Непальці – багатоетнічний народ, який об’єднує понад 100 етносів з різними мовами, яскравими традиціями і неповторними культурами… Що нині привело десятки сотень непальців на українську землю, на війну?

Поява цього мовчазного, терплячого і витривалого народу викликана обманом російського агресора, якого представляв міністр закордонних справ Росії C.Лавров, здійснюючи широке турне Південно-Східною Азією. Наобіцяв народам купу доларів, привілеїв і навіть російське громадянство. Про війну в переговорах не йшлося, а йшлося про трудові ресурси, яких так «не вистачає  Росії». Непал, який потерпає від економічної кризи і безробіття, широко використовує  своїх громадян в якості трудових ресурсів у багатьох країнах: кількість трудових мігрантів за межами країни сягає 15 млн осіб. Вони приносять чималі гроші в бюджет держави і своїм сім’ям. Військові посланці Москви з дипломатичними паспортами  назбирали в азійському ареалі чималу кількість – понад 15 тисяч тільки непальців – охочих  добре заробити як їм обіцяли на підприємствах, а виявилося – на війні.

Міністерство закордонних справ Непалу різко засудило напад Росії на Україну (2022р.), заявивши, що Непал однозначно виступає проти будь-яких актів агресії або застосування сили проти суверенної держави і підтримує територіальну цілісність України. У віддаленій гірській країні були впевнені, що війна обійде державу стороною і навряд чи взагалі вплине на націю.

Проте триваюче масштабне вторгнення, активне вербування непальських громадян «на роботу в Росію», а пізніше надходження сумних звісток про загибель непальців на чужому для них фронті (близько 50 осіб) привернуло значну увагу місцевих і закордонних ЗМІ та громадськості в цій гімалайській країні. Скандал посилився й тому, що законодавство Непалу забороняє своїм громадянам служити в іноземних військах, за традиційним виключенням британської та індійської армій.

Хто ж воює проти України на російському боці?  Непальські студенти, яких чимало в російських вишах, були першими, хто записався найманцями в російську армію, за ними пішли непальські трудові мігранти з країн Перської Затоки та Європи, а також безробітні з ​​Непалу. Більшість з них дізналися про таку можливість з розповсюдженої інтернет-платформи ТікТок, від осіб сумнівних занять, переважно від торговців людьми; з повідомлень, що надходять з Росії від друзів, які випередили інших тощо.

Інформація щодо мотивації участі у війні, яку передають полонені непальці, практично збігається: майже всі вони працювали в інших країнах, переважно в Арабських Еміратах, в Малайзії, Сингапурі, Пакистані, Індії тощо. Дехто не зміг подолати наслідки Ковіду і завершив свій бізнес банкротом, а в когось мільйонні борги змусили закласти навіть будинок. У молодих людей складається враження, що найлегший і найшвидший заробіток – виїзд на роботу за кордон або служба у будь-якій армії в якості найманців. З 30-мільйонного населення країни приблизно від 3,5 до 8 мільйонів молодих людей працюють в Індії, а ще від 5 до 6 мільйонів працюють у таких країнах, як Малайзія, Саудівська Аравія, Катар, ОАЕ, Кувейт, Оман, Бахрейн і Південна Корея. Тільки в 2022-2023 фінансовому році понад 750 000 молодих людей виїхали з Непалу на роботу за кордон. В останні роки кількість дозволів на роботу зросла і  Міністерство зайнятості за кордоном (DoFE) схвалило трудову міграцію до 110 країн.

Підкреслимо: непальським мігрантам ніколи не були чуждими війни та конфлікти. Під час Другої світової війни майже 100.000 горкхів – один з непальських етносів – традиційно служили в британській армії і нині завербовані до британських збройних сил. Не виключаємо, що посилений пошук закордонної роботи був спричинений також впровадженням військової реформи в Індії (схеми Agneepath у червні 2022 року), з-за чого сотні непальців були звільнені з роботи.  Активна діяльність російських спецслужб на всіх континентах, що через свою агентуру вкидають заохочувальну інформацію і рекламу про допомогу росіянам у «конфлікті» в Україні, спрацювала. Термінів «війна» або «загиблий» ви не знайдете в тих посулах, а заманливі великі гроші у 2000-2500 доларів на місяць, плюс надання російського громадянства стали переконливими аргументами і зіграли свою  роль.

