У київському Мистецькому арсеналі завершився XIV Міжнародний фестиваль «Книжковий Арсенал» — одна з головних культурних подій року, яка традиційно об’єднує літературу, мистецтво, дискусії та суспільний діалог. Цьогоріч фестиваль проходив із 28 по 31 травня та зібрав понад 150 видавництв, сотні авторів, митців і тисячі відвідувачів. Центральною темою форуму стала свобода — особиста, культурна та суспільна. (Книжковий Арсенал)
Серед численних подій фестивалю особливу увагу привернула виставка «Українські народні пісні про кохання», присвячена творчості видатного українського графіка, шістдесятника Василя Перевальського. Проєкт став не лише мистецькою подією, а й нагодою переосмислити складну історію української культури другої половини ХХ століття.
В основі виставки — нове видання легендарної книги «Українські народні пісні про кохання», що вперше побачила світ у 1971 році у видавництві «Мистецтво». До збірки увійшли 25 дереворитів, створених художником у 1967–1968 роках. Саме ці роботи сьогодні вважаються одними з найважливіших зразків української книжкової графіки ХХ століття.
Історія видання виявилася непростою. Після успіху на республіканському конкурсі книга була фактично заборонена для подальшого просування на всесоюзному рівні. Радянські чиновники звинуватили автора у «формалізмі» та «буржуазному націоналізмі». Наслідки були серйозними: Василя Перевальського на багато років усунули від роботи з народною тематикою у видавничій сфері.
Саме тому нинішня виставка є не лише демонстрацією художньої майстерності, а й своєрідним актом культурної справедливості. Вона повертає глядачеві роботи, які свого часу стали жертвою цензури та політичного тиску.
Експозиція об’єднала оригінальні дереворити художника, архівні документи, матеріали про створення книги та нове перевидання збірки. Через ці артефакти відвідувачі можуть простежити шлях твору — від дипломного проєкту молодого художника до знакового явища української графіки. Окремим елементом виставки стала поштова інсталяція, де кожен охочий міг підписати та відправити листівку з роботами Перевальського, перетворюючи мистецтво на особистий жест пам’яті та зв’язку між поколіннями.
Василь Перевальський належить до покоління українських шістдесятників — митців, які в умовах радянської системи шукали шлях до відродження національної культури та власної художньої мови. У своїй творчості він звертався до традицій української дереворитної графіки, пов’язаної з давніми стародруками, спадщиною Георгія Нарбута, Василя Кричевського та школи Михайла Бойчука. Згадуючи своє дитинство, яке пройшло в горах Буковинського Підгір’я, перед очима встають образи людей, пейзажі сел, що є постійною ланкою, яка пов’язувала слов’янські, українські землі в одне ціле, в один народ, який віками розривали, нищили, але він боровся і вистояв, зберіг свою автохтонність, мову, звичаї, традиції та культуру.
Символічно, що ця виставка відбулася саме в межах Книжкового Арсеналу — фестивалю, який уже багато років залишається простором зустрічі літератури, мистецтва та суспільної думки. У час, коли українська культура знову змушена відстоювати право на власний голос, повернення робіт Перевальського набуває особливого значення. Це нагадування про те, що справжнє мистецтво здатне пережити заборони, цензуру і десятиліття замовчування.
Виставка «Українські народні пісні про кохання» стала однією з тих подій фестивалю, які виходять за межі мистецького середовища. Вона говорить про пам’ять, спадкоємність та свободу культури — цінності, які сьогодні набувають для України особливої ваги. Багато подорожуючи Європою, ти розумієш наскільки все поєднано, та переплетено з Україно.
Наталія Загарія