Відносини Киргизстану та Росії мають особливий характер: силові
російські структури активно впливають на ситуацію в Киргизстані. У країні є
наявною проникла та помітна присутність російської ФСБ, яку особливо
цікавить просування китайського чинника в політиці та економіці Киргизстану.
Для збереження свого впливу на пострадянському просторі Москва
використовує Організацію Договору про колективну безпеку (ОДКБ) та
Євразійський економічний союз (ЄврАС). Киргизстан – одна з країн ЦСА, де
вплив Росії є найглибшим. Росія фактично привласнила і активо експлуатує
авіабазу Кант з 2003 року, а чинний контракт діє до 2032 р. На території
Киргизстану є кілька додаткових російських військових об’єктів, зокрема ті, що
стосуються російської ядерної зброї. У жовтні 2023 р. держави ратифікували
угоду про створення спільної системи протиповітряної оборони поруч з
російською авіабазою.
Основною проблемою Киргизстану сьогодення є територіальне
протистояння із сусіднім Таджикистаном. Ситуація наразі є неконтрольованою,
хоча сторони вважають Росію головним захисником у сфері безпеки. Однак
протягом усього конфлікту Москва демонстративно мовчала.
Важливим фактором впливу на Киргизстан є широке застосування
Росією в країні власних силових структур, а саме Служби безпеки РФ.
Киргизстан насичений російськими розвідниками і ФСБ. Проникнення РФ в
служби безпеки Киргизстану має глибоке коріння, що сягає ще радянської
системи. У 2013 році президент РФ направив додаткових консультантів ФСБ до
Киргизстану на постійній основі «для надання допомоги місцевим
розвідувальним службам»: російські офіцери ФСБ присутні в кожному відділі
ДКНБ. Щороку Росія надає 20 профінансованих стипендій для киргизьких
майбутніх офіцерів служби безпеки для навчання в Академії ФСБ Росії, що
фактично підриває суверенітет Киргизстану і обмежує прийняття самостійних
рішень у внутрішній і зовнішній політиці. РФ зберегла вплив на законодавство
Киргизстану, документи якого пишуться і регулярно копіюються з російських
аналогів. А міжнародна організація ЄАЕС служить інструментом для обходу РФ
економічних санкцій. Отже, членство Киргизстану в ЄАЕС робить його
вразливим до використання для ухилення від санкцій, що, у свою чергу, несе
ризики стати об’єктом західних вилучень і покарань.
На Росію припадає 22% торгівлі Киргизстану. Ключові сфери співпраці
включають спільну військову базу в Канті, значні інвестиції: понад 110 мільйонів
доларів у 2025 р. та план військової співпраці на 2026 р., згідно з яким в
Киргизстані працює понад 1800 компаній з російськими інвестиціями. Сфери
співробітництва охоплюють першу чергу безпеку і оборону. Росія постійно
постачає зброю та обладнання Киргизстану для модернізації його збройних сил:
попередні пакети сягнули понад 1 млрд. дол. Киргизстан ратифікував угоду про
створення спільної регіональної системи протиповітряної оборони з Росією.
Росія та Киргизстан проводять регулярні спільні військові навчання (наприклад,
«Рубіж-2025»). 15 вересня 2025 року у навчальному центрі «Едельвейс»
відбулися інструкторсько-методичні навчальні заняття з Командуванням
Колективних сил швидкого розгортання Центральноазіатського регіону (КССР).
Через економічну та безпекову залежність можна схарактеризувати
позицію Киргизстану як «фактичну російську державу-клієнта». Водночас
Киргизстан намагається проводити свою політику безпеки, балансуючи між
залежністю від Росії та зростаючими економічними зв’язками з Китаєм .
Росія є провідним торговельним партнером Киргизстану з обсягом торгівлі
понад 4 млрд дол., а 97% платежів здійснюються у національних валютах.
Станом на кінець 2025 року в Киргизстані працювало понад 1800 компаній, що
фінансуються Росією. Російсько-киргизький фонд розвитку з 2014 р.
профінансував понад 3500 проєктів на суму понад 750 млн дол. США. Серед
провідних проектів атомна енергетика посідає одне з визначальних місць.
Росатом бере участь у впровадженні системи вітрових і сонячних
електростанцій, також обговорюється будівництво атомної електростанції з
малим модульним реактором (SMR).
