Питання національних меншин в Україні, зокрема угорської меншини в Закарпатті, є чутливою темою, що перебуває на перетині прав людини, міждержавних відносин та національної безпеки. 

Оцінка політики України, щодо угорської меншини вимагає збалансованого аналізу з урахуванням як міжнародного права, так і суверенного права держави захищати себе.

 Для початку необхідно зрозуміти хто такі угорці в Україні.

За переписом 2001 року, угорці становили близько 150 тис. осіб, переважно в Закарпатській області, де вони сконцентровані, головним чином в прикордонних районах, зокрема в Берегівському районі і становлять місцеву більшість. Вони говорять угорською мовою, мають угорську культурну ідентичність, зберігають тісні зв’язки з Угорщиною.

Міжнародно-правова основа

Європейська хартія регіональних або міноритарних мов (ратифікована Україною) гарантує право меншин використовувати свою мову в освіті, засобах масової інформації, культурі, тощо, а ось рамкова конвенція Ради Європи про захист національних меншин, передбачає права на збереження культурної самобутності та освіту рідною мовою.

Так, дійсно, відповідно до ціх Документів, Україна зобов’язана забезпечувати права меншин, але це не виключає в свою чергу, права держави регулювати сферу освіти, безпеки та адміністративного устрою.

Політика України щодо угорської меншини

Закон “Про освіту” (2017) та “Про повну загальну середню освіту” (2020)

Відповідно до цього Закону, у навчальних закладах встановлено перехід на державну мову навчання з 5 класу, до 5 класу викладання може бути мовою національних меншин і погодьтесь, це достатьньо  толерантно, залишаючи можливість вивчення рідної мови окремим предметом. Але далі, після 5 класу, викладання державною мовою, спрямовані на інтеграцію меншин у загальнонаціональний простір. 

Після прийняття цього Закону у 2017 році, Будапешт назвав це “ущемленням прав угорців”. І розпочав вносити роздор у внутрішню політику України, та використав це, як формальний привід розпочавши блокування засідань Україна–НАТО.

Ще раз хочется пояснити, що Закон спрямований не проти меншин, а на підвищення володіння державною мовою, необхідною для інтеграції, кар’єрного зростання та національної єдності громадян.

 І що тут поганого?

Національна безпека та ризики для України.

 На третьому році війни ми бачимо, наскільки важливим були і залишаются актуальні питання зазначені вище.

Ось і мають брати державні органи до уваги, такі питання, як участь угорських чиновників у політичній діяльності в Закарпатті, чи відповідне угорське фінансування організацій та шкіл без належної координації з міністерством освіти і науки України.

Такі чинники створюють ризик формування “держави в державі”, особливо в умовах війни, де питання лояльності громадян та територіальної цілісності набувають особливого значення.

Тому хочется запитати – Чи є політика України “правильною”?

Так, особливо з погляду захисту держави. Правильна і виправдана. Зміцнення державної мови, протидія зовнішньому впливу та уніфікація освітнього простору є ключовими інструментами захисту національної єдності.

І з огляду міжнародного права доречно зазначити, що Закони України не забороняють вивчення угорської мови, а лише встановлюють баланс між правами меншин і державною мовною політикою. Українська політика перебуває в межах допустимого, з точки зору прав людини.

Але потрібна особлива обережність, тим паче, що це наш близький сусід. Важливо про це пом’ятати та уникати дискримінації або маргіналізації меншин, активніше вести діалог з місцевими громадами, а не лише реагувати на дії Будапешта. Чітко пояснювати політику щодо мови та освіти самим громадам. Підтримувати вивчення угорської мови поза основною навчальною програмою, та посилювати присутность держави в регіоні — без надмірної централізації чи тиску. Та використовувати такий інструмент, як багаторівнева дипломатія — робота як з громадою, так і з урядом Угорщини.

Україна має право — і навіть обов’язок — формувати політику, яка забезпечує національну єдність, зокрема через мову та освіту. 

Політика щодо угорської меншини, є в основному обґрунтованою з точки зору безпеки, але вимагає чутливого та дипломатичного підходу, щоб не допустити зростання напруги та не втрачати підтримку всередині громади.

МК