Роздуми аспірантів Державної установи «Інститут всесвітньої історії НАН України»
Останнім часом вітчизняні та іноземні аналітики пропонують Україні для прискорення завершення загарбницької війни Росії проти України проаналізувати різноманітні моделі у минулому і сьогоденні, і можливо якимись скористатися. Зазначимо, що за досвідом кількох поколінь було опрацьовано і реалізовано кілька доволі цікавих варіантів припинення гарячої фази війни, знання про які люб’язно подарувала нам Всесвітня історія.
Серед запропонованого і «корейський сценарій» завершення Корейської війни 1950-1953 років. Пропонуємо читачам ознайомитись з роздумами щодо зазначеного питання аспірантів першого року навчання Державної установи «Інститут всесвітньої історії НАН України».
«Корейський сценарій» завершення війни для України
аспірант Дмитро М. Микуло
«Корейський сценарій» в історії позначає припинення великої війни через військове перемир’я з фіксацією лінії розмежування, створенням демілітаризованої зони та системи міжнародного нагляду без укладання остаточного мирного договору. Його канонічним зразком є Корейська війна 1950 – 1953 років, яка завершилася договором, в якому бойові дії були зупинені, але політичне врегулювання відкладене на невизначений термін. Виникла одна з найбільш укріплених меж світу – а контроль за дотриманням режиму тиші здійснювали спеціальні військово-політичні механізми. Формальний мир між Південною та Північною Кореєю не був укладений, що сформувало модель «ані війни, ані миру».
Звернення до цього прикладу в дискусії про припинення війни в Україні має прагматичні мотиви. Прихильники стверджують, що структуроване перемир’я знижує поточні людські втрати, стабілізує фронт і відкриває часовий простір для відбудови та модернізації економіки. Історичний досвід Республіки Корея використовується як аргумент на користь розвитку в умовах довготривалого стримування: за відсутності мирного договору суспільство здатне інвестувати у промисловість, інновації й оборону, поєднуючи безпекову витривалість із економічним зростанням.
Критичний аналіз висвітлює принципові відмінності та ризики можливостей такого підходу в Європі. Лінія зіткнення в Україні проходить через тимчасово окуповані території, щодо яких агресор претендує на легітимізацію контролю. Перемир’я, що консервує фактичні захоплення без чітких механізмів деокупації, не узгоджується з принципами суверенної рівності та непорушності кордонів, закріпленими у міжнародному праві. Досвід попередніх домовленостей про «тишу» демонструє крихкість таких режимів у разі відсутності надійного моніторингу, ефективних санкційних тригерів і дієвих гарантій. Існує системний ризик використання паузи для перегрупування сил, нарощування потенціалу та підготовки подальшої ескалації.
Можливі параметри адаптованого для України перемир’я передбачали б інституційно сильний міжнародний моніторинг з мандатом на доступ і фіксацію порушень, визначені відстані відведення важкого озброєння, обов’язковість обміну полоненими та повернення депортованих громадян, а також правові інструменти компенсацій через заморожені активи агресора. Додатково потрібні довгострокові безпекові гарантії постачання оборонних спроможностей, спільні системи спостереження та автоматизовані санкційні механізми. Такі умови знижують інтенсивність насильства, але не формують самодостатнього політичного вирішення; отже, перемир’я має бути підпорядковане стратегічній меті відновлення територіальної цілісності й відповідальності за агресію.
У підсумку «корейський сценарію» у світовій історії є технологією зупинки війни без миру, що поєднує мілітаризовану стабільність і відкладене політичне рішення. Привабливість моделі пояснюється її здатністю швидко зменшити страждання цивільних і створити прогнозованість для розвитку. Обмеження випливають із правових, політичних і безпекових контекстів, у яких фіксація статус-кво може закріпити несправедливість і стимулювати нові цикли насильства. Для України застосовність такої моделі можлива лише як інструмент вимушеної деескалації в рамках довшої стратегії, з чіткими міжнародними гарантіями та незмінною метою – справедливий і стійкий мир на основі міжнародного права.
