У 1990-ті роки у Центрально-Східній Європі утворилися кілька регіональних угруповань, що стало об’єктивною реакцією на розпад радянських формувань РЕВ і ОВД.
У лютому 1991 року Польща, тодішня Чехо-Словаччина та Угорщина повідомили про створення Вишеградської групи або В-4. Внаслідок відокремлення Чехії і Словаччини В-4 набула формату чотирикутника. Основною метою утворення була деформація постсоціалістичної інфраструктури в країнах учасниках, співробітництво у військовій сфері і вироблення спільних зовнішньополітичних критеріїв у ставленні до євроатлантичних структур. Необхідним етапом розвитку країн Вишеграду було створення простору вільної торгівлі, що закріплено в спеціальній угоді. Зазначимо, що В-4 не створювалася як альтернатива європейській інтеграції, а була перехідним, підготовчим кроком до членства в НАТО та ЄС. Об’єднання країн В-4 виконало поставлене стратегічне завдання перехідного етапу: всі країни набули членства в НАТО і стали повноправними учасниками Європейського Союзу.
Україна тісно співпрацює з організацією, надаючи важливого значення розвитку транскордонного та міжрегіонального співробітництва, що розглядається складовою загальноєвропейського процесу. Йдеться про зміцнення прикордонної інфраструктури, розвиток економічного співробітництва прикордонних регіонів України і країн В-4 та громадських контактів. Учасники В-4 за участі України розглянули можливі варіанти залучення нашої держави до європейської та євроатлантичної інтеграції, перспективи співпраці у транспортно-енергетичній сфері тощо. Одним з конкретних прикладів підтримки євроінтеграційних прагнень України стало підписання двосторонніх протоколів із доступу до ринків товарів і послуг з учасниками В-4: Угорщиною, Чехією та Словаччиною; впровадження Україною та В-4 спрощеного візового режиму; про асиметричну візову політику – безвізовий режим поїздок для своїх громадян та безкоштовні візи для громадян України.
Спільним завданням учасників став розвиток П’ятого (Трієст– Будапешт–Ужгород–Київ) та Третього (Берлін–Вроцлав–Львів–Київ) панєвропейських транспортних коридорів; а також участь компаній країн В-4 у реалізації українських енергетичних проектів.
У зв’язку з набуттям членства в ЄС з 01 травня 2004 р. країни В-4 ухвалили, що Вишеградська четвірка існуватиме й надалі; визначили, що наступною метою чотирьох країн є надання Україні перспективи для набуття членства у Євросоюзі.
Нині у кризовій ситуації з реалізації міжнародного права провідні політики країн Центрально-Східної Європи повернулися до Вишеградських ідей, що були закладені при створенні Вишеградської групи. Такий інтерес, як можна пояснити, викликаний політичним «ступором» у євроінтеграційному просторі. З огляду на шокові рішення та антиєвроінтеграційну політику чергового президента США, політика Євросоюзу зазнала фіаско у важливих питаннях безпеки, не встигши набрати відповідного балансу стійкості та єдності, водночас і взаєморозуміння між учасниками об’єднання. Причинами такого стану, на наше переконання, є перебільшені приватні інтереси і вражаючі «апетити» деяких країн європейського інтеграційного об’єднання, що дуже швидко звикли до безтурботного життя за рахунок лідерів ЄС – тих, хто насичує європейський бюджет.
Чутки про провал стратегічно важливого об’єднання В-4 охопили простір Євросоюзу…Гасла, що четвірка зараз не працює, стали визначальною характеристикою діяльності Вишеградської групи в останні роки.
Превалювало в них також пояснення проблемних причин, що фокусувалося на проблемі війни в Україні…Таке твердження не відповідає існуючим реаліям, оскільки війна не є першопричиною певного забуття про В-4.
До першистних проблем необхідно додати глибоку прив’язку країн ЦСЄ до російського енергочинника, зокрема газу. Ця залежність стала результатом активного пошуку джерел енергоносіїв, бажанням окремих держав регіону випередити інших заради того, щоби першими «сісти на газову російську трубу», швидше домовитись з російською стороною на роки про доволі значні обсяги одержання газу. На жаль, Комісія ЄС на той час, перебуваючи у стані ейфорії про начебто досягнуті «вигідні порозуміння з росією» (згадаймо про путінську політику пані Меркель, Північний потік, у штабі якого «підпрацьовували» перші владні особи Німеччини), не уніфікувала цієї проблеми під своїм контролем і винесла питання вирішення газового забезпечення на розсуд власне урядів країн ЦСЄ, які самостійно домовлялися з Росією про постачання газу.
