Модернізація через інтеграцію, або чому лише повне членство в ЄС забезпечить Україні стійкість до шокової терапії.
Питання вступу України до Європейського Союзу вийшло за межі геополітичної декларації, та перетворилось на національну стратегію виживання.
Економічні потрясіння, які супроводжують Україну з 2014 року, досягли критичної точки у 2022–2025 роках. Попри героїчну стійкість, країна залишається вразливою до зовнішніх шоків: війна, енергетичні кризи, інфляція, логістичні блокади, девальвація гривні. У цій ситуації поверхнева інтеграція, у вигляді лише Угоди про асоціацію, не здатна гарантувати стабільність.
Справжнє укріплення економіки можливе лише через повне членство в ЄС, що відкриває доступ до європейських інституцій, ринків, механізмів солідарності та стандартів управління.
Структурна слабкість економіки України, та що підсилює дію шокової терапії.
Енергозалежність: понад 60% енергетичного імпорту (газ, нафта, електрика) — з нестабільних або небезпечних джерел. Поки не повністю інтегровано в єдиний енергетичний ринок ЄС (ENETS). Це ENTSO-E (Європейська мережа операторів систем передачі електроенергії) куди Україна під’єдналась 16 березня 2022 року. Це було прискорене рішення через повномасштабне вторгнення Росії, що дозволило Україні остаточно від’єднатися від енергосистем Росії та Білорусі.
Однак, повна інтеграція українського енергетичного ринку в європейський (ENETS) — це складний і багатогранний процес, який все ще триває і стикається з низкою викликів, в першу чергу, це завершення технічної синхронізації та стабілізація системи і хоча синхронізація з ENTSO-E відбулася, це був лише перший, хоч і надзвичайно важливий, крок. Потрібні подальші технічні заходи для забезпечення повної операційної сумісності, включаючи вдосконалення управління мережею, підвищення надійності та безпеки, а також інтеграцію систем балансування та допоміжних послуг. Плюс гармонізація законодавства та регуляторної бази. Для повної інтеграції в ENETS Україна має імплементувати значний обсяг європейського законодавства (acquis communautaire) у сфері енергетики, включаючи Четвертий енергетичний пакет ЄС та Інтеграційний пакет у сфері електроенергії. Це стосується правил функціонування ринків електроенергії, доступу до мереж, правил торгівлі, регулювання, захисту прав споживачів, а також розвитку відновлюваних джерел енергії. Україна активно працює над цим, але це тривалий процес, що вимагає внесення змін до численних законів та підзаконних актів, та створення конкурентного та прозорого ринку електроенергії в Україні.
Для повноцінної інтеграції важливо, щоб внутрішній ринок електроенергії в Україні функціонував за європейськими принципами: конкуренція, прозорість, відсутність перехресного субсидування та вільне ціноутворення.
Незважаючи на ці виклики, Україна демонструє значний прогрес. НЕК “Укренерго” є повноправним членом ENTSO-E, і активно бере участь у робочих групах та комітетах. Повна інтеграція українського ринку електроенергії з європейським посилить ліквідність, гнучкість, безпеку та сприятиме розвитку розподіленої генерації, зокрема з відновлюваних джерел енергії. Цей процес є одним з ключових індикаторів Плану Ukraine Facility та рекомендацій Єврокомісії для України як країни-кандидата на членство в ЄС.
Далі іде логістична фрагментація: незавершені та зруйновані транспортні коридори, закриті порти, дорогий імпорт → зростання цін на все: від яблук до сталі.
Фінансова нестабільність: гривня не має зовнішніх «якорів» — коливається в умовах паніки. На відміну від країн-членів ЄС, Україна не має доступу до механізмів фінансової підтримки (ESM, ЄЦБ, стабілізаційні фонди).
Вразливість інституцій: без євроінтеграційного тиску — антикорупційні та конкурентні інституції залишаються крихкими, а ринок — монополізованим.
Позитивний приклад, це Литва та Польща, які за 10 років після вступу у 2004 до ЄС, змогли спільними зусиллями, збільшити у своїх країнах ВВП на душу населення у утричі, а рівень інфляції у них впав нижче середньоєвропейського. Завдяки членству в ЄС енергетичні кризи вирішувались при допомозі європейського механізму солідарності. Окрема програма діяла по розвитку у агросектор, власне чому і виникають питання нерозуміння нашими бізнесменами польських аграріїв.
Масовий приплив інвестицій в агросектор і логістику Польщі, дав змогу побудувати європейський ринок цін, якій і приваблює українських бізнесменів, що працюють з аграріями.
Таким чином, можно підсумувати, що євростандарти, це не просто бюрократія, а рамка стабільності.
Багато українців вважають євростандарти суто паперовими вимогами. Насправді це — інституційний запобіжник.
Ось сфери, які отримають найсильніший захист.
В першу чергу, це фінансова система:
Впровадження директиви MIFID, нагляд через Європейське банківське управління → менше банківських криз,та контрольоване кредитування.
Далі іде ринок праці, де відбувається захист працівника, автоматичне зростання мінімальної зарплати, зменшення тіньової зайнятості.
Окреме питання, це споживчі ціни:
Контроль націнок, нагляд за домінуванням і дієве надбання – європейські інструменти регулювання продовольчої безпеки. Не можна обійти і комунальні тарифи. Прозоре тарифоутворення за європейською моделлю, незалежні регулятори, обмеження для монополістів.
Асоціація – чому цього недостатньо?
Ця Угода є всеосяжним документом, який регулює відносини між Україною та ЄС у багатьох сферах, включаючи політичну асоціацію, економічну інтеграцію та створення поглибленої та всеосяжної зони вільної торгівлі (ПВЗВТ).
Політичну частину Угоди було підписано 21 березня 2014 року, а економічну частину — 27 червня 2014 року. Після процесу ратифікації всіма державами-членами ЄС, Угода про асоціацію між Україною та ЄС набула чинності в повному обсязі 2017 році але:
- Це не гарантує участь у стабілізаційних механізмах (навіть в умовах війни).
- Обмежений доступ до фондів (кредити, а не гранти).
- Політична залежність без права голосу в рішеннях, які впливають на економіку (зміни в тарифах, митній політиці, ESG-вимогах).
Україна залишається в статусі «наздоганяючого», і не отримує тих гарантій, які має повноправний член.
Таким чином, можна підсумувати
- Виживання української економіки в умовах тривалого конфлікту та глобальних шоків можливе лише через повноцінну інтеграцію до інституцій ЄС.
- Членство — це не політична мета, а функціональна потреба для фінансової, тарифної, соціальної стабільності.
- Кожна реформа, яка наближає нас до стандартів ЄС — це щит, а не формальність.
Україна не може дозволити собі бути лише партнером Європи — вона повинна бути її частиною. Лише тоді ми отримаємо не просто гроші чи ринки, а систему, яка витримує будь-які потрясіння.
Вікторія Ліснича