ххх
Корейський варіант розв’язання війни:
перспективи для України
аспірант Саак Акопов
Вступ. Корейський сценарій завершення війни, який передбачає припинення активних бойових дій без формального мирного договору та фактичний поділ території демаркаційною лінією, дедалі частіше згадується в контексті російсько-українського конфлікту. Цей варіант, натхненний досвідом Корейського півострова після 1953 року, викликає суперечливі оцінки як серед українського суспільства, так і міжнародних експертів.
Суть корейського сценарію. Корейський варіант передбачає припинення вогню вздовж лінії фактичного контролю, збереження обох держав (або частин однієї держави) без взаємного визнання, створення демілітаризованої зони та довгострокове збереження статус-кво за підтримки міжнародних гарантій безпеки. При цьому жодна сторона формально не відмовляється від воїх територіальних претензій.
Потенційні переваги. Найочевиднішою перевагою є негайне припинення кровопролиття та збереження життів військових і цивільних. Україна зможе сконцентруватися на відбудові контрольованих територій, залученні інвестицій та економічному відновленні. Чітка лінія розмежування дозволить повернути відносну стабільність життя для мільйонів українців, які зможуть планувати майбутнє.
Для західних партнерів такий сценарій означатиме зниження витрат на військову допомогу та можливість переорієнтувати ресурси на економічну підтримку України. Членство України в НАТО та ЄС, яке часто розглядається як неможливе під час активної фази конфлікту, може стати реальнішим при замороженому протистоянні.
Критичні недоліки та ризики. Головний мінус – легітимізація російської агресії. Корейський варіант фактично визнає окупацію частини українських територій, що суперечить міжнародному праву та створює небезпечний прецедент для інших країн. Мільйони українців залишаться під окупацією, зазнаючи репресій та русифікації. Більшість окупованих територій є невіддільною частиною української ідентичності.
Політичні виклики. Для українського суспільства, яке об’єдналося навколо ідеї повної деокупації, прийняття корейського сценарію буде травматичним. Це може призвести до внутрішньополітичної кризи, розколу суспільства та втрати легітимності політичного керівництва, якепогодиться на такий компроміс.
Міжнародно-правовий аспект також проблематичний. Корейський сценарій може підірвати систему міжнародної безпеки, показавши, що агресія може бути винагороджена територіальними надбаннями. Це створить стимули для ревізіоністських держав у різних регіонах світу.
Відмінності від корейського контексту. Важливо розуміти ключові відмінності. Корейський поділ відбувся після трьох років війни за участі ООН та з чіткими гарантіями безпеки від наддержав у біполярному світі.
Сучасний світ є мультиполярним, а Росія – постійний член Ради Безпеки ООН, що ускладнює міжнародні механізми гарантій. Економічно Південна Корея мала потужну підтримку США та змогла побудувати процвітаючу демократію. Україна потребуватиме масштабної довгострокової підтримки, яку Захід може не мати політичної волі надавати десятиліттями.
Загроза відновлення війни. Найбільша небезпека полягає в тому, що заморожування конфлікту не є його розв’язанням. Росія матиме час на реорганізацію, переозброєння та може спробувати новий наступ за кілька років. Корейський варіант працював частково тому, що дві Кореї мали приблизно рівні можливості за підтримки своїх союзників. Дисбаланс між Україною та Росією залишається значним.
Висновок.
Корейський сценарій є болісним компромісом, який може зупинити активну фазу війни, але не принесе справедливого миру. Для України це означатиме вибір між продовженням боротьби за територіальну цілісність із невизначеними перспективами та прийняттям часткової окупації заради припинення кровопролиття. Будь-яке рішення вимагатиме надійних безпекових гарантій, масштабної міжнародної підтримки та, найважливіше, консенсусу українського суспільства. Без цих елементів корейський варіант ризикує стати лише паузою перед наступним раундом насильства.
