Відносини Киргизстану та Росії мають особливий характер: силові російські структури активно впливають на ситуацію в Киргизстані. У країні є наявною проникла та помітна присутність російської ФСБ, яку особливо цікавить просування китайського чинника в політиці та економіці Киргизстану. Для збереження свого впливу на пострадянському просторі Москва використовує Організацію Договору про колективну безпеку (ОДКБ) та Євразійський економічний союз (ЄврАС). Киргизстан – одна з країн ЦСА, де вплив Росії є найглибшим. Росія фактично привласнила і активо експлуатує авіабазу Кант з 2003 року, а чинний контракт діє до 2032 р. На території Киргизстану є кілька додаткових російських військових об’єктів, зокрема ті, що стосуються російської ядерної зброї. У жовтні 2023 р. держави ратифікували угоду про створення спільної системи протиповітряної оборони поруч з російською авіабазою.
Основною проблемою Киргизстану сьогодення є територіальне протистояння із сусіднім Таджикистаном. Ситуація наразі є неконтрольованою, хоча сторони вважають Росію головним захисником у сфері безпеки. Однак протягом усього конфлікту Москва демонстративно мовчала.
Важливим фактором впливу на Киргизстан є широке застосування Росією в країні власних силових структур, а саме Служби безпеки РФ. Киргизстан насичений російськими розвідниками і ФСБ. Проникнення РФ в служби безпеки Киргизстану має глибоке коріння, що сягає ще радянської системи. У 2013 році президент РФ направив додаткових консультантів ФСБ до Киргизстану на постійній основі «для надання допомоги місцевим розвідувальним службам»: російські офіцери ФСБ присутні в кожному відділі ДКНБ. Щороку Росія надає 20 профінансованих стипендій для киргизьких майбутніх офіцерів служби безпеки для навчання в Академії ФСБ Росії, що фактично підриває суверенітет Киргизстану і обмежує прийняття самостійних рішень у внутрішній і зовнішній політиці. РФ зберегла вплив на законодавство Киргизстану, документи якого пишуться і регулярно копіюються з російських аналогів. А міжнародна організація ЄАЕС служить інструментом для обходу РФ економічних санкцій. Отже, членство Киргизстану в ЄАЕС робить його вразливим до використання для ухилення від санкцій, що, у свою чергу, несе ризики стати об’єктом західних вилучень і покарань.
На Росію припадає 22% торгівлі Киргизстану. Ключові сфери співпраці включають спільну військову базу в Канті, значні інвестиції: понад 110 мільйонів доларів у 2025 р. та план військової співпраці на 2026 р., згідно з яким в Киргизстані працює понад 1800 компаній з російськими інвестиціями. Сфери співробітництва охоплюють першу чергу безпеку і оборону. Росія постійно постачає зброю та обладнання Киргизстану для модернізації його збройних сил: попередні пакети сягнули понад 1 млрд. дол. Киргизстан ратифікував угоду про створення спільної регіональної системи протиповітряної оборони з Росією. Росія та Киргизстан проводять регулярні спільні військові навчання (наприклад, «Рубіж-2025»). 15 вересня 2025 року у навчальному центрі «Едельвейс» відбулися інструкторсько-методичні навчальні заняття з Командуванням Колективних сил швидкого розгортання Центральноазіатського регіону (КССР).
Через економічну та безпекову залежність можна схарактеризувати позицію Киргизстану як «фактичну російську державу-клієнта». Водночас Киргизстан намагається проводити свою політику безпеки, балансуючи між залежністю від Росії та зростаючими економічними зв’язками з Китаєм .
Росія є провідним торговельним партнером Киргизстану з обсягом торгівлі понад 4 млрд дол., а 97% платежів здійснюються у національних валютах. Станом на кінець 2025 року в Киргизстані працювало понад 1800 компаній, що фінансуються Росією. Російсько-киргизький фонд розвитку з 2014 р. профінансував понад 3500 проєктів на суму понад 750 млн дол. США. Серед провідних проектів атомна енергетика посідає одне з визначальних місць. Росатом бере участь у впровадженні системи вітрових і сонячних електростанцій, також обговорюється будівництво атомної електростанції з малим модульним реактором (SMR).
Для Киргизстану основним експортом до Росії є не товари, а люди: сотні тисяч киргизських громадян залежать від наявності робочих місць в Росії. Грошові перекази від роботи за кордоном, основним джерелом яких є Росія, у 2020 році становили 31% ВВП Киргизстану, що є найвищим показником в СНД. Російські військові вербувальники залучають трудових мігрантів на війну. Однак, згідно із законодавством Киргизстану, участь у іноземних конфліктах є кримінальним злочином, який карається максимальним покаранням до 10 років. Росія тисне на Киргизстан, щоб той скасував кримінальну відповідальність за участь громадян Киргизстану в іноземних військових конфліктах. Після 24 лютого 2022 року в Киргизстані відбувся зворотний міграційний потік: Киргизстан став однією з країн, яка зазнала безпрецедентного напливу росіян, що тікають від російського призову. Міністерство цифрового розвитку Киргизстану заявило, що з січня по вересень 2022 року до країни в’їхало 184 тис. росіян.
Російські державні ЗМІ є основним інструментом формування громадської думки в Киргизстані: на додаток відкриваються дев’ять нових сучасних шкіл з російською мовою викладання у різних регіонах Киргизстану. Киргизькій мові в країні не приділяється належної уваги, хоча вона має офіційний статус державної, а російська – офіційної. Нова редакція конституційного закону «Про державну мову Киргизької Республіки» була винесена на громадське обговорення.
На весь пострадянський простір простягається ідеологічний контроль Росії. У 2025 році російська влада заявила про «помилки» у написаній історії Росії та історії самих держав, і ці помилки необхідно виправити. З’явилися нові підручники з історії, видані в Росії під копірку, які містять фейкові факти і не відповідають історичним реаліям. 02 грудня 2025 р. у Російському домі в Бішкеку відбулася презентація «зразкової» книги «Росія та Центральна Азія: історія та культура», яку профінансувало і видало в якості зразка сумнівне утворення при фсб РФ Россотрудничество. Згідно з кремлівською версією, погана характеристика Росії була впроваджена NED, British Council, USAID та Aga Khan Foundation. Російська пропаганда заявляє, що ці організації формують «фальшиву історію Росії», а у 35 шкільних підручниках з історії Киргизстану, Казахстану, Таджикистану та Азербайджану – 67% згадувань про Росію мають негативний характер. Писати про злочини Росії категорично забороняється. Отже, автократія і рашизація насуваються на весь пострадянський простір і далі – на Європу.
Відчайдушний спротив українців загарбникові змінив ставлення до України частини киргизького суспільства, зросла підтримка України: при цьому йдеться про те, що киргизи мають захищати свою країну, як українці. Проте офіційна оцінка війни Росії проти України не є однозначною. Державні медіа ігнорують тему війни. У країні заборонили символіку “Z”, але разом з тим скасували український фільм про Донеччину та Луганщину нібито через пропаганду війни. Мерія столиці м. Бішкек заборонила мітинги біля будь-яких посольств. Киргизстан ігнорує голосування за будь-які міжнародні резолюції, пов’язані з війною. П’ять центральноазійських країн і нині допомагають Росії уникати міжнародних санкцій у її міжнародній торгівлі. Країни ЦА постачають до Росії підсанкційну продукцію — комп’ютерні чіпи, лазери, інші товари подвійного призначення, виготовлені у тому числі в США та Європі.
Замість висновку. Водночас у киргизькому дискурсі зросла кількість матеріалів про колоніалізм. Зросла і кількість учасників протестів. Населення глибоко русифіковане, російська мова є офіційною. Якщо в Киргизстані розмовляєш лише киргизькою, то шанси побудувати успішну кар’єру низькі. Киргизька мова має імідж непрестижної. Зазвичай регіони Киргизстану, де взагалі не розмовляють російською, є найбіднішими. «Війна проти України, – говорить киргизьський журналіст і медіаменеджер Бектур Іскендер , – відкрила очі на те, якою насправді є Росія. Боляче дивитись, яку ціну Україна платить за свободу усіх нас. Україна є головною деколонізаційною силою Центральної Азії. Ми в 1990-ті роки розслабились, бо вирішили, що Радянський Союз розпався, і окупація завершилась. Але це не так. У нас попереду ще багато роботи».
Чекаленко Л. Інститут всесвітньої історії НАН України.