Оборонний проєкт Республіки Польща за її заявою розрахований на 2-3 роки, тобто країна зможе бути готовою до протистояння агресорці Росії тільки у 2027-2028 роках. Великі і дуже великі гроші надано на цей проект EU, NATO і самою Польщею. Наразі країна витрачає 37 мільярдів євро на загальну оборону, фактично 4,7% свого ВВП і заявляє про майбутні 5% ВВП на оборону. Поза тим, ще витрачає щонайменше 2,5 мільярда євро також на захист кордону – тут і будівництво системи небесного щита, подібного до ізраїльського «Залізного куполу». Пропонуємо шановному читачеві основні спостереження щодо успіхів, досягнутих у розбудові системи обороноздатності Польщі, а також явних упущень в цій сфері, висловлені військовими експертами.
Досягнуті успіхи Республіки Польща у зміцненні власної обороноздатності полягають у наступному:
+ У Польщі створено власне Агентство геопросторової розвідки та супутникових послуг (ARGUS) – польська система супутникової розвідки. Зараз у Польщі на орбіті більше супутників, ніж у росіян. Польські системи здатні до раннього попередження та супутникової розвідки.
+ Розпочато стале та комплексне нарощування можливостей космічної розвідки. Польська промисловість має контракти з потужними міжнародними гравцями, такими як Airbus та IECEYE, та інвестує мільйони у вітчизняну програму Piast та власну експертизу в цій галузі.
+ Командування сил кіберпросторової оборони (DWKOC) – «кібервійськові» безумовно досягли успіху, як і їхня програма модернізації військового зв’язку.
+ Відродження WRiA. Польща має багато артилерійних засобів, і вони стають дедалі сучаснішими. Має тактичні ракети, а це означає, що країна відтворила те, що втратила після закінчення холодної війни.
+ Польща послідовно будує сучасні Ракетні та артилерійські війська, створює широку системну основу, зв’язок, системи бойового управління та безпілотні літальні апарати.
+ Повітряні сили РП перебувають у хорошому стані з точки зору сучасного обладнання. Модернізовано Збройні сили і сили авіації (ЗС і ППО). Розглядається можливість придбання так званих «множників сили», включаючи літаки дозаправки в повітрі. Польща готова придбати нові літаки раннього виявлення та радіоелектронної розвідки.
+ Позитив спостерігається у модернізації наземних засобів протиповітряної оборони та побудові багаторівневої системи за програмою SAN.
+ Проведено комплексну модернізацію Ракетно-артилерійських військ завдяки імпортованим з Республіки Корея та США польовим ракетним системам. Польща також має цифрову артилерію.
+ Командування ВМС Польщі розпочало раціональну модернізацію ВМС – фрегати «Мечнік», підводний човен «Орка», мінні мисливці «Корморан» та інші.
+ Спостерігається модернізація протиповітряної оборони. Досвід України чітко демонструє необхідність забезпечення модернізації протиповітряної оборони на середніх та малих відстанях. Польща близька до позитивного результату в цій сфері.
Сфери оборони, у яких Польщею вже досягнуто успіху
+ Протиповітряна оборона, яка є пріоритетом вже понад десять років. Звичайно, безпілотні літальні апарати –це новий виклик, але Польща намагається підготуватися до цієї загрози.
+Ракетно-артилерійські війська (РАВ). Здійснено значні та комплексні закупівлі. Інвестиції в цю сферу виправдані та добре керовані. Польщі потрібна вогнева міць та здатність тримати ворога на відстані.
+ Війська територіальної оборони. ВТО складається з майже 50 000 особового складу зі значною плинністю кадрів, що дозволяє створювати реальні резерви для професійної армії. Крім того, Сили територіальної оборони наближають військових до суспільства.
У системі обороноздатності Польщі є чимало негативних прорахунків, низка яких походить ще з часів перебування Війська Польського у складі радянської армії. Наслідки такого безпекового стану Польщі напряму впливають на українські справи, оскільки польська територія є воєнним хабом для України, місцем зосередження 90 відсотків воєнної техніки, що постачається з усього світу, і не тільки постачається, а також контролюється і обраховується польською стороною. Це складне і важливе питання постійно перебуває на порядку денному як України, так і Польщі.
Мінуси у системі обороноздатності Польщі.
– Не зважаючи на значні витрати на військове обладнання, відчутним мінусом в системі підвищення якості обороноздатності країни є дорожнеча техніки. Весь план модернізації та розширення закупівель перевищує польські фінансові і демографічні (обслуговуючий персонал) можливості. РП намагається практично подвоїти власні збройні сили за короткий час — без мобілізації чи надзвичайного стану. І ці плани сьогодні Польща не в змозі реалізувати.
– У багатьох сферах модернізація є непродуманою. Наприклад, значні кошти інвестуються у Збройні сили та Бронетанкові війська, але піхотна техніка, протитанкові системи, бронетехніка та багато інших сфер все ще перебувають у довоєнному стані.
– Наявне врази інноваційне відставання. Польський навратив не встигає за тим, що відбувається в Україні. Наприклад, роботизація поля бою все ще є великим експериментом у Польщі, яка не готова до роботизованої війни. Водночас польські військові заявляють, що не будуть воювати, як українці, що вони не можуть застрягти в окопах, як українці, бо вони будують іншу, сучасну армію (?).
Однак, за експертними оцінками, польські військові також можуть опинитися в окопах, хоча до цього не готуються.
