Центр політичного тяжіння Європи зміщується вправо.
Правоцентристські та ультраправі партії отримають найбільшу кількість місць на недільних виборах до Європейського Союзу в найбільш густонаселених країнах: Німеччині, Франції, Італії, Іспанії та Польщі.
Франція очолила крен вправо після такої нищівної перемоги ультраправого “Національного об’єднання”, що президент-ліберал Еммануель Макрон розпустив парламент Франції і призначив дострокові вибори. Попередні результати показали, що “Національне об’єднання” отримає близько 32% голосів, що більш ніж удвічі більше, ніж президентська партія.
“Президент Республіки не може залишатися глухим до послання, надісланого сьогодні ввечері народом Франції”, – заявив президент “Національного об’єднання” Джордан Барделла своїм прихильникам у паризькому парку “Флораль”.
У Німеччині правоцентристи впевнено перемагають на виборах, а ультраправа “Альтернатива для Німеччини” (АдН) посідає друге місце, випередивши соціалістів канцлера Олафа Шольца на третє.
Минулого тижня виборці з 27 країн проголосували за 720 членів Європейського парламенту, які працюватимуть протягом наступних п’яти років. Їхньою першою основною роллю буде затвердження або відхилення головного кандидата на найвищу посаду в Європі – президента Європейської Комісії.
На континенті, який вісім десятиліть намагається позбутися привидів фашизму, масштаби присутності ультраправих будуть однією з найгарячіших тем для обговорення.
Навіть якщо вони навряд чи зможуть координувати свої дії як єдина група в Європейському парламенті – через розбіжності з таких питань, як Росія, – вони все одно зможуть впливати на загальний напрямок ЄС, на все, від імміграції до кліматичної політики.
Зібрані разом, праворадикальні партії теоретично представлятимуть другий за величиною блок у Європарламенті – вони можуть посісти перше місце у Франції та Італії і друге місце в Німеччині, трьох найбільших і найважливіших країнах блоку з 27 держав. В Італії найбільшу підтримку здобула права партія Джорджа Мелоні, яка, за прогнозами, отримає близько 28%.
Очікується, що ультраправі також переможуть в Угорщині і отримають ще п’ять місць у Нідерландах. Правоцентристи впевнено перемогли в Греції та Болгарії.
Найбільш зловісним попереджувальним сигналом для майбутнього ЄС є Франція, враховуючи масштаб перