Як пишуть британські ЗМІ, угода щодо передачі Великою Британією архіпелагу Чагос в Індійському океані Маврикію, про яку оголосили на початку жовтня, під загрозою зриву після виборів у цій країні та Сполучених Штатах.

До островів Чагос належить тропічний атол Дієго-Гарсія, який США використовують як військову базу для кораблів ВМС і бомбардувальників дальньої дії В-52, здатних нести ядерну зброю.

Зокрема, цю базу використовувала американська авіація під час нальотів на Афганістан та Ірак.

У рамках угоди Британія поступиться суверенітетом над островами Маврикію, але візьме в оренду острів Дієго-Гарсії. Початковий термін оренди становитиме 99 років, що дозволить США продовжувати експлуатацію своєї військової бази.

Вашингтон побоюється зростання впливу Китаю на Маврикії, що потенційно може поставити під загрозу роботу і наявність бази на Дієго-Гарсії.

Нещодавно призначений радник прем’єр-міністра Британії з національної безпеки Джонатан Павелл вирушив у турне, щоб врятувати угоду після того, як союзники Дональда Трампа та новий прем’єр-міністр Маврикія публічно висловилися проти.

Президент Байден підтримав угоду. Однак адміністрація Трампа стурбована тим, що дедалі більший китайський вплив на Маврикії може поставити під загрозу довгострокову безпеку американської військової бази.

Марко Рубіо, обраний Трампом на посаду держсекретаря, припустив, що угода “дасть можливість комуністичному Китаю отримати цінні розвіддані про наш військово-морський об’єкт”.

“Це становить серйозну загрозу інтересам нашої національної безпеки в Індійському океані”, – сказав він.

Голова правої британської партії Reform UK Найджел Фарадж, який підтримує тісні відносини з Трампом, також заявив, що нова адміністрація США зустріне угоду “відверто вороже”, “бо вони знають, що Китай має надзвичайно широкі військово-морські амбіції”.

Якщо договір підпишуть, додав він, це буде “жахливою помилкою, це сильно зіпсує наші відносини не лише з Дональдом Трампом, а й з Америкою загалом”.

Після візиту на Маврикій цього тижня Павелл зараз перебуває у Вашингтоні, намагаючись, скоріш за все, домогтися підписання угоди до інавгурації Трампа 20 січня. Якщо йому це вдасться, розірвати договір буде складніше.

Однак, як зазначає Times, невизначеність все одно залишиться, і якщо Трамп публічно розкритикує угоду після вступу на посаду, вона може зірватися.

Договір також має ратифікувати парламент Британії. Це теж відбудеться після інавгурації Трампа, але аналітики не бачать тут підводних каменів, оскільки у лейбористів у Палаті громад є більшість.

На Маврикії тим часом теж змінилася і влада, і ставлення до угоди з Великою Британією, про яку домовився попередній уряд.

На виборах два тижні тому прем’єр-міністром став 77-річний Навінчандра Рамгулам. Під час передвиборчої кампанії його союзники з коаліції звинуватили попередній уряд Маврикія у “державній зраді”.

Прихильники жорсткої лінії на Маврикії вважають, що країні довелося поступитися островами Чагос, розташованими за 2000 км від Маврикія, в обмін на незалежність від Британії в 1968 році. Маврикій заручився міжнародною підтримкою у своїй кампанії з їхнього повернення.

Міжнародний суд ООН і голосування в Генеральній асамблеї ООН підтримали претензії Маврикія на острови, які деякі називають “останньою колонією Африки”. Націоналістичні політики в країні вважають, що Маврикій може досягти вигідніших умов, ніж ті, що запропонував кабінет Кіра Стармера.

Після зустрічі з Павеллом у понеділок Рамгулам висловив подив щодо того, що угоду підписали лише за місяць до виборів у Маврикії, і попередив британських переговорників про те, що має сумніви щодо доцільності такої угоди.

“Я повідомив їм, що хотів би мати більше часу для вивчення деталей із групою юридичних консультантів”, – сказав він ВВС.

Британський міністр закордонних справ Девід Леммі назвав побоювання маврикійського прем’єр-міністра “політиканством”.

“Ми маємо дати йому час, щоб він зміг взяти участь у підготовці до угоди. Я сподіваюся, що ми зможемо підписати договір”, – сказав він членам комітету із закордонних справ.

Колишній прем’єр-міністр Борис Джонсон в інтерв’ю подкасту Ukraine: The Latest podcast розкритикував угоду, схвалену кабінетом лейбористів.

“Це продиктовано чистою лівацькою політикою, і це трагедія, що Стармер купився на цю нісенітницю. Я не знаю, що тепер робитиме з ним адміністрація Трампа, але, можливо, вони знайдуть спосіб завадити йому”, – сказав Джонсон.

