(декрет Володимира Путіна)
Сьогодні Путін підписав указ про зміцнення російської ідентичності на анексованих територіях України
Документ проголошує мету, щоб до 2036 року 95 % населення територій, що належать РФ, ідентифікували себе як росіян — з російським громадянством, культурою, мовою.
Передбачено «активізацію заходів» для поширення російської мови, культури, освіти, утвердження «єдності історичних територій російської держави».
Мета — «захист» від «втручання в міжетнічні/міжконфесійні відносини» та «нестабільності», тобто — боротьба з будь-якими проявами української (чи іншої) національної ідентичності на цих територіях.
Чому ця доктрина — форма принудового національного-культурного насильства
Примусова паспортизація та давлення на ідентичність
Згідно з попередніми рішеннями, жителі окупованих територій, які відмовляться від «російського громадянства», можуть вважатися «іноземцями чи людина без громадянства» — тобто втратити право на проживання, доступ до соціальних послуг та можливість залишитися на своїй землі.
Така політика тиску на вибір мови, культури та громадянства — це класичний приклад етнічної асиміляції або культурної депортації, що порушує право на самовизначення громадян. Це — форма гібридного «створення населення», яке оформлюється під чужу ідентичність.
Демонтаж української ідентичності та пам’яті
Реалізація стратегії передбачає зміну культурного ландшафту — мова, історія, символіка, пам’ятники, освітні програми, історична пам’ять. Уже є факти, як на окупованих територіях змінюють меморіали, переписують історичні наративи, «перепрошивають» пам’ять під радянсько-імперські наративи.
Це означає насильницьку ліквідацію української культурної та національної ідентичності — фактично спроби «перекомпонувати» населення в «республіканських» межах РФ.
Легалізація окупації та спроба закріпити зміну статусу прав “на землі”
З моменту підписання указів 2022 року про «приєднання» цих територій до РФ, а також зміни конституції РФ, ці землі офіційно проголосили частиною Росії.
Тепер, через цю стратегію, Кремль не лише декларує контроль, а й намагається змінити демографічний і культурний склад, щоб зробити «повернення» неповерненням — юридично та фактично. Це значить: навіть якщо колись зміниться політичне становище, шанси відновити український статус і українську ідентичність стають все менш реальними.
Порушення міжнародного права, прав людини, прав на самовизначення
Анексія українських областей, накладення громадянства РФ на людей, змушування ідентифікуватися як громадяни іншої країни, ― усе це суперечить міжнародним нормам: право на самовизначення, право на відмову від громадянства, право жити на своїй землі. Міжнародна спільнота не визнає «приєднання» цих територій.
Насильницька русифікація, дерусифікація історичної пам’яті, змушування до зміни ідентичності — це культурна дискримінація та порушення прав корінного населення на збереження власної мови, культури, ідентичності.
Ілюзорність цілей і неприйняття реальності — різке розмивання довіри
Декрет прагне довести, що 95 % «будуть росіянами» — але фактичні настрої на окупованих територіях після повномасштабного вторгнення радикально змінилися. Багато хто ідентифікує себе як українці, або відкидає російську окупацію.
Така спроба нав’язати ідентичність — це не відновлення «єдності», а насильницьке стирання минулого, культурної пам’яті та національного вибору. Це підриває будь-яку довіру, породжує спротив — і фактично лише посилює конфлікт, робить повернення до миру чи примирення значно складнішим.
Чому для України дуже важлива стратегія протидії
Ця доктрина — не просто пропаганда! Це план з довготривалою силою, з механізмами примусу, паспортизації, культурної асиміляції, зміни демографії та історичної пам’яті. Такий план мінімізує шанси на повернення територій після деокупації, бо населення вже буде «перефарбоване» і адмініструватиметься як частина РФ.
В Україні, національному та міжнародному рівні — важливо посилити інформаційну, культурну, правову підтримку людей на окупованих територіях. Створювати «паралельні» канали збереження української ідентичності (мова, освітні програми, культурні ініціативи).
Доктрина Путіна — це не «захист російськомовних» чи «відновлення історичної справедливості». Це — довготривала політика асиміляції, колонізації, намагання стерти українську ідентичність і закріпити російську владу на десятиліття.
МК