Як Валерій Куцевалов та команда артистів підтримували Ірпінь, госпіталі та військових у перші місяці великої війни 

Є люди, які в найтемніші часи не шукають, де ховатися, — а шукають, чим допомогти. Валерій Куцевалов — саме такий. Громадський діяч, організатор і людина з незламним переконанням: культура теж може тримати людей там, де бракує сил, світла й певності. Його спогади — це розповідь про те, як невеличка ініціативна група артистів і небайдужих людей їздила до звільненого Ірпеня, до поранених у військових госпіталях, до бійців у діючих частинах — і дарувала те, чого не купиш у крамниці – позитивні відчуття від концертних програм. 

  за кадром зазвичай залишається багато організаційних питань  домовленості, дозволи, маршрут, техніка,  відповідальність за людей і в цілому за поїздку. Без цієї організаційної роботи не було б ані першого концерту в Ірпені, ані подальших виступів у госпіталях і військових частинах.

Перші дні. Ірпінь після окупації

— Коли в Ірпені тількі завершились бойові дії, там не було ні їжі, ні світла, магазини зачинені, кругом згорілі будинки й покручені машини. Щоб потрапити в місто, потрібен був дозвіл: скрізь стояли блокпости, і нас могли просто не пропустити. Мер міста Ірпеня підтримав нашу ініціативу щодо проведення  перед мерією благодійної культурної програми. Підтримав нас і взяв під свою опіку і начальник департаменту соціального і гуманітарного розвитку міністерства оборони україни назім агаєв завдяки якому у нас з явилась можливість  взяти артистів, поїхати до військових частин і до звільнених міст — на волонтерських засадах, суто для підтримки духу. Акцію назвали «Разом до перемоги». Так народився проєкт, який став набагато більшим, ніж будь-хто з нас передбачав.

Три мішки корму і мікроавтобус Volkswagen

Кінець квітня 2022-го. було організовано ініціативну групу, до якої увійшли народний артист України, провідний актор Національного академічного театру імені Івана Франка Анатолій Гнатюк, заслужений артист України Дмитро Оськін, народний артист України Іво Бобул, артисти Академічного хору «Хрещатик» та Академічного ансамблю «Калина» — загалом близько дюжини виконавців, які без вагань погодилися їхати. Я виступив продюсером і координатором проєкту.

Маршрут тримали в таємниці —  небезпека була цілком реальною. але зупинятися ніхто не збирався.

Це не була велика офіційна кампанія з ресурсами й штабом. Це була волонтерська поїздка, зібрана буквально вручну: кілька артистів, техніка, домовленості, мікроавтобус і бажання бути поруч із людьми, які щойно пережили окупацію.

У старенький мікроавтобус Volkswagen, позичений у приятеля, завантажили колонки, апаратуру — і три мішки корму для тварин. Валерій купив корм (у самого вдома кіт),  щоб роздати тим, хто залишився в місті з котами й собаками без запасів.

— Тільки-но ми під’їхали до мерії, одразу вишикувалась черга. Люди питали: «Ви продаєте корм?» Я кажу: «Відкривайте мішки й беріть, скільки треба, безкоштовно». Людей стояло чимало — для кішечок, для собачок набирали корм. А ми ще консерви привезли — просто роздавали людям, бо не було в магазинах продуктів.

Балет на площі спаленого міста

Потім вони дали перший концерт просто неба — для мешканців Ірпеня. На майдані, серед обгорілих будівель і понівечених автомобілів, артисти у вишиванках танцювали й співали — а люди дивилися. Мовчки, зі сльозами, але дивилися.

— Настрій був пригнічений . але всередині кожен із нас відчував: ми українці, і мусимо щось робити для України. 

До госпіталів і військових частин – без афіші

Після Ірпеня акція «Разом до перемоги» отримала продовження. Під координацією полковника Агаєва група їздила до військових госпіталів — давала концерти для поранених прямо на відкритих майданчиках у дворах. Зустріч із людьми, які приїхали не за обов’язком, а за покликом серця, важила для поранених дуже багато.

Їздили й до діючих частин. Маршрути не розголошували, локації залишалися невідомими до останнього моменту. Одного разу повезли артистів до військових, що стояли в лісі.

— Якраз перед виступом пройшов дощ. Майданчика не було — тільки земля й багнюка. І балет танцював просто в тому бруді. Всі були брудні — і артисти, і костюми. Але це нікого не зупиняло. Бо те, що відбувалося, мало таку духовну силу, що ні дощ, ні бруд уже не мали значення. 

Після концерту бійці пригостили артистів солдатською кашею. Для Валерія Куцевалова це стало одним із тих моментів, у який вмістився сенс усієї ініціативи: «Коли після концерту бачиш очі цих хлопців, розумієш: усе було не дарма. Ми вкладали в ці поїздки весь свій ентузіазм, досвід і професіоналізм, аби підтримати їх і дати відчути–мистецтво поруч. Щоб вони відчули, що мистецтво поруч».

Сила, яка не стріляє — але тримає

Валерій Куцевалов не розповідає про свою роботу як про щось незвичайне. Для нього це — природна відповідь небайдужої людини культури, свідомого громадянина України на виклик часу. Ще задовго до повномасштабного вторгнення він упродовж кількох десятиліть займався громадською діяльністю на підтримку армії. Допомагав організовувати заходи для ветеранів, підтримував культурні ініціативи, що зміцнюють зв’язок між суспільством і військовими.

Коли почалася  війна, він зробив те саме, що й завжди: зібрав однодумців і друзів-артистів, завантажив у старий мікроавтобус апаратуру та їжу – і вирушив туди, де була потрібна підтримка.

— Ми всі розуміли: ми маємо робити те, що робимо найкраще, і це наш внутрішній обов’язок. Людина для людини — ось що важливо. Не героїзм заради слави, а допомога заради ближнього.

Акція “Разом до перемоги” показала, що підтримка армії та людей у війні — це не лише гроші, речі чи офіційні програми. Іноді це присутність: пісня у дворі госпіталю, танець на землі після дощу, концерт у звільненому місті, кілька мішків корму для тих, хто залишився з тваринами серед руїн. Для Валерія Куцевалова ця ініціатива стала продовженням багаторічної громадської роботи — підтримки військових, ветеранів і культурних проєктів, які тримають зв’язок між армією та суспільством. Саме з таких вчинків – непоказних, людяних – і складається здатність країни вистояти.

Матеріал підготовлено на основі особистих спогадів Валерія Куцевалова