Події на північних кордонах Ізраїлю останніми кількома днями розвиваються таким чином, що велика війна з Ліваном більше не здається експертам імовірною, тепер вони схильні вважати її неминучою.
Цього тижня “Хезболла” повідомила про загибель одного зі своїх високопоставлених командирів Мухаммеда Німаха Нассера внаслідок ізраїльського удару по півдню Лівану. Це щонайменше третій представник верхівки радикального ліванського шиїтського угруповання, убитий відтоді, як у жовтні минулого року “Хезболла” активізувала дії проти Ізраїлю.
У четвер у відповідь на загибель Нассера за один лише день по Ізраїлю було випущено близько 200 ракет і начинених вибухівкою дронів.
Удари по Ізраїлю наносяться фактично щодня. Ізраїль відповідає ударами по військових об’єктах “Хезболли”, і, за деякими підрахунками, за останні дев’ять місяців завдав угрупованню збитків на суму 1,5 млрд доларів.
У радіусі п’яти кілометрів в обидва боки від лівано-ізраїльського кордону утворилася справжня військова зона, звідки було евакуйовано сотні тисяч людей – близько 100 тис. ізраїльтян і близько 90 тис. ліванців.
Щоб припинити обстріли своїх територій і повернути жителів північних районів до їхніх домівок, Ізраїлю треба щонайменше відсунути “Хезболлу” від своїх кордонів, і, схоже, всі відносно помірковані способи це зробити вичерпано.
Дані американської розвідки теж вказують на те, що велика війна може спалахнути найближчими тижнями. Спецслужби США пов’язують це з нездатністю Ізраїлю і ХАМАС досягти угоди про припинення вогню в Газі.
Але експерти в Ізраїлі вважають, що прямого взаємозв’язку немає.
Що може стати вирішальним поштовхом до великої війни? І чи залишилися способи її уникнути?
Хто зробить перший крок?
Ізраїльські експерти одностайні в тому, що першим крок до великої війни зробить Ізраїль, у якого скоріше рано, ніж пізно просто увірветься терпець. Однак вони по-різному оцінюють значення такого кроку: одні вважають його природною і навіть необхідною реакцією держави на терор, а другі – катастрофою.
“Скільки може Ізраїль жити в ситуації, коли вся північ країни щогодини зазнає атак, обстрілів і тероризується. І так уже протягом довгих дев’яти місяців. Ізраїльська північ обезлюділа. Ізраїльське терпіння в цьому випадку теж закінчується. Жодна інша країна не погодилася б, щоб її громадян убивали протягом такого тривалого періоду часу”, – говорить в інтерв’ю Російській службі Бі-бі-сі екс-радник прем’єр-міністра Аріель Булштейн.
“Ситуація на півночі може перерости у світову, тотальну війну, тому що війна на виснаження вже триває, і Ізраїль відіграє ключову роль у тому, щоб цього не допустити”, – вважає Йорам Швайцер, ізраїльський експерт із питань конфліктів і тероризму.
З останнього серйозного бойового зіткнення між Ізраїлем і “Хезболлою”, що увійшло в історію як Друга ліванська війна (2006), минуло 18 років.
Увесь цей час “Хезболла” продовжувала ракетні та артилерійські обстріли ізраїльських північних територій, паралельно нарощуючи і вдосконалюючи свій бойовий арсенал.
За оцінкою ізраїльських військових експертів, на сьогоднішній день у розпорядженні угруповання є близько 200 тисяч ракет, зокрема високоточних, здатних покривати територію приблизно в 700 кілометрів – тобто фактично всю територію Ізраїлю.
Але для наземної операції в угруповання не вистачить сил, і першим перейти кордон воно не наважиться, кажуть експерти.
“Ступінь і градус атак “Хезболли” весь час зростає, відповідно зростає і рішучість Ізраїлю відповідати на них. Динаміка розвитку подій говорить про те, що ми наближаємося до їхнього апогею”, – каже Аріель Булштейн.
Наказ надійде з Тегерана
На відміну від ХАМАС, який підтримують різні донори, але водночас він залишається палестинським (сунітським, на відміну від шиїтської “Хезболли”) угрупованням із власною стратегією, “Хезболла” – це не лише іранські гроші та озброєння, це провідник політики і цілей Ірану щодо Ізраїлю.
На думку експертів, активізація “Хезболли” не була пов’язана з бажанням угруповання підтримати побратимів із ХАМАС після їхнього нападу на Ізраїль, як заявляв її лідер Хасан Насралла. Просто ХАМАС несподівано надав “Хезболлі” зручний момент.
“Я не думаю, що дії Насралли продиктовані інтересами палестинців. Він діє у власних інтересах, в інтересах Ірану, в інтересах шиїтської осі, до якої він, звісно, намагається залучити і ХАМАС, щоб розширити свій фронт. Але палестинці всього лише компонент”, – вважає Йорам Швайцер.
“Хезболла” – це страховий поліс іранського режиму, що забезпечує не тільки збройні зіткнення з Ізраїлем, а й захист іранських активів усередині Лівану, каже інший експерт Ханін Гаддар із Вашингтонського інституту близькосхідної політики.