– Домінуючий вплив політики в деяких програмах періодично призводить до непродуманих і неоптимальних рішень. Наприклад: 96 гелікоптерів AH-64 Apache, замовлених у Сполучених Штатах. Польща не заперечую цим потребам, але їхня кількість, враховуючи фінансові реалії та потреби військових, занадто велика.
– Надмірна увага і перевага західним постачальникам зброї з боку польської влади. У Польщі спостерігається диференційне нерівне ставлення у процесі укладання контрактів з іноземними компаніями. Іноземне обладнання де-факто автоматично приймається і не проходить той самий процес сертифікації, що і польське. Це глибоко негативно впливає на всю систему виробництва зброї, особливо враховуючи, що в багатьох країнах чинні стандарти не такі суворі, як у Польщі. Польські компанії, бажаючи продавати свою продукцію власним військовим, змушені долати більше чиновницьких бар’єрів і нести додаткові витрати, що автоматично збільшує ціну на польську продукцію. У першу чергу це особливо стосується приватних компаній.
– Модернізаційна робота польського війська фактично проводиться з 1999 року, починаючи із вступу до НАТО. Однак дуже довго Польща діяла в цій сфері ізольовано, нескоординовано, зосереджуючись на одній галузі, ігноруючи інші. Російське вторгнення в Україну у 2022 році, яке призвело до значного збільшення фінансування Польщі, лише нині відкрило очі польським політикам і громадськості. Якби ці процеси були довгостроковими та послідовними, якби певні рішення були прийняті раніше, ЗС Польщі сьогодні були в у набагато кращому стані за багатьма показниками. Це стосується, наприклад, протиповітряної оборони.
Однак прискорений процес модернізації призводить до того, що польська сторона переплачує або купує готові товари з-за кордону, які не є оптимальними для потреб військових.
– Хоча артилерія розвивається надзвичайно швидко, база її підтримки створюється повільно. Останнім часом цей процес дещо прискорився. Однак, виробництво боєприпасів та замовлення на різні типи безпілотних літальних апаратів (БПЛА) залишаються нижчими за потреби, а декларації не підкріплені реальними цифрами.
– Рівень витрат Міністерства національної оборони (MoND) на дослідження та розробки в оборонній промисловості є скандально низьким. Враховуючи економічні та демографічні можливості, очевидно, що Польща не досягне повної автаркії у виробництві військової техніки. Однак, в окремих сферах вона може бути повністю самодостатньою. Польщі бракує планування та послідовності. І для цього необхідно виділити достатні ресурси.
– У Польщі спостерігається серйозна проблема з довгостроковим плануванням та обмірковуванням питань експлуатації та збереження дорогої техніки протягом кількох десятиліть. Відсутнє планування закупівель. Тим часом, добре спланована модернізація Збройних Сил – це процес, що триває десятиліттями, а не питання швидкої поточної політики. Наприклад: Польща придбала 96 гелікоптерів AH-64 Apache, але виявилось, що в країні немає пілотів, що вміють ними управляти і фахівців, які можуть лагодити ці літальні апарати. Таких прикладів ще багато. Такі питання, як постачання боєприпасів, навчання особового складу, промислово-технічна підтримка, відходять на другий план при закупівлі озброєння.
– Польщі бракує достатнього захисту від безпілотників на низькому рівні, тобто на рівні батальйону та нижче, безпосередньо в зоні бойових дій. Але цього немає, оскільки система захисту зосереджена на високому стратегічному рівні, але не нижче. Війна в Україні створює нові реалії, однак польські відповідальні особи майже нічого не роблять, щоб системно адаптуватися до них.
– Керівництво також нехтує створенням власних сил безпілотників на низькому рівні. Польща тут втрачає відповідні можливості, оскільки у військовій справі дрони досі асоціюються виключно з великими спеціалізованими платформами. Немає концепції для простих, масово використовуваних машин безпосередньо на передовій.
– Бракує належних ідей щодо створення та навчання резервного складу. Це величезна прогалина у військовій підготовці загалом. Немає сумнівів, що обов’язкову військову службу потрібно відновити у новій формі, а не повторювати попереднє. Це попри те, що у Польщі є величезна проблема з інфраструктурою та інструкторами, які могли б навчати нових резервістів.
Хоча вище наведена ситуація за деякими негативними результатами стану польської оборонної системи не є привабливою для іміджу країни, але зазначені задачі є фундаментальними для ефективного функціонування військових і їх треба вирішувати.
Які висновки можна зробити за проведеним аналізом дотичної інформації про оборонний стан Республіки Польща та взаємну з Україною військову допомогу?
Військова співпраця Республіки Польща з Україною має низку позитивів, є розгалуженою і розрахованою на кілька сфер взаємопідтримки. Успіхів у взаємопільній вигідній діяльності обидві сторони досягли у виробленні нових систем дронів, розробці програм навчання військових фахівців різних рівнів, а також у системі обслуговування військової техніки різних типів.
Значним позитивом є те, що Польща і Україна працюють за моделями НАТО і матеріальної підтримки ЄС. Це і кіберпросторова оборона, і геопросторова розвідка та супутникові послуги.
Участь в межах Євросоюзу в реалізації Програми безпеки для Європи – SAFE, у якій Україна на рівних з державами НАТО і ЄС закуповує військову техніку, тим самим зміцнює і розвиває власну українську оборонну промисловість.
Л.Чекаленко