Як українські онкохірурги щодня виграють найскладніші битви за життя
«Є професії, де помилка вимірюється цифрами статистики, а є професії, де вона вимірюється людським життям» – Олексій Олександрович Маковозов, висококваліфікований уролог та онкохірург, завідувач онкохірургічним відділенням №4, Обласного Клінічного Онкологічного Диспансеру, що на вулиці Космічній у Дніпрі.
Онкохірургія — саме така професія. Тут немає права на поспіх, на випадковість або на байдужість. Тут кожен день — це боротьба за ще один шанс для людини. За можливість повернутися додому. Побачити дітей. Дочекатися весни.
Сучасна українська онкоурологія — це вже давно не лише операційна, інструменти та протоколи лікування. Це складна система знань, досвіду, дисципліни і, водночас, людської емпатії. Саме на цьому перетині — між скальпелем і надією — сьогодні працюють українські лікарі.
Школа, що формує характер
У хірургії авторитет не народжується разом із дипломом.
Його формують роки навчання, наставництво і сотні складних рішень, які лікар приймає щодня.
Справжній хірург — це не лише власний талант. Це ще й досвід його вчителів. Це школа, яка передається від покоління до покоління.
Саме так формуються медичні традиції.
Дисципліна, акуратність і безкомпромісна вимогливість до себе — фундамент, на якому тримається велика хірургія. Так працювали лікарі старої школи, такі як Віктор Григорович Зайченко, для якого професія була не просто роботою, а способом мислення.
Інший наставник — Андрій Михайлович Дьяченко — навчав своїх учнів головному принципу складної хірургії: не боятися відповідальності.
Бо велика медицина починається там, де закінчується страх.
Сучасний лікар — це дослідник
Медицина XXI століття давно перестала бути лише ремеслом.
Сьогодні лікар — це водночас і дослідник, і аналітик, і учасник глобальної наукової спільноти.
Робота під керівництвом професора Дмитра Володимировича Щукіна над проблемами тромбозів дозволила українським лікарям впроваджувати складні хірургічні методики, зокрема тромбектомію при раку нирки.
Це одна з найскладніших операцій в онкоурології.
Пухлинний тромб у нижній порожнистій вені створює безпосередню загрозу життю: масивна крововтрата, ризик тромбоемболії, гемодинамічна нестабільність — усе це робить операцію надзвичайно небезпечною.
У світі такі втручання виконують лише великі медичні центри — клініки у США, Німеччині, Франції або Швейцарії.
Сьогодні вони виконуються і в Україні.
І це не перебільшення. Це реальність сучасної української медицини.
Медицина команд
Ще двадцять років тому медицина часто була «вертикальною» системою: один лікар приймав рішення, і на ньому лежала вся відповідальність.
Сьогодні це вже інша модель.
Сучасна онкологія — це командна робота.
Кожен складний випадок розглядається на мультидисциплінарному консиліумі, де хірурги, хіміотерапевти, радіологи та анестезіологи разом шукають оптимальне рішення.
Бо сучасне лікування онкології — це не лише операція.
Це баланс між трьома напрямами:
- хірургією
- медикаментозною терапією
- променевою терапією
І часто саме поєднання цих методів дозволяє врятувати життя навіть у складних ситуаціях.
Коли «безнадійних» випадків не існує
У медицині є вислів: «Неможливих випадків не буває. Буває недостатньо досвіду».
Цей принцип добре знають у Дніпропетровському обласному клінічному онкологічному диспансері.
Тут часто беруться за ті випадки, від яких інші лікарні відмовляються.
Іноді це операції, які тривають кілька годин. Іноді — складні комбінації різних патологій. Іноді — ситуації, коли рішення потрібно приймати буквально за хвилини.
Саме тоді і починається справжня медицина.
Операція, що вимагала абсолютної концентрації
Один із клінічних випадків — пацієнтка 1957 року народження.
Діагноз звучав майже як вирок:
- рак правої нирки
- пухлинний тромб у нижній порожнистій вені
- метастаз у підшлункову залозу
Це означало, що операція повинна бути максимально складною і водночас максимально точною.
Командою хірургів було виконано комбіноване втручання у три етапи:
- нефректомія правої нирки
- тромбектомія з нижньої порожнистої вени
- резекція хвоста підшлункової залози разом із селезінкою
Операція тривала кілька годин.
Кожен етап був критично важливим.
Післяопераційний період пройшов без ускладнень.
Пацієнтку виписали на дев’ятий день.
Через півтора року контрольне КТ не виявило прогресування хвороби.
Іноді саме такі історії дають пацієнтам новий шанс.
Єдина нирка — і жодного права на помилку
Ще один випадок став справжнім випробуванням для команди лікарів.
Пацієнтка мала складний набір діагнозів:
- відсутність правої нирки
- пухлина єдиної лівої нирки
- камінь у нирковій мисці
- цукровий діабет
- ішемічну хворобу серця
Будь-яка помилка могла призвести до втрати єдиного функціонуючого органа.
Після ретельного обстеження та обговорення на консиліумі лікарі прийняли рішення виконати органозберігаючу операцію.
Було проведено:
- лапароскопічну пієлотомію
- резекцію єдиної нирки
Крововтрата склала лише близько 200 мілілітрів.
Через дев’ять днів пацієнтку виписали у задовільному стані.
Для лікарів це був складний, але успішний результат.
Для пацієнтки — шанс на нормальне життя.
Шість годин операції
Іноді операції тривають понад шість годин.
Так сталося і з пацієнткою, у якої рак ниркової миски поєднувався з великим коралоподібним каменем у єдиній функціонуючій нирці.
Це була надзвичайно складна ситуація.
Лікарі виконали одразу кілька втручань:
- нефроуретеректомію з резекцією сечового міхура
- видалення каменя з єдиної нирки
- стентування сечоводу
- нефростомію
Операція тривала понад шість годин.
Післяопераційний період пройшов без ускладнень.
І такі історії в медицині трапляються значно частіше, ніж думають люди.
Українська медицина у світовому контексті
Бути сучасним лікарем сьогодні неможливо, закрившись у стінах однієї лікарні.
Медицина стала глобальною.
Українські лікарі регулярно беруть участь у міжнародних конгресах, зокрема у Барселоні, Мадриді, Лісабоні та Лондоні. Там обговорюються нові протоколи лікування, технології та клінічні дослідження.
Членство у Європейській асоціації урологів відкриває доступ до тих самих стандартів лікування, за якими працюють клініки Західної Європи.
І це важливо.
Бо медицина не має кордонів.
Найвища оцінка для лікаря
У лікарів немає овацій.
Немає прем’єр або червоних доріжок.
Є лише один момент, який вони називають справжньою нагородою.
Коли після складної операції до лікаря підходять родичі пацієнта і тихо кажуть:
«Ви врятували нашу людину».
За цією короткою фразою стоять роки навчання, стажувань, тисячі годин у операційній і десятки складних рішень.
Саме заради цього лікарі щоранку знову заходять до операційної.
Туди, де починається їхня щоденна робота.
Між скальпелем і надією.
Василь Говда