“[Участь Ірану у війні] – це не теорія і не ізраїльська параноя. Іран уже безпосередньо напав на Ізраїль [у квітні цього року], причому це була безпрецедентна атака – різними видами ракет, зокрема балістичних, безпілотниками. Іран накопичував різні види озброєнь, щоб їх використати, і він це зробив”, – каже ексрадник прем’єр-міністра Ізраїлю Аріель Булштейн.
“Іран не приховує, що його мета – повне знищення Ізраїлю. На одній із площ у Тегерані є годинник, який показує, скільки Ізраїлю залишилося. Тобто країна-член ООН виношує у відкриту план знищення іншої країни”, – додає експерт.
Таким чином, політично й економічно слабкий Ліван у разі повномасштабного конфлікту не відіграватиме в ухваленні рішень фактично жодної ролі. Накази надходитимуть із Тегерана, впевнені фахівці.
Який момент для удару влаштував би сторони?
“Ізраїль, підійшовши близько до завершального етапу інтенсивної фази війни проти ХАМАС і практично завершивши винищення його військових спроможностей, це не за горами, залишається сам на сам зі своєю північною проблемою. І зрозуміло, що чекати нескінченно неможливо”, – каже Булштейн.
Про можливості Ізраїлю воювати на два фронти фахівці розмірковують відтоді, як “Хезболла” почала відтягувати на себе ізраїльські сили в розпал їхнього протистояння з ХАМАС на півдні країни.
Ці можливості в Ізраїлю є, але, звісно, йому краще діяти поетапно, і закінчення гарячої фази в секторі Газа можна було б вважати точкою відліку перед початком операції на півночі.
Але це в тому разі, якщо Іран не зробить крок на випередження.
З погляду Тегерана, Ізраїль зараз перебуває в найуразливішому стані: він ослаблений війною в Газі, розколотий зсередини політичними чварами, його військовий кабінет розвалився, а відносини з Вашингтоном погіршилися.
Масовані обстріли ізраїльських територій далекобійними ракетами, чого до цього моменту “Хезболла” уникала, змусять Ізраїль реагувати миттєво, не давши йому віддихатися і перегрупуватися після Гази.
Чи залишилися шанси на дипломатію?
Можливу велику війну на півночі країни самі ізраїльтяни називають “Судний день-2”. Це відсилання до Війни Судного дня 1973 року, коли Ізраїль воював проти цілої коаліції арабських держав.
Ця війна вважається наймасштабнішою на Близькому Сході в сучасній історії регіону.
Новий конфлікт не буде протистоянням двох гравців, він охопить значну частину регіону, принаймні ту, де діють іранські проксі, – Ліван, Сирія, Ємен і частково Ірак.
“Іран намагається обкласти Ізраїль з усіх боків екзистенційними загрозами: з півдня у вигляді підтримки ХАМАСу та “Ісламського джихаду”, з півночі – ставка Ірану на Хезболлу, але це стосується й інших наших кордонів, наприклад, спроба Ірану підірвати ситуацію в Йорданії та фактично перетворити найдовший ізраїльський кордон на осередок напруженості. Усе це частина загального плану, який ніхто не приховує”, – каже Аріель Булштейн.
Наразі вся увага прикута до міжнародних посередників – єдиної сили, яка може запобігти катастрофі, хоча надії на її ефективність уже практично немає.
Ізраїль чекає, що посередники доб’ються від Лівану виконання резолюції 1701 Ради безпеки ООН, ухваленої ще 2006 року, але так і не реалізованої.
Вона передбачає відведення будь-яких сил, що не мають відношення до офіційних сил Лівану, від ізраїльського кордону і фактичну демілітаризацію південної частини Лівану від усіх терористичних структур, – не тільки “Хезболли”, але і її відгалужень.
“Або міжнародне співтовариство знаходить якісь інструменти тиску, які зобов’яжуть ліквідувати всю цю терористичну присутність поблизу ізраїльських кордонів, виконати в такий спосіб резолюцію ООН і надати ізраїльським громадянам право на життя, або Ізраїлю доведеться самостійно забезпечувати право ізраїльтян на мирне життя”, – каже Булштейн.
Питання в тому, скільки часу Ізраїль готовий чекати результатів дипломатичних спроб. Ситуація з безпекою на півночі країни і уроки, винесені з трагедії 7 жовтня, підказують, що не довго.
Є думка, що Ізраїль не стане нічого робити до того, як стануть відомі результати американських виборів у листопаді цього року. Свобода його дій при республіканцях і демократах – різна.
Дональд Трамп у Білому домі був би для Ізраїлю більшою гарантією підтримки за будь-якого подальшого розвитку подій.
Однак динаміка ситуації в регіоні навряд чи дозволить Ізраїлю чекати заокеанських новин.
“Вибори в США за мірками нашого регіону ще дуже далеко. І два можливих сценарії, залежно від того, хто переможе, просто накладуться на ту картину подій, яка буде на той момент. Адже ніхто з ворогів Ізраїлю не натисне на кнопку “пауза”, щоб почекати американських виборів і подивитися, хто прийде до влади”, – каже екс-радник прем’єр-міністра Ізраїлю Аріель Булштейн .
Анастасія Успенська