Трансформація архітектури глобальної безпеки після 2022 року остаточно розвіяла ілюзії щодо існування стабільного багатополярного світу.
На тлі затяжної війни Росії проти України на геополітичній арені сформувалося нове, високопрагматичне об’єднання, яке в західних аналітичних колах усе частіше називають «Віссю хаосу» (Axis of Upheaval) або абревіатурою CRINK (China, Russia, Iran, North Korea).
Цей блок не є формальним військово-політичним союзом за зразком НАТО. У ньому немає єдиного статуту чи зафіксованих у договорах зобов’язань колективної оборони ормату минулого століття. Натомість ми спостерігаємо за формуванням гнучкої, транзакційної мережі взаємовигідних угод, об’єднаних спільною прагматичною метою — підривом західного домінування та трансляцією неефективності міжнародних інститутів.
Подивившись на стосунки і дії між Північною Кореєю та Росією, можна дійти висновку, що бартер ресурсами, технологіями та «гарматним м’ясом», не така вже і архаїчна дипломатія.
Аналізуючи взаємодію між Москвою та Пхеньяном, експерти аналітичного центру 38 North наголошують, що для Росії ця співпраця стала інструментом затягування війни на виснаження. Поставки північнокорейських боєприпасів дають Кремлю необхідний часовий люфт, дозволяючи уникнути закінчення війни на невигідних умовах і утримувати наступальний темп та чинити постійний тиск на Україну.
Водночас для режиму Кім Чен Ына ця угода виявилася надзвичайно вигідною. За даними міжнародних аналітиків та досліджень Atlantic Council, Пхеньян отримує від Росії не лише значні фінансові надходження (вимірювані мільярдами доларів за поставки снарядів та ракет), а й критичні матеріальні ресурси — нафту, паливо, зерно та готівку. Це забезпечує потужний імпульс для північнокорейської економіки, яка роками перебуває під жорсткими міжнародними санкціями.
Проте економічний аспект — лише частина угоди. Військовий аспект не менш важливий, коли КНДР здобуває реальний бойовий досвід у сучасній високотехнологічній війні з масовим застосуванням безпілотників, артилерії та нової тактики.
Найбільшу занепокоєність звісно викликає передача технологій. Москва проводить обмін з Пхеньяном розробками в галузі ППО, електроніки, а також ракетних та підводних систем. Це класичний транзакційний ґешефт, коли Росія отримує живу силу та підтримку на фронті без внутрішньополітичних ризиків для Кремля, а КНДР — гроші, технології та зміцнення міжнародного статусу.
Ще один партнер, який включився з самого початку агресії в Україну,це Іран, який безпечно передав Росії дрон-інновації.
На відміну від Пхеньяна, Тегеран діє в цій системі як технологічний партнер та інноватор. Ірансько-російський альянс сформувався навколо постачання ударних безпілотників, передачі технологій їх локалізованого виробництва та обміну досвідом у сфері обходу міжнародних санкцій.
Як зазначають оглядачі видання NK News, усередині цієї осі спостерігається активне перетікання технологій між її учасниками. Зокрема, іранські технології та інженерні рішення через Росію потрапляють і до Північної Кореї, що дозволяє Пхеньяну створювати власні аналоги безпілотників типу Shahed. Такий взаємовигідний обмін підсилює кожну зі сторін, перетворюючи їхній союз на стійкий прагматичний синдикат, спрямований на тривале протистояння з Заходом. Однак центральне та найважливіше місце в структурі CRINK посідає Пекін, хоча його роль часто залишається менш помітною порівняно з демонстративними кроками Росії чи КНДР.
Дослідники Center for Strategic and International Studies (CSIS) та Center for a New American Security (CNAS) підкреслюють, що Китай виступає системним якорем та координуючим елементом цієї неформальної коаліції. Згадаємо хоча б 2022 рік і закінчення Оліпіади.
Пекін забезпечує економічну та дипломатичну «кришу» усього блоку, граючи роль найвпливовішого гравця.
У міжнародній сфері дипломатія КНР блокує антиросійські та антисеверокорейські резолюції в ООН, паралельно просуваючи власну концепцію «багатополярного світу». Хоча на тристоронніх та багатосторонніх майданчиках (Росія–Китай–КНДР, Росія–Китай–Іран) Китай виконує функцію модератора, стримуючи партнерів від надмірної ескалації, яка могла б завдати шкоди китайським глобальним торговим інтересам.
Водночас Китай залишається ключовим економічним партнером, постачаючи товари подвійного призначення, обладнання та мікроелектроніку, без яких функціонування оборонно-промислового комплексу РФ було б суттєво ускладнене.
Таким чином, можна дійти висновку, що Україна протистоїть не поодиноким агресивним режимам, а цілісній екосистемі. Ось CRINK не потребує ідеологічної єдності, її скріплює жорсткий прагматизм, взаємна вигода та спільне прагнення переробити міжнародний порядок.
Для України та її союзників це означає необхідність ускладнення стратегічного планування. Тиск на один елемент цієї системи негайно викликає компенсаторні реакції з боку інших учасників геополітичного бартеру, що робить конфлікт затяжним і вимагає комплексної довгострокової відповіді.
Семен Мельніченко