ххх
“Корейський сценарій” для України: утопія чи можливість?
аспірант Костянтин Голубєв
Вступ
Поняття «корейський сценарій» традиційно асоціюється з досвідом Південної Кореї — країни, яка після Корейської війни перебудувала свою економіку, створила потужну промислову базу, досягла значного рівня соціального добробуту й технологічного розвитку. «Корейський сценарій» часто згадується як потенційна модель для країн, що зазнали масштабних руйнувань. У випадку України, яка нині переживає війну, серйозні руйнування інфраструктури, демографічні та безпекові виклики, — ідея адаптації елементів корейського шляху викликає дискусії: чи можливо це взагалі, чи це утопія.
Метою есе є аналіз того, що саме становить «корейський сценарій», які умови забезпечили його успіх у Південній Кореї, та які можливості й обмеження існують для застосування подібної моделі в Україні.
Основні риси корейського сценарію
1. Індустріалізація через експортноорієнтоване виробництво
2. Роль держави в стратегічному плануванні
3. Соціальні програми та модернізація сільської місцевості
4. Освіта, людський капітал, інновації
5. Безпековий контекст та міжнародні альянси
Можливості та позитивний потенціал для України
1. Реконструкція інфраструктури та інвестиції
2. Експортноорієнтована індустріалізація
3. Покращення людського капіталу
4. Державна політика з чітким стратегічним баченням
5. Міжнародні гарантії безпеки
Обмеження, ризики та бар’єри
1. Безпековий контекст і велика агресія
2. Великі руйнування, втрати людського капіталу
3. Економічні ресурси та фінансування
4. Інституційні бар’єри: корупція, слабкість державного апарату
5. Соціальна нерівність і регіональні розриви
6. Демографічні виклики
Утопія чи можливість?
Корейський сценарій — це не просто утопія, але і модель, ряд елементів якої можуть бути застосовані в контексті України, з відповідним адаптуванням. Шлях до реалізації можливий, але вимагатиме чіткого бачення національної стратегії розвитку, залучення зовнішніх ресурсів, сильних інституцій, прозорості, гарантій безпеки.
Висновки
Моделі розвитку, подібні до корейського сценарію, можуть слугувати орієнтиром для України під час відбудови і трансформації. Особливо цінні такі аспекти: зростання через експорт, модернізація інфраструктури, розвиток людського капіталу, активна роль держави у стратегічних секторах.
Проте необхідно пам’ятати про суттєві відмінності: масштаби агресії, демографічні втрати, інституційну слабкість, невизначеність безпеки. Без адаптації, без важкої праці над державним управлінням і без міжнародної солідарності будь-яка спроба наслідування корейського шляху може залишитися на рівні декларацій.
Я вважаю, що корейський сценарій для України — це можливість, але не гарантований шлях.
Список використаних джерел
1. Miracle on the Han River. Wikipedia. https://en.wikipedia.org/wiki/Miracle_on_the_Han_River
2. Economic miracle of South Korea — stages of development. Fiveable. https://fiveable.me/history-of-korea/unit-8/economic-miracle-south-korea/study-guide/INUVkbbD9ImFKh4A
3. Semiconductor industry in South Korea. Wikipedia. https://en.wikipedia.org/wiki/Semiconductor_industry_in_South_Korea
4. McKinsey: Korea’s New S‑Curve. https://www.mckinsey.com/featured-insights/future-of-asia/koreas-next-s-curve-a-new-economic-growth-model-for-2040
5. Saemaul Undong. Wikipedia. https://en.wikipedia.org/wiki/Saemaul_Undong
6. Zelenskyy considers Korean scenario for Ukraine. https://newsukraine.rbc.ua/news/zelenskyy-considers-korean-scenario-for-ukraine-1756926674.html
7. Economic cooperation Ukraine–Korea. https://en.interfax.com.ua/news/general/1085210.html
Впорядкувала викладач проф. Л. Чекаленко