У червні 2025 року рівень інфляції в 20 країнах єврозони сягнув 2,0 %, збільшившись із 1,9 % у травні, та досягши середньострокової цілі ЄЦБ. 

Основна інфляція (без енергії та продуктів харчування) залишалась на рівні 2,3 %, що відповідає очікуванням експертів . 

Проте показник інфляції у сфері послуг продовжує зростати — до 3,3 %, що свідчить про збережені внутрішні цінові тиски.

Цей тренд вказує, що після періоду стрімкого зростання цін, інфляція стабілізується, але основні виклики, це дороговизна послуг та слабкий економічний імпульс ще залишаються. А перспективи нового зниження ставок залежать від того, як розвиватимуться зовнішні фактори.

Євро що виріс.

Кілька представників ЄЦБ, зокрема Латвійський голова центрального банку Мартін Казакс та віцепрезидент ЄЦБ Луїс де Гіндос, висловили занепокоєння щодо стрімкого укріплення євро — приблизно +14 % з початку року, зараз валютна пара торгується біля 1,18–1,20 $.  Де Гіндос зазначив, що зміцнення до $1,20 ще прийнятне, але вище — вже небезпечне для експортерів.

У поєднанні з потенційними американськими тарифами до 10 %, це може значно підірвати експорт та економічне зростання .

Монетарна політика ЄЦБ.

З початку 2024 року ЄЦБ понизив ставки вісім разів на загалом 2 п. п., довівши депозитну ставку до 2 %.  Учорашнє червневе зниження, схоже, заклало межу — у липні очікується пауза, бо період відпусток, хоча ще можливе одне зниження восени.

Але у довгостроковій перспективі ЕЦБ не виключає можливості повернення до пом’якшення політики в разі падіння інфляції нижче 2 % або поширення шоків (наприклад, нові адміністративні тарифи США). 

Геополітичні шоки—сторонньої інфляції.

Президентка ЄЦБ Крістін Лагард на конференції в Сінтрі (Португалія) зазначила, що часті глобальні шоки — від пандемії і війни в Україні до посилення торгових ризиків зробили інфляцію більш непередбачуваною. Вона закликала до широкого застосування аналізу сценаріїв і готовності до будь-яких несподіванок .

Суперечки між ЄС і США триває.

З наближенням 9 липня — кінцевого терміну дії американських тарифів, ЄС проводить інтенсивні переговори з Вашингтоном, щоб уникнути суттєвого підвищення мит до 50 % . Хоча повного компромісу ще не досягнуто, компромісні домовленості можуть знизити напругу .

Водночас, реалізація тарифів підвищить витрати в ланцюгах постачання, що матиме інфляційні наслідки в середньостроковій перспективі .

 Індустріальні ціни та загрози для зростання.

Попри стабільну інфляцію споживчих цін, ціни виробників (PPI) почали знижуватись — із-за дешевої енергії та імпортної конкуренції. Це пом’якшує тиск з боку витрат на промислові товари, але відображає слабкість у виробничому секторі.

Опитування PMI свідчать, що в деяких країнах (Німеччина, Франція, Італія, Австрія) виробництво залишається в рефляції (Рефляція – це економічний термін, що означає заходи, спрямовані на підвищення рівня цін, або стимулювання економіки після періоду дефляції (зниження цін). Зазвичай, рефляція досягається за допомогою збільшення грошової маси або зниження податків). Через несміливе внутрішнє споживання та інвестиції економічне зростання Єврозони прогнозується близько 1 %/рік .

Таким чином, інфляція стабілізована, але внутрішній тиск цикл з послуг високий.

Євро залишається сильним, що шкодить конкурентоспроможності, а ось монетарне пом’якшення зупинилося — подальші кроки залежать від торгів та інфляції.

До чого може привести зростаюче Євро. Запитали у експертів з економіки, та отримали відповідь.

Сильне євро має низку негативних наслідків для конкурентоспроможності економіки Єврозони, особливо в експортно орієнтованих країнах, як-от Німеччина, Італія чи Іспанія. Розглянемо це детальніше.

Експорт стає дорожчим. Європейські товари та послуги втрачають привабливість на зовнішніх ринках, бо ціни в доларах, юанях чи фунтах зростають. Наприклад, якщо німецький автомобіль коштує 40 000 євро, то при курсі 1€ = 1,05$ це $42 000. Але при курсі 1€ = 1,20$ — вже $48 000. Для американського споживача це істотне зростання.

І навпаки,  імпорт стає дешевшим. Це стимулює споживачів і бізнес купувати імпортні товари, зокрема з Китаю, США чи Туреччини, замість місцевих. Виробники втрачають частку ринку навіть у себе вдома.

Тиск на прибутковість експортерів. Щоб залишитися конкурентоспроможними, європейські компанії змушені або знижувати маржу, або шукати нові ринки, або переносити виробництво в країни з дешевшою валютою, а це тягне за собою інші негаразди у довгостроковій перспективі. Приклад США по переносу підприємств.

Таким чином, зниження економічного зростання, оскільки експорт — один з головних драйверів економіки ЄС, особливо в Німеччині, сильне євро може пригнічувати зростання ВВП, погіршуючи фінансові показники та перспективи.

Цікава ситуація з китайським юанем (CNY) 

Китайський юань жорстко керований. Валютна політика Китаю дозволяє штучно утримувати юань на помірно слабкому рівні до долара та євро. Це підтримує конкурентоспроможність китайського експорту. Якщо євро зростає до юаня, європейцям стає вигідніше купувати китайські товари — ще більше тиснучи на європейських виробників.

Ріст торгового дефіциту ЄС із Китаєм. За даними Євростату, у 2024–2025 роках дефіцит торгового балансу ЄС з Китаєм знову зріс. Частково — через ефект сильної валюти, що послаблює внутрішню індустрію.

Юань стає “бенефіціаром” валютного розриву.

Чим сильніший євро, тим менш конкурентоспроможною стає Європа щодо Китаю. Це посилює залежність ЄС від китайських імпортних товарів, особливо у сфері електроніки, машинобудування, текстилю.

Приклад динаміки валют.

Таким чином, євро зміцнився до юаня майже вдвічі сильніше, ніж долар, що створює додатковий дисбаланс у торгівлі ЄС–КНР.

Сильне євро — це “валютна пастка” для європейських експортерів. Це шкодить продажам, підриває внутрішнє виробництво й посилює конкурентів, таких як Китай. Водночас КНР, маючи контрольований курс юаня, виграє, посилюючи свою частку на європейському ринку.

Михайло Мірошниченко

https://www.ecb.europa.eu/press/accounts