Виступ Джеффрі Сакса в Європарламенті став не лише критикою американської зовнішньої політики, а й сигналом того, що між традиційними союзниками — США та Європою — формується «новий розкол». Цей процес, що розгортається на тлі геополітичних змін, свідчить про поступовий перехід від безумовної підтримки Вашингтона до пошуку Європою «автономної міжнародної стратегії».  

Аналізуючи основні тези виступу Сакса, можна виокремити кілька ключових тез, які підштовхують до думки про необхідність розмежування між минулими союзниками.  

Сакс прямо заявив, що «європейські країни перебувають під надмірним впливом США», що заважає їм формувати власну політичну лінію.  

Впродовж десятиліть США були головним «геополітичним гарантом безпеки Європи», особливо після Другої світової війни. Але сьогодні ця модель дає збій:  

1. Європейські країни «несуть серйозні економічні втрати» через санкції, які були введені під тиском США.  

2. Відмова Вашингтона від енергетичного партнерства з Росією призвела до «енергетичної кризи» в ЄС.  

3. Політика США щодо України втягує Європу у війну, яка, на думку багатьох європейських політиків, «не відповідає стратегічним інтересам континенту».  

Таким чином, зазначена теза = у багатьох столицях ЄС починають розглядати ідею «більш незалежної зовнішньої політики», яка зменшить залежність від США.  

Дебати всередині Європи: умовний «Старий» і «Новий» Захід. Сакс натякнув, що Європа «не є монолітною», і серед її країн розгортається дискусія щодо майбутнього союзу зі США.  

«Франція та Німеччина» дедалі більше ставлять під сумнів «цілеспрямованість американського тиску на ЄС».  Польща та країни Балтії займають більш проамериканську позицію, сприймаючи США як гаранта безпеки.  

Така розбіжність думок свідчить про те, що «Європа вже не діє як єдиний блок», коли справа доходить до великих геополітичних рішень.  

Важливий момент: якщо раніше НАТО та ЄС сприймалися як символи єдності Заходу, то тепер вони стають «полем внутрішньої боротьби» між країнами, які хочуть більшої автономії, та тими, що орієнтуються на Вашингтон.    

Сакс підняв ще одне важливе питання: чи залишиться НАТО в нинішньому вигляді, якщо «Європа справді почне рухатися до більшої незалежності»?  

НАТО — це переважно «американський військовий проект», де США мають домінуючий вплив. Якщо європейські країни зрозуміють, що їхні інтереси не завжди збігаються з інтересами Вашингтона, можуть відбутися важливі зміни:  

А) Європа може створити власну систему безпеки, незалежну від США (що вже неодноразово пропонувала Франція).  

В) НАТО може поступово втратити свою роль, якщо європейські країни будуть шукати нові формати співпраці.  

С) З’явиться більше дискусій щодо майбутнього американських військових баз у Європі.  

Якщо такі процеси почнуться, це стане історичним моментом для розмежування між Європою та США.  

Джеффрі Сакса, як той Ясон, що кинув камінь на поле Кадма, підсумувавши, що Європа стоїть перед «великим геополітичним вибором». Вона або залишиться під впливом США, або спробує знайти власний шлях, що означатиме перерозподіл світових сил.

Що випливає з його промови?  

А те, що США втрачають абсолютний контроль над Європою, і все більше лідерів починають говорити про автономну політику.  

Що Європа ділиться на дві частини: ті, хто підтримує незалежність (Франція, Німеччина), і ті, хто орієнтується на США (Польща, країни Балтії).  

Війна в Україні стала точкою розлому, де інтереси Європи і США не завжди збігаються.  

Майбутнє НАТО та європейської безпеки стає відкритим питанням: чи залишиться Європа військовим союзником США, чи створить власну систему захисту?  

Що це означає для України?  

Якщо Європа дійсно піде шляхом автономії, Україна опиниться в іншій геополітичній реальності.  Київ не зможе розраховувати на незмінну підтримку ЄС, оскільки деякі країни можуть виступити за переговори.  США залишаться головним партнером України, але можуть вимагати від Києва більших поступок за допомогу.  

Українська дипломатія повинна буде переглянути стратегію, щоб зберегти підтримку в Європі.  

Хоча зрештою, виступ Сакса — це дзеркало глибших процесів, які розгортаються у світі. Чи стане Європа справді незалежною від США? 

Відповідь на це питання визначить майбутню архітектуру міжнародної політики.

МК