Автор: Антон Скляренко

«Балкани виробляють більше історії, ніж можуть споживати»

Уінстон Черчіль

Балкани… Регіон, який був, є і буде ареною для демонстрації конфліктів та інтересів Заходу у вигляді Великобританії, Австрії, Німеччини, а з часом і США, та Сходу, передусім росії, Туреччини, а відтепер і Китаю. Так, ще з часів Османської, Австро-угорської та Російської імперій, Першої та Другої світових війн до останніх кровавих подій на екс-югославському просторі 90-х років минулого сторіччя, Західні Балкани –  т.зв. «лакмусовий папірць» протистоянь цивілізацій.

Сьогодні додатковим індикатором для Балканського регіону стала й позиція кожної з його країн щодо т.зв. українського питання, підтримки нашої держави у протистоянні російській агресії.

Так,  попри членство більшості західнобалканських країн в НАТО та ЄС, а також видимих перспектив європейської інтеграції Чорногорії, Північної Македонії та БіГ російська федерація, для якої, в цілому, даний регіон був і залишається однією із стратегічних зон інтересу, з початком повномасштабного вторгнення в Україну помітно активізувала свою діяльність у цих державах.

Зокрема, рф в окресленому регіоні лобіює та підтримує проросійськи налаштовані сили в колишніх югославських республіках, приводить їх до влади, створюючи тим самим т.зв. держави-«сателіти» як задля забезпечення можливостей зміцнення власних позицій, так і для дестабілізації ситуації в цілому. Наразі кремль розглядає Балканський регіон як фактор безпекової нестабільності, постійно підігріваючи який намагається відтягнути увагу міжнародної спільноти від війни в Україні, надання нашій державі фінансової та військово-технічної допомоги тощо.

Так, надійним і стабільним союзником москви в регіоні була традиційно і наразі залишається Республіка  Сербія.

Основним провідником російського впливу в країні залишаються спецслужби (сзр рф, фсб рф, гу гш зс рф). На фоні суттєвого скорочення присутності російських спецслужб в Європі після початку повномасштабної російсько-української війни, Сербія стала важливим хабом розвідувально-підривної діяльності російських спеціальних служб в Південній і Східній Європі, одночасно зберігає центральну роль в операціях російської розвідки проти балканських країн.

Розширення присутності російських спецслужб в Сербії відбувається за згоди Белграда. Місцеві спецслужби, насамперед Агентство безпеки та інформування Сербії (БІА), фактично не перешкоджають розвідувальній діяльності росії проти третіх країн з позицій у Сербії за умови обмеження зловмисної діяльності проти самого Белграда. Паралельно між спецслужбами двох держав зберігається високий рівень міжвідомчої взаємодії.

Основним гарантом російсько-сербського розвідувального і безпекового партнерства є віце-премєр-міністр РС Александр Вулін, який попередньо обіймав посади міністра внутрішніх справ Сербії (2020-2022 рр.) і директора БІА (2022-2023 рр.). Основними осередками присутності росії в Сербії, у тому числі розвідувальної, є дипломатичні структури: посольство рф у Белграді (посол – олександр боцан-харченко) і Представництво Торгово-промислової палати рф в Республіці Сербія та Чорногорії на чолі з дмитром московкіним.  При цьому необхідно наголосити, що після масового оголошення персонами нон-грата російських дипломатів з країн регіону, починаючи з 2022 року саме РС разом з БіГ стали «надійним притулком» даної категорії осіб, у тому числі які мають пряме відношення до спецслужб рф. Безпосередньо про це з конкретними прізвищами «росіян-дипломатів» писало ще у минулому році одне з боснійських видань Detector.

Паралельно росія використовує гуманітарні організації співробітництва як для прикриття присутності спецслужб, так і для гуманітарного впливу на середовище в цілому. Основними з них є Російсько-сербський гуманітарний центр в м.Ніш під керівництвом громадянина Сербії Бояна Костича та росіянина євгенія філатова, а також Російський центр культури і науки в Белграді (керівник – євгеній баранов). Російські співробітники обох структур мають дипломатичний статус, що закріплено відповідними двосторонніми угодами між рф і Сербією.

Важливими партнерами рф у Сербії є організації російської діаспори, центральною з яких є «Координаційна рада російських співвітчизників»(голова – світлана іліч). За фінансового сприяння москви, члени організацій громади проводять масові проросійські заходи, які мають сприяти збереженню іміджу Сербії як проросійської країни.

             Одночасно росія робить ставку на розвиток російсько-сербського експертного діалогу як інструменту просування вигідних політичних наративів серед сербських політичних і військових еліт. Зокрема, створено мережу громадських організацій – сербські філіали «Фонду Горчакова» та  Російського інституту стратегічних досліджень тощо.

             Впродовж останніх років росія сфокусувала зусилля на посиленні позицій впливу у «нових медіа» Сербії та регіону Західних Балкан – Ютубі, Телеграмі, Фейсбуці. Найбільш якравими провідниками російських зловмисних зусиль в регіоні наразі є пропагандист михайло звінчук (автор тг-каналу «Рыбарь») та наближений до кремля інтернет-портал «Балканист». Наразі «Балканіст» користується популярністю не тільки в  самій Сербії, а й серед проросійсько/просербськи налаштованого населення інших екс-югославських республік.

             Після 2022 року в Сербії була створена розгалужена мережа сербомовних телеграм-каналів, орієнтованих на поширення російської пропаганди і підсилення антизахідних настроїв серед сербомовного населення регіону. Загальна мережа включає понад 65 телеграм-каналів із охопленням від 10 до 100 тис. реальних користувачів.

Також рф демонструє високу активність в Сербії в питаннях реалізації, у тому числі антиукраїнської політики. Війна в Україні висвітлюється як ідеологічне протистояння росії зазіханням США та її європейським союзникам. Така пропаганда легко знаходить свою підтримку у більшості місцевого населення, як, в свою чергу формує відповідний проросійський електорат та делегує у владу відкритих прибічників політики москви або таких, що публічно демонструють це. До таких варто віднести створене у 2020 році громадське об’єднання  «ДНР-Центр в Сербії», («офіційні представники» – громадяни Сербії Вук Дамняновіч та Деян-Яков Дамнянович).

Для можливої дестабілізації обстановки російськими спецслужбами проводиться інформаційно-пропагандистської роботи серед молоді. Для цього використовується декілька мереж легальних спортивних клубів, в яких молодь вивчає т.зв. «російські» стилі рукопашного бою. А у необхідний час «Ч» можуть стати надійною бойовою одиницею.

Наприкінці варто заначити, що т.зв. «російський синдром Сербії» – це хвороба, яка у перспективі має тенденцію до поширення. Так за допомогою Белграда кремль активно експортує «вірус» в інші постюгославські республіки, зокрема такиі як Північна Македонія, Чорногорія та БіГ (через офіційну Баня Луку). Москва вміло використовує можливості та вплив сербської сторони в регіоні – етнічниі серби, сербськомовні медіа та культурні, гуманітарні й освітні центри/об’єднання, Сербська православна церква тощо.