Спеціальний матеріал видання «Міжнародний кур’єр»
Гостя редакції, Тетяна Тимошенко — кандидат наук з державного управління, доцент кафедри регіоналістики і туризму Київського національного економічного університету імені Вадима Гетьмана, Президентка Всеукраїнської федерації роботодавців в сфері туризму України, експертка із питань сталого туризму та регіонального розвитку.
«Міжнародний кур’єр»: Пані Тетяно, вітаю! Сьогодні Київ живе в умовах невизначеності та щоденних загроз обстрілів критичної інфраструктури. На перший погляд, розмови про туризм у столиці, що воює, можуть здатися дисонансом. Проте ми бачимо, як сама концепція міського простору трансформується. Як ви з економічної та суспільної точок зору оцінюєте поточний стан і роль туристичної галузі Києва?
Тетяна Тимошенко: Вітаю колектив і читачів «Міжнародного кур’єра». Ви торкнулися фундаментального питання. У класичній економічній теорії туризм тривалий час розглядали виключно як індустрію розваг, споживання та монетизацію пасажиропотоку. Але війна повністю зламала цю парадигму.
Сьогодні в Києві ми спостерігаємо формування феномену урбаністичної стійкості (urban resilience). Туризм трансформується у гуманітарний інструмент, який відповідає за соціальну інтеграцію, ментальне відновлення та консолідацію громади.
Київ став головним соціально-економічним хабом країни. До столиці перемістилися понад 400 тисяч внутрішньо переміщених осіб (ВПО), а загальна кількість мешканців конгломерації становить близько 3,5 мільйона осіб. У нашому місті щоденно перетинаються долі людей із принципово різним досвідом: ветеранів та військовослужбовців, студентів, переселенців, пенсіонерів, дітей. Київ — це «місто кожного», і воно гостро потребує культури толерантності, терпіння та усвідомленого діалогу.
Саме на це орієнтований новий масштабний проєкт Kyiv Tourism Lab та його перший освітній напрям — «Школа суспільного гіда», ініційований Управлінням туризму та промоцій КМДА у партнерстві з Всеукраїнською федерацією роботодавців у сфері туризму.
Мова йде не про стандартні оглядові екскурсії, а про створення підготовлених кадрів, які працюватимуть із трьома критично важливими напрямами:
Mental Recovery & Space («Простір для душі»): Екскурсійні продукти для психоемоційного розвантаження та підтримки ментального здоров’я.
Inclusive Tours («Екскурсії-занурення»): Створення безбар’єрних маршрутів для осіб із фізичними чи сенсорними порушеннями.
Unity Events («Події єднання»): Інтеграційні заходи для знайомства нових мешканців із тисячолітньою культурою, історією та традиціями Києва.
До проєкту залучені Київ Мілітарі Хаб, Інститут «Архітектура Стійкості» КНУБА, провідні заклади вищої освіти, готельні та ресторанні асоціації. Це свідчить про те, що туризм стає міжгалузевим містком для реінтеграції ветеранів та згуртування суспільства.
«Міжнародний кур’єр»: Якщо подивитися на глобальний контекст, великі європейські столиці потерпають від надмірного туризму. Барселона, Рим, Венеція, Париж, Валенсія впроваджують суворі обмеження та підвищують туристичні збори. Де на цій шкалі знаходиться Київ і чим наш шлях відрізняється від західноєвропейського?
Тетяна Тимошенко: Це надзвичайно цікава економічна дихотомія. Західноєвропейські мегаполіси стали заручниками власної популярності та масового туризму (overtourism).
Звернімося до цифр:
Барселона: при власному населенні в 1,63 мільйона мешканців місто приймає понад 12–15 мільйонів туристів на рік (співвідношення майже 1:9). Це призвело до вимивання локального бізнесу, підвищення цін на оренду житла на 68% за десятиліття та потужних протестів місцевої громади. Влада була змушена підняти туристичний збір до 3,25–4,00 євро за добу.
Венеція: впровадила платний вхід до міста у пікові дні (5 євро) для денних відвідувачів, аби втримати потік, який у 50 разів перевищує кількість постійних жителів історичного центру.
Київ знаходиться у принципово іншій позиції: наше місто ще навіть не пройшло й половини шкали до свого потенційного піку. З одного боку, війна обмежила іноземний потік, але з іншого — це дає Києву унікальний історичний шанс. Ми можемо спроєктувати туристичну галузь за новими стандартами, оминувши помилки європейських гігантів.
Замість конвеєрного та виснажливого масового туризму Київ будує модель персоніфікованого та адресного туристичного продукту. Це орієнтація на мікрогрупи, тематичні маршрути (історія спальних районів, індустріальна спадщина, локальна гастрономія), а також залучення мешканців до спільних дій із громадою.
