Вибори також вирішать, чи можуть бути реалізовані плани реформ уряду Туска, чи вони й надалі будуть блокуватися.
Фінальний етап президентської виборчої кампанії розпочинається з телевізійних дебатів.
Характер і частота взаємних нападок швидко показують, хто є двома головними конкурентами: Рафал Тшасковський (53), проєвропейський, ліберально-консервативний мер Варшави, та Кароль Навроцький (42), націонал-консервативний голова Інституту національної пам’яті (IPN), колишній боксер і вишибала.
У поточних опитуваннях Тшасковський та Навроцький посідають перші два місця. Однак вони далекі від необхідної абсолютної більшості.
Найімовірніше, вони зустрінуться у другому турі виборів 1 червня.
За умови, що на недільних виборах не буде несподіванок.
Деякий час, кандидата від праволібертаріанської партії «Конфедерація» Славомира Менцена (38), який звертається переважно до молодого покоління через соціальні мережі, вважали серйозним конкурентом. Але зараз він посідає третє місце в опитуваннях, з дедалі більшим відривом.
Але не лише невизначений результат змушує знову використовувати фразу «доленосні вибори» цими днями. Коментатор у щоденній газеті «Rzeczpospolita» також назвав це передвиборчою кампанією «аватарів».
За двома найперспективнішими кандидатами стоять два набагато старших політичних опоненти: Дональд Туск, колишній президент Ради ЄС, а з осені 2023 року знову голова уряду від «Громадянської коаліції». І лідер націонал-популістської партії ПіС, яка раніше керувала з абсолютною більшістю, Ярослав Качинський.
Тому не дивно, що Качинський під час передвиборчих виступів Навроцького, висуває ліберальному кандидату в президенти, ті ж самі звинувачення, що й прем’єр-міністру Туску.
Тшасковський виступає за «ніщо інше, як повернення до старої політики, підкріпленої ще більшим підкоренням зовнішнім силам, тим, хто хоче експлуатувати Польщу». Це стосується, перш за все, Німеччини та ЄС. За словами Качинського, цього не можна допустити.
Тож Качинський особисто обрав свого опонента. Кароль Навроцький ніколи не був у політиці до свого висунення кандидатури на посаду президента. Однак, як голова Інституту національної пам’яті, який особливо підтримувала ПіС, він здавався придатним та лояльним представником національної консервативної лінії.
«Як президент польської держави, я не буду нічиїм слугою, а тим більше не дворецьким німецької держави», – нещодавно заявив Навроцький, додавши, що також будуватиме відносини з іншими країнами ЄС за принципом: «Польща спочатку, поляки спочатку».
Протягом восьми років ПіС правила з абсолютною більшістю в парламенті та радикально реструктуризувала польський державний апарат. Реформи, які також викликали суперечки на міжнародному рівні, торкнулися ЗМІ, культурних установ і, перш за все, судової системи.
Ця реструктуризація стала можливою завдяки тому, що нинішній президент Анджей Дуда підписав майже кожен закон, який йому представив уряд ПіС. Це принесло йому від опозиції глузливе прізвисько «Длугопис» – «Бірос» – марка кулькової ручки.
Тшасковський, навпаки, хоче підтримати правлячу “Громадянську коаліцію” у виконанні її передвиборчих обіцянок 2023 року, якщо він переможе на виборах. Це означає, перш за все, максимально скасувати державну реструктуризацію, проведену ПіС.
Поки що це не увінчалося успіхом. Також тому, що нинішній президент Дуда не підписав необхідних законодавчих змін. Натомість він передав їх на перегляд до Конституційного Суду, який після реформи укомплектований переважно суддями, лояльними до ПіС. Таке поєднання обставин робить уряд Туска значною мірою нездатним до дій.
Якщо на президентських виборах виграє не Тшасковський, а Навроцький, якого підтримує ПіС, може продовжити курс свого попередника та продовжити блокувати плани реформ чинного уряду.
Таким чином, система ПіС може проіснувати доти, доки партія не отримає шансу повернутися до влади на наступних парламентських виборах 2027 року.
Експерти, такі як варшавський політолог Ольґєрт Аннусевич, не вважають такий сценарій виключеним.
Якщо Громадянська коаліція не зможе виконати свої обіцянки польським виборцям, її прихильники можуть, за словами Аннусевича, «втратити будь-яку надію та відвернутися від уряду».
Марта Вільчинська,
ARD Варшава