Автор:Михайло Мірошниченко
Сучасна міжнародна економіка перебуває у фазі активної фрагментації. Посилення санкційних режимів проти Російської Федерації та зміщення стратегічних орієнтирів Китайської Народної Республіки створюють нову модель взаємозалежності, яка має як короткострокові вигоди, так і довгострокові обмеження.
У 2024 році товарообіг між Росією та Китаєм сягнув історичного максимуму — близько 245 млрд дол. США. Основу експорту з боку Росії складають енергоносії (нафта, газ, вугілля), тоді як Китай експортує до Росії автомобілі, електроніку, промислові товари.
Проте у 2025 р. спостерігається зниження на 8,1% у річному вимірі. Це зумовлено тим, що падінням російського експорту нафтопродуктів через зростання дисконту до Brent та посилений контроль за «тіньовим флотом», корекція китайського експорту автомобілів, викликаною платіжними обмеженнями та зниженням споживчого попиту у РФ. Чому Китай і розпочав експансію до країн ЄС.
Китай залишається найбільшим імпортером російської нафти — понад 108 млн тонн у 2024 р., однак у 2025 р. потоки стали волатильними. Переговори щодо проєкту «Сила Сибіру-2» з обсягом 50 млрд м³/рік фактично заблоковані через розбіжності у ціноутворенні. Пекін вимагає нижчих ставок, а Москва не готова до надмірних поступок.
Таким чином, енергетичне партнерство має асиметричний характер. Нафта йде у значних обсягах, тоді як газова інтеграція буксує.
Після відключення низки російських банків від міжнародної системи SWIFT та введення вторинних санкцій США проти китайських фінансових структур, спостерігається перехід на розрахунки у юанях та рублях. Московська біржа припинила торги доларом та євро, а Центральний банк Росії змушений регулярно продавати юань для підтримки рубля. Це формує залежність РФ від китайської ліквідності.
Втім, банки КНР дедалі обережніше проводять операції, що свідчить про вразливість цієї системи перед подальшими санкційними хвилями.
Росія отримує критичний ринок збуту енергоносіїв і доступ до китайських товарів, але опиняється у залежності від цінової політики Пекіна.
Китай здобуває дешеві ресурси та можливість розширення експорту, проте ризикує потрапити під вторинні санкції, а також зіштовхується з обмеженим платоспроможним попитом у РФ.
Перспективні сценарії (6–18 місяців)
Базовий (керована взаємозалежність), стабільний потік нафти, помірне зростання газових поставок через «Силу Сибіру-1», стагнація товарообігу.
Як оптимістичний (поглиблення), можна уявити укладення угоди щодо «Сили Сибіру-2» за умов, вигідних Китаю і формування довгострокових газових контрактів.
І як варіант – негативний (санкційний шок), це розширення вторинних санкцій на банки КНР, падіння розрахунків у юанях, різке зниження видимого товарообігу.
Таким чином, Союз Росії та Китаю в економічному вимірі слід розглядати як асиметричне партнерство, у якому Пекін виступає визначальним гравцем. Незважаючи на символічні політичні жести та гучні заяви про «двополярний світ», реальна структура світової економіки залишається багатополюсною, а глобальні ринки Заходу досі зберігають ключове значення для КНР.
Таким чином, найближчим часом ми спостерігатимемо не створення альтернативної економічної системи, а радше адаптацію двосторонніх механізмів до санкційного середовища з періодичними збоями та підвищеною вразливістю.
Серпень 2025