Для Киргизстану основним експортом до Росії є не товари, а люди: сотні
тисяч киргизських громадян залежать від наявності робочих місць в Росії.
Грошові перекази від роботи за кордоном, основним джерелом яких є Росія, у
2020 році становили 31% ВВП Киргизстану, що є найвищим показником в СНД.
Російські військові вербувальники залучають трудових мігрантів на війну.
Однак, згідно із законодавством Киргизстану, участь у іноземних конфліктах є
кримінальним злочином, який карається максимальним покаранням до 10 років.
Росія тисне на Киргизстан, щоб той скасував кримінальну відповідальність за
участь громадян Киргизстану в іноземних військових конфліктах. Після 24
лютого 2022 року в Киргизстані відбувся зворотний міграційний потік:
Киргизстан став однією з країн, яка зазнала безпрецедентного напливу росіян,
що тікають від російського призову. Міністерство цифрового розвитку
Киргизстану заявило, що з січня по вересень 2022 року до країни в’їхало 184 тис.
росіян.
Російські державні ЗМІ є основним інструментом формування громадської
думки в Киргизстані: на додаток відкриваються дев’ять нових сучасних шкіл з
російською мовою викладання у різних регіонах Киргизстану. Киргизькій мові в
країні не приділяється належної уваги, хоча вона має офіційний статус
державної, а російська – офіційної. Нова редакція конституційного закону «Про
державну мову Киргизької Республіки» була винесена на громадське
обговорення.
На весь пострадянський простір простягається ідеологічний контроль
Росії. У 2025 році російська влада заявила про «помилки» у написаній історії
Росії та історії самих держав, і ці помилки необхідно виправити. З’явилися нові
підручники з історії, видані в Росії під копірку, які містять фейкові факти і не
відповідають історичним реаліям. 02 грудня 2025 р. у Російському домі в
Бішкеку відбулася презентація «зразкової» книги «Росія та Центральна Азія:
історія та культура», яку профінансувало і видало в якості зразка сумнівне
утворення при фсб РФ Россотрудничество. Згідно з кремлівською версією,
погана характеристика Росії була впроваджена NED, British Council, USAID та
Aga Khan Foundation. Російська пропаганда заявляє, що ці організації формують
«фальшиву історію Росії», а у 35 шкільних підручниках з історії Киргизстану,
Казахстану, Таджикистану та Азербайджану – 67% згадувань про Росію мають
негативний характер. Писати про злочини Росії категорично забороняється.
Отже, автократія і рашизація насуваються на весь пострадянський простір і далі – на Європу.
Відчайдушний спротив українців загарбникові змінив ставлення до
України частини киргизького суспільства, зросла підтримка України: при цьому
йдеться про те, що киргизи мають захищати свою країну, як українці. Проте
офіційна оцінка війни Росії проти України не є однозначною. Державні медіа
ігнорують тему війни. У країні заборонили символіку “Z”, але разом з тим
скасували український фільм про Донеччину та Луганщину нібито через
пропаганду війни. Мерія столиці м. Бішкек заборонила мітинги біля будь-яких
посольств. Киргизстан ігнорує голосування за будь-які міжнародні резолюції,
пов’язані з війною. П’ять центральноазійських країн і нині допомагають Росії
уникати міжнародних санкцій у її міжнародній торгівлі. Країни ЦА постачають
до Росії підсанкційну продукцію — комп’ютерні чіпи, лазери, інші товари
подвійного призначення, виготовлені у тому числі в США та Європі.
Замість висновку. Водночас у киргизькому дискурсі зросла кількість
матеріалів про колоніалізм. Зросла і кількість учасників протестів. Населення
глибоко русифіковане, російська мова є офіційною. Якщо в Киргизстані
розмовляєш лише киргизькою, то шанси побудувати успішну кар’єру низькі.
Киргизька мова має імідж непрестижної. Зазвичай регіони Киргизстану, де
взагалі не розмовляють російською, є найбіднішими. «Війна проти України, –
говорить киргизьський журналіст і медіаменеджер Бектур Іскендер , – відкрила
очі на те, якою насправді є Росія. Боляче дивитись, яку ціну Україна платить за
свободу усіх нас. Україна є головною деколонізаційною силою Центральної
Азії. Ми в 1990-ті роки розслабились, бо вирішили, що Радянський Союз
розпався, і окупація завершилась. Але це не так. У нас попереду ще багато
роботи».
Чекаленко Л. Інститут всесвітньої історії НАН України.