«Міжнародний кур’єр»: Ви згадали про важливість сервісу та навігації. В історії Києва був надзвичайно вдалий досвід організації інформаційної логістики — мережа «Київміськдовідка». Як ви вважаєте, чи актуально відроджувати такі підходи сьогодні?
Тетяна Тимошенко: Пам’ять про «Київміськдовідку» — це чудовий приклад того, як місто дбало про інформаційну доступність. У кіосках цієї системи за символічні гроші будь-яка людина могла дізнатися все: від того, «як пройти до вулиці» чи які вистави йдуть у театрах, до адреси людини, прописаної в місті. Там був колосальний попит і високий рівень довіри.
Сьогодні, у час цифровізації, але водночас і регулярних відключень світла та зв’язку, нам потрібна гібридна інформаційна логістика:
Фізична присутність (Smart Info Hubs): Створення сучасних інформаційних бюро на базі транспортних вузлів, комунальних просторів та туристичних центрів. Це мають бути не просто кіоски, а «острівці безпеки» та доступності, де можна зарядити телефон, отримати консультацію щодо міських та комунальних сервісів, дізнатися про безбар’єрні маршрути.
Цифрова інтеграція: Розвиток сервісів типу Київ Цифровий, які у смартфоні відтворюють функціонал довідки — від розкладу транспорту в реальному часі до сповіщень про безпеку та комунальний стан.
«Міжнародний кур’єр»: Європейський Союз активно просуває концепцію «European Capital of Smart Tourism» (Європейська столиця розумного туризму). Вона базується на чотирьох стовпах: доступність, сталість, цифровізація, культурна спадщина та баланс інтересів. Як ці чотири елементи реалізуються в Києві під час війни?
Тетяна Тимошенко: Ця концепція — готовий дорожній дороговказ для відбудови Києва. І кожен із чотирьох стовпів для нас має особливий, глибокий зміст.
1. Доступність (Accessibility): Це не лише пандуси. Мова йде про 100% фізичну інклюзивність міського середовища для поранених військових та маломобільних груп, а також про інформаційну доступність — аудіогіди, дублювання шрифтом Брайля, використання спрощеної мови (Easy Read).
2. Сталість (Sustainability): Екологічний та автономний міський розвиток. Це впровадження відновлюваної енергетики на комунальних об’єктах, прибирання вулиць без агресивної хімії, озеленення для зниження температури влітку та розвиток електротранспорту без викидів CO₂.
3. Цифровізація та збереження ринку праці (Digitalisation & Job Retention): Технології мають слугувати комфорту, але не витісняти людину. Штучний інтелект чи цифрові табло допомагають аналізувати дані, проте вони не замінять емпатію гіда, соціального працівника чи турботу комунальника. Інновації мають створювати нові якісні робочі місця.
4. Культурна спадщина та баланс інтересів (Cultural Heritage & Social Balance): Збереження тисячолітньої спадщини Києва через 3D-сканування та фізичний захист пам’яток. А головне — баланс інтересів між бізнесом, владою та мешканцями. Забудова чи туристичний бізнес не повинні порушувати право громади на тишу, безпеку та комфорт.
«Міжнародний кур’єр»: Як науковець скажіть: який економічний ефект дає інвестування в подібні соціально-туристичні проєкти в умовах обмеженого бюджету воєнного часу?
Тетяна Тимошенко: Вкладення коштів у розвиток людського капіталу та інклюзивної інфраструктури мають високий мультиплікативний ефект.
Кожна гривня, інвестована у навчання гіда або створення безбар’єрного простору, повертається в економіку через суміжні галузі:
Малий та мікробізнес: Розвиток локальних маршрутів у спальних районах стимулює роботу кав’ярень, ремісників, майстерень та локальних музеїв.
Готельно-ресторанний сектор: підвищення якості сервісу та створення унікальних продуктів збільшують тривалість перебування туриста в місті.
Муніципальний бюджет: прозора цифрова оплата послуг і транспорту збільшує надходження до бюджету, які спрямовуються на ремонт мереж і благоустрій.
Навчання у «Школі суспільного гіда», яке розпочнеться у вересні 2026 року, передбачає видачу випускникам сертифікатів міжнародного зразка та підтримку найкращих авторських проєктів. Це класичний приклад моделі Triple Helix (співпраця держави, науки та бізнесу), яка є основою економічної стійкості.
«Міжнародний кур’єр»: Пані Тетяно, дякую за цю важливу та ґрунтовну розмову. Наостанок — яким ви бачите Київ через кілька років?
Тетяна Тимошенко: Дякую вам. Я бачу Київ світовим взірцем урбаністичної стійкості. Це місто, яке не просто вистояло під обстрілами, а й змогло переосмислити свій простір. Це комфортна, цифрова, екологічна та інклюзивна столиця, де шанують історію і де кожна людина відчуває себе захищеною, потрібною та бажаною частиною великої київської громади.
МК