Оглядач Times Метью Саєд вважає, що думку США щодо питань оборони не варто ігнорувати.

“Я думаю, що ми наближаємося потенційно до великої війни між великими державами, – сказав він ВВС. – У Європі та Близькому Сході йдуть проксі-війни, а Китай може влаштувати блокаду Тайваню. Військові лідери кажуть, що це стратегічно дуже важлива частина світу, і Китай очолює все більш згуртовану вісь, що включає Іран, Росію та Північну Корею”.

Європа, на його думку, “наживається” на оборонних витратах США.

“Ми маємо бути реалістами та розуміти, що в цьому контексті, з нашим ослабленим оборонним потенціалом, абсолютно необхідно, щоб ми були на боці Америки”, – вважає він.

Остання британська колонія в Африці

Територією Індійського океану, як ще називають цей архіпелаг, керують з Лондона з 1814 року, коли його захопили у Франції.

В кінці 1960-х і 1970-х роках Британія насильно виселила 1000 жителів острова, потомків вільних африканських робітників, щоб дозволити будівництво американської бази.

Архіпелаг Чагос був відділений від Маврикія в 1965 році, коли сам Маврикій ще був британською колонією. Британія купила його за 3 мільйони фунтів і оголосила своєю заморською територією в Індійському океані.

Маврикій звинувачував Британію у незаконній колоніальній окупації архіпелагу, стверджуючи, що його незаконно змусили відмовитися від прав на острови Чагос у 1968 році в обмін на незалежність.

У період між 1968-м і 1974-м роками британська влада виселила понад тисячу жителів народності чагос з островів і переселила їх на Маврикій і Сейшельські острови, де багато хто зіткнувся зі злиднями та дискримінацією.

Лондон неодноразово вибачався за висилку остров’ян і обіцяв передати острови Чагос Маврикію, коли вони більше не будуть потрібні для стратегічних цілей. Проте донедавна Британія наполягала на тому, що Маврикій не має законних прав на острови.

Після виходу з ЄС Британія зіткнулася з дедалі більшою дипломатичною ізоляцією через свої претензії на острови Чагос.

Традиційні союзники стали відмовлятися від підтримки Лондона в міжнародних інстанціях, водночас різні органи ООН, зокрема Міжнародний суд і Генеральна асамблея, стали на бік Маврикія і зажадали від Британії віддати “останню британську колонію в Африці”.

У травні 2019 року Генасамблея ООН більшістю голосів (116 проти 6) ухвалила необов’язкову до виконання резолюцію, яка закликає Британію відмовитися від контролю над островами Чагос.

Одночасно маврикійський уряд почав вести велику кампанію щодо повернення контролю над островами – в ООН, у судах та в ЗМІ, навіть висадивши десант і встановивши прапор на архіпелазі без дозволу Британії.

Китай в Індійському океані

Як зазначається у минулорічній доповіді Фонду Карнегі комітету Конгресу з міжнародних справ, хоча Пекін вважають новим гравцем у регіоні, Китай має давні політичні та дипломатичні зв’язки з багатьма країнами Індійського океану.

Китай також не має будь-яких постійних територіальних або суверенних суперечок в Індійському океані, тоді як США, Британія та Франція ведуть давні суперечки щодо суверенітету, що виникли внаслідок деколонізації.

Пекін часто розглядають як бажаного гравця та альтернативу в регіоні.

Крім дипломатичного та торгівельного партнерства, Пекін розгорнув послідовну військову присутність в океані. Починаючи з 2008 року, китайські кораблі беруть участь у боротьбі з піратством в Аденській затоці, що дозволило Пекіну зміцнити зв’язки з багатьма острівними та прибережними державами у регіоні.

З 2014 року до боротьби з піратством підключилися китайські підводні човни.

Наскільки це виправдано з оперативної точки зору – питання спірне, але така присутність дає Пекіну можливість і простір для маневру, коли китайські кораблі заходять до портів індійського океану, таких як Шрі-Ланка.

Така військова присутність також дає Китаю додатковий потенціал та вплив під час криз. Здатність Пекіна демонструвати свою присутність у кризові періоди в регіоні – це один із елементів, які роблять країну одним із ключових гравців. Для цього у 2017 році Китай відкрив свій перший закордонний військовий об’єкт в Індійському океані – у Джибуті.

Другий об’єкт в Індійському океані – це питання часу, йдеться у доповіді. І ймовірно, що він з’явиться якраз у західній частині Індійського океану.

У зв’язку з цим розширення китайського впливу на Маврикії не може не турбувати Вашингтон, незалежно від того, яка адміністрація зараз там перебуває.