими днями на центральних вулицях великих міст з’являлися намети із прапорами ЄС та країн – його членів. У них роздавали буклети та листівки, звучала музика цих країн. Увечері – урочисті заходи. Протокольні промови чиновників про те, що Україна йде до Європи.
Підозрюю, що для звичайного українця День Європи був чимось схожим на день працівника лісового господарства. Кого він стосується, той його і святкує. А кого це стосується, крім дипломатів, депутатів та експертів із зовнішньої політики? Таких було негусто: станом на 2021 рік із Європою тією чи іншою мірою ідентифікували себе близько чверті мешканців України.
Цього року Україна вперше відзначатиме День Європи разом із усією Європою – 9 травня. Саме цього дня 1950 року прозвучала декларація міністра закордонних справ Франції Робера Шумана, яка, як вважають, дала концептуальний початок створенню Європейського Союзу.
Однак навряд чи цього дня на Майдані з’являться барвисті намети: місце зайняли протитанкові їжаки. Вечірніх концертів теж не буде: замість них кияни скоріше слухатимуть тріскотню кулеметів, які збивають російські “Шахеди”.
Пафосні промови про євроінтеграцію втратили сенс, і не лише тому, що торік Україна набула офіційного статусу кандидата в члени ЄС. Вибір між Сходом і Заходом, що десятиліттями стояв перед Україною, вона зробила. Сьогодні з Європою ідентифікує себе понад половина українців, за вступ до Євросоюзу виступають майже 90% мешканців країни.
А Європа не лише словом, а й ділом – танками, зенітними установками, системами ППО – допомагає Україні вирватися зі смертельних обіймів Росії, яка своїми ракетами та снарядами намагається довести українцям переваги вибору на користь “русского мира”.
Перенесення Дня перемоги у Другій світовій війні з 9 травня на 8 – це частина того самого вибору, який зробила Україна. Напевно, вже понад десять років тому відмінності у тому, як це свято відзначають в Україні та Росії, стали разючими.
Українці, для яких воно було днем скорботи за величезними жертвами війни, яким відгукувався слоган “Ніколи знову”, з подивом спостерігали за наростанням у сусідній країні культу “победобесия”, за тим, як 9 травня в Росії перетворювалося на свято під гаслом “Можемо повторити”.
Вибір Україною “європейського” дня перемоги 8 травня – це не лише данина історичній правді (акт про капітуляцію гітлерівської Німеччини справді був підписаний 8 травня за київським часом). Це й констатація того, наскільки в українців різні шляхи з мілітаристським запалом прихильників “спеціальної військової операції”, наскільки близькою до переможеного, начебто, фашизму виявилася ідеологія російської держави, нещодавно визначена Верховною Радою як “рашизм”.
І нічого, що цього року більшість українців, можливо, навіть не помітять змін у календарі святкових днів своєї держави. Адже сьогодні вони – не про урочисті святкування, а про символи та вибір, зроблений Україною.
Що кажуть соціологи
За даними соціологів, ставлення до Дня перемоги 9 травня за останні роки зазнало драматичних змін.
За даними дослідження Київського міжнародного інституту соціології, 9 травня вважають важливим чи улюбленим святом лише 13% українців. За останні два роки кількість його прихильників упала вдвічі, а за останнє десятиліття – більш ніж учетверо.
У 2010 році одним з найбільш важливих свят цей день вважали 58% населення – за популярністю День перемоги поступався лише Новому року, Різдву і Великодню.
До 2021 року, за даними соціологів, вже тільки 30% вважали його найважливішим святом.
“Вочевидь це пов’язано з війною, з тим, що День перемоги дуже активно святкується у Росії як мілітаристське агресивне свято”, – вважають соціологи.
