Останні домовленості України з МВФ в межах програми Extended Fund Facility (EFF) зосереджені не лише на цифрах і формальних метрах макроекономічної стабільності. У центрі — реформи управління, податкової та митної політики, а також боротьби з корупцією — те, чого Україні бракує роками.
Відтак вимоги Фонду — це не простий набір «задач на папері», а дорожня карта: якщо Україна серйозно їх імплементує, країна може створити податкову систему здатну забезпечувати бюджет навіть у складні часи; систему, яка буде гнучкою і стійкою; систему, яка дає шанс бізнесу та громадянам на справедливі умови й прогнозованість.
МВФ неодноразово підкреслював, що ключовим для України є забезпечення незалежності антикорупційних органів та створення системи, яка реально обмежує корупційні ризики.
Особливо це актуально для державних підприємств та енергетичної галузі — де за останні тижні спливли факти масштабної корупції.
Прозорий менеджмент, публічні звіти, незалежні аудит та суворі санкції для корупціонерів — усе це фундамент, на якому можна побудувати нову якість державного управління.
У своєму новітньому звіті з підтримки реформ у митній службі, МВФ рекомендує модернізацію митного адміністрування. Що це означає? По перше – впровадження оцінки ризиків, digital-систем, ефективних інструментів аудиту та контролю.
По друге — підвищення прозорості та ефективності діяльності Державної податкової служби України (ДПС), перетворення її на сучасну, цифрову, прогнозовану структуру.
У жовтні 2025 року ДПС і експерти МВФ окреслили основні напрями реформ: ризик-менеджмент, e-audit, робота з боргами, підвищення етичних стандартів.
Це створює передумови для легального оподаткування доходів «нової економіки» (включно з доходами, отриманими через цифрові платформи), боротьби з ухиленням, збільшення надходжень до бюджету без тиску на заробітчан чи малий бізнес.
МВФ чітко вказує, що податкові та митні пільги, здатні створювати нерівні умови, мають бути скасовані або суттєво скориговані.
Такі пільги роками дозволяли «тіньовим» схемам та переведенню бізнесу в зону сірого доходу, де платили мінімально або взагалі уникали податків. Позбавлення пільг — це шанс звузити «сивий сектор», водночас не створюючи надмірного навантаження на пересічних громадян та бізнес, які реально працюють, сплачують податки і створюють вартість.
Ці реформи — не прості, не миттєві і вимагають політичної волі, терпіння та ресурсів. Але затягування, симуляції або часткові зміни вже давно показали свою неефективність.
Якщо Україна не виконає взятих зобов’язань — ризикує не лише втратити довіру кредиторів, а й залишитись із застарілою, корумпованою, непрозорою і непрогнозованою системою, яка й далі створює бар’єри для бізнесу, інвесторів, економічного зростання.
З іншого боку — якщо реформи пройдуть успішно, країна здобуде те, чого не могла вибудувати роками: стабільну, справедливу і ефективну податково-фінансову систему, здатну підтримувати бюджет, інфраструктуру і розвиток навіть у кризові періоди.
Вимоги МВФ до України — це не лише формальні умови для отримання траншу. Це — у багатьох аспектах останній шанс змінити фундамент економічної політики та державного управління.
Якщо влада справді захоче, — можна перестати жити від траншу до траншу, від одного бюджету до іншого, від пільги до пільги. І натомість закласти основу для нового, прозорого, справедливого та стабільного фінансового устрою, який працюватиме на людей, бізнес і довгострокове зростання.
Нині — найкращий час для рішучих змін.
І те, наскільки Україна скористається цим шансом, залежить не лише від МВФ, а від самої України.
МК