 У зв’язку з ситуацією, що склалася, уряд Непалу засудив вербування своїх громадян до російської армії, звертається до Кремля з вимогами припинити  вербування громадян Непалу. Дипломатичні зусилля Непалу зосереджені на переговорах з російською стороною, під час яких  вимагають повернути своїх громадян, які або загинули, або й нині служать у російській армії. Керівництво Непалу висловило незадоволення діяльністю власної поліції та імміграційних службовців через їхню неспроможність зупинити торгівлю людьми, хоча деякі злочинці були заарештовані.

Проблеми, з якими стикаються непальці в російському війську, величезні. Повідомляється, що відмовитись від контракту неможливо, а також неможливо втекти. Багато з тих, хто був спійманий росіянами під час спроби втечі, покінчили життя самогубством, не маючи надії на майбутнє. Поза загиблими багато непальців залишаються заручниками або пораненими. Наймані не пройшли належної підготовки та не мали бойового досвіду, не знають російської мови, що робить їх уразливими як при укладанні контрактів з російськими військовими, так і на полі бою. Нерідко можна почути, як роботодавці мігрантів обманюють, продають, змушують працювати в жахливих умовах тощо. Родичі непальців шукають своїх близьких – до Департаменту консульської служби Непалу подано понад 300 запитів на повернення своїх рідних. Проводять протести та голодування, викликані розчаруванням недостатніми діями уряду. Демонстранти подали меморандуми як уряду Непалу, так і посольству Росії, вимагаючи повернення своїх близьких і фінансову допомогу тим, хто постраждав від війни. Уряд Непалу також вжив заходів для обмеження вербування своїх громадян, зокрема вимагає заяви від родичів про відсутність заперечень до поїздок в Росію через треті країни та призупинив видачу дозволів на роботу в Росії.

Україна висунула певні умови для звільнення непальських полонених. Серед них – судові дії проти звільнених осіб після їхнього повернення до Непалу та запевнення, що жоден громадянин Непалу більше не повернеться до російської армії. При цьому  Україна закликала бідніші країни вжити заходів проти торговців людьми, які спонукають молодих людей воювати за Росію обіцянками високої винагороди.

Зазначена проблема характерна не тільки для Непалу. Подібні випадки виникли в Індії, де громадян також заманювали в російську армію під фальшивими приводами. Індія вжила активних дипломатичних кроків, забезпечивши звільнення полонених: прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді особисто порушив це питання з президентом Росії під час свого візиту до Москви.

Покладання РФ на іноземних найманців є частиною стратегії цієї країни у війні проти України. Уникаючи необхідності повномасштабної мобілізації власних громадян, кремль все частіше звертається до іноземців, часто розглядаючи їх як витратний матеріал. Практика найму в Росії та сумнозвісне нехтування життям цих осіб викликали критику навіть з боку її союзників. Так, президент Сербії Александар Вучич закликав Москву припинити зусилля з вербування сербів у російську армію через соціальні мережі після того, як з’явилися повідомлення про те, що російські командири на передовій жорстоко поводилися з сербами та ставилися до них як до потенційних жертв. Через рік війни Куба заарештувала 17 учасників мережі торгівлі людьми, звинувачених у вербуванні та торгівлі людьми для війни на боці Росії.  

Напад Росії на Україну викликав шок у всьому світі. Західні країни засудили дії Росії, запровадивши жорсткі санкції у відповідь на руйнівне вторгнення. Непал також відкрито засудив агресію Росії, проголосувавши у 2022 році за резолюцію ООН проти її вторгнення на суверенну територію України. Ця позиція, однак, контрастує з нейтралітетом, який дотримуються непальські сусіди, Індія та Китай, що додає складощів у реалізації зовнішньоекономічних інтересів Непалу.

Довготривалий кризовий стан непальської економіки є важливим уроком для цієї країни, що підкреслює необхідність опанування альтернативними стратегіями для заповнення прогалин у постачанні та зменшенні залежності від інших міжнародних потуг. Як держава, яка не має виходу до моря, Непал гостро відчув на собі вплив не його війни, борючись із стрімкою інфляцією та дефіцитом товарів першої потреби.  Разом з тим, виступаючи проти дій Росії, Непал дотримувався міжнародних норм, навіть ризикуючи погіршити свої крихкі відносини з Москвою.