«Словацький Прем’єр-міністр вчора виступив з програмною статтею, де зазанчив, що восени цього року може відбутися ще одне спільне засідання урядів Словацької Республіки та України, на якому обговорюватимуть спільні проекти. «Словацький уряд бажає Україні європейського розвитку, якщо Україна хоче вступити до ЄС, це її суверенне рішення, і ми підтримуємо це рішення», – сказав Роберт Фіцо, додавши, що Україна повинна виконати умови для вступу до Союзу. Членство України в ЄС принесе значно більше можливостей.

Тому роль Держави у цьому питанні ключова. Бо тільки Держава регулює ці механізми, а відсутність ефективного державного контролю за ціноутворенням, зокрема на тарифи та базові послуги, є однією з ключових причин “неринкової” інфляції в Україні, особливо в Києві. У ЄС, на який ми часто орієнтуємося, така ситуація регулюється інакше.

Ось як це виглядає у порівнянні:

 ЄС: Роль держави у стримуванні інфляції

 Перше, це регуляція стратегічних тарифів

Більшість країн ЄС мають незалежні енергетичні або антимонопольні регулятори, які:

 • встановлюють верхні межі на ціни на електроенергію, газ, воду;

 • розраховують тарифи на основі справедливої рентабельності, а не очікуваного прибутку компанії.

Друге, це цільові компенсаційні механізми

Наприклад, при зростанні цін на енергоносії — вводяться державні дотації або обмеження зростання тарифів для домогосподарств. Це стримує інфляцію в базових категоріях.

 І третє, обов’язково суворий контроль на ринку продовольства.

Державні органи, аналог нашого Антимонопольного комітету , слідкують за змовами між постачальниками, зловживанням домінуючим становищем, завищеними націнками.

Що стосується України, то це відсутність ефективних інструментів стримування та контролю.

 1. Лібералізація без балансуючих механізмів

Тарифи на електроенергію, газ, логістику та послуги часто визначаються ринком без урахування соціальної спроможності населення або індексації доходів.

 2. Слабкий антимонопольний контроль.

Ринки у великих містах, включно з Києвом, часто поділені між крупними гравцями, які можуть диктувати ціни. Антимонопольний комітет діє повільно або символічно.

 3. Пасивність у сфері соціального ціноутворення

Відсутність тимчасових “цінових коридорів” на критичні товари (наприклад, овочі, хліб, м’ясо в періоди пікової інфляції), як це робиться у Європі, тому це цілком прийнятно для Києва.

Київ, як місто з високою щільністю населення, транспортним плечем і значною концентрацією споживання, стає «лакмусовим папірцем» цієї deregulatory economy, тому і ціни у ньому зростають швидше, бо: постачальники безпринципно перекладають усі ризики та витрати на споживача; відповідні органи не виконують свої обов’язки проводячи перевірки, та недостатньо втручаєтся держава у контроль;

І найбільш важливе та стратегічне – логістика і комунальні послуги дорожчають практично без обмежень.

Що можна зробити?

 • Тимчасове регулювання цін на базові товари в умовах війни (аналогічно як у Франції або Польщі).

 • Відновлення ефективного тарифного регулювання НКРЕКП із соціальними нормативами.

 • Цільові інтервенції (державні закупівлі) на ринок продуктів у пікові місяці.

Підсумок склався сам собою:

Так, відсутність державного втручання у ціноутворення — одна з головних причин того, чому інфляція в Україні, особливо в Києві, є не просто ринковою реакцією, а наслідком структурної дерегуляції.

 В умовах воєнного часу така лібералізація без соціального компенсатора лише посилює економічну напругу. 

Фактично достатньо державі взяти під особовий контроль роботу установ, як усе запрацює неодмінно.

Не треба цього боятися, бо це одна з вимог ЄС, про які і натякав Прем’єр Фіцо.

Вікторія Ліснича