Отже, головну роль у послабленні В-4 зіграла газова конкуренція і залежність. Російська сторона, яку дратувала гіпер активність Вишеградської групи, дочекалась свого часу і запустила колесо енергошантажу всіх без винятку учасників В-4.
Поза енергетичним тиском РФ вдало маніпулює різноманітними провокаціями: немасованого обстрілу дронами, погрозами несподіваного нападу на європейські країни, що підтримують Україну в її боротьбі з російським загарбником, широким використанням російського лобі і сформованої РФ п’ятої колони.
Зрощена десятиліттями розвитку радянського способу життя, ця радянсько-російська «діаспора» зіткана з бандитів першої хвилі приватизаційного безладу зокрема й приватизації радянського майна в ЦСЄ. Заможникам від влади і під владою було і є що захищати, оскільки скупили значну нерухомість у «наївних» європейців, а через нерухомість і громадянство більшості європейських країн.
До перерахованих причин забуття В-4 додамо вкинуті часто штучні протистояння між Польщею та Угорщиною, Словаччиною та Чехією, Словаччиною плюс Угорщиною та Україною тощо. Прем’єр-міністр Чехії Андрей Бабіш вважає, що Вишеградська четвірка (V4) не працює через напружені відносини між Польщею та Угорщиною (проблема між Орбаном і Туском). Однак, із появою нового угорського уряду є надія, що ситуація виправиться на краще, оскільки «формат В-4 залишається важливим для всіх сторін».
Погоджуємось із прем’єром Чехії, нагадавши про задум створення буферного регіонального об’єднання В-4, як специфічної перехідної схеми вирішення проблем Східної Європи. Ця схема «трійок», що була сформована на початкових етапах розвитку ЄС, була покликана реалізувати низку відповідних завдань саме на регіональному рівні. Вишеградське об’єднання, що очікувало приєднання до НАТО та ЄС, було найактивнішим. Саме йому Європейська Рада доручила лідерство серед східноєвропейських країн як у безпекових, так і в економічних справах. Саме В-4 представляла інтереси всіх централів і східняків Європейської інтеграції і саме вона говорила єдиним голосом захисту інтересів групи в євроструктурах і була лідером у більшості питань, що вирішувались у європейських установах. При цьому не забуваймо, що цей регіон із загальною кількістю 65 мільйонів жителів є перспективним і найсильнішим партнером ЄС.
Із повномасштабним вторгненням російського загарбника в Україну діяльність Вишеградської групи фактично призупинилася. Причиною виявився страх перед російською навалою, а також різні підходи учасників В-4 до оцінки російської агресії та підтримки України: Польща і Чехія беззастережно підтримали Київ, тоді як Угорщина зайняла відверто проросійську позицію. Словацький уряд Роберта Фіцо, що також дотримувався проросійської політики, демонстрував критичне ставлення до України.
Хоча Польща й підтримала Україну в боротьбі з загарбником, водночас, президент РП Кароль Навроцький підкреслював, що підтримка України не звільняє його від відповідальності відстоювати інтереси Варшави у двосторонніх відносинах з Києвом. Після набуття чинності 29 жовтня 2025 р. оновленої торговельної угоди України – ЄС Польща залишила у силі запровадженого у квітні 2023 р. ембарго на ввезення до своєї країни низки сільськогосподарських товарів з України – пшениці, кукурудзи, ріпаку, соняшнику та низки продуктів переробки.
У ситуації, що склалася із відновленням В-4 важливим залишається питання беззастережної підтримки України у протистоянні російському загарбникові з боку вишеградських учасників. Цьому сприяє ухвалена 08 грудня 2023 року Вишеградською групою Декларація на підтримку України.
Хоча декларація заявляє про продовження підтримки України, зокрема у розмінуванні територій, про медичну та гуманітарну допомогу, водночас у рішеннях В-4 наголошується на важливості співробітництва учасників у питанні захисту повітряного простору Словаччини та необхідності зміцнення оборонної промисловості. Міністри закордонних справ В-4 також погодились підтримати Ізраїль та його право на самооборону тощо.
Виникає питання: у яких документах В-4 йдеться про захист неба України, яка глибоко потерпає від бомбардувань і дронів противника?
Бажано отримати відповідні гарантії і зобов’язання країн В-4 – повноправних учасників системи безпеки ЄС і НАТО – підтримати і відстоювати право України на її самооборону, що є складовою самооборони всієї території країн НАТО та Європейського Союзу.
Вже час розглянути порушені питання і реалізувати відповідні рішення. Вишеградська четвірка як складова механізму європейської безпеки має діяти на захист України.
Л.Чекаленко. Державна установа «Інститут всесвітньої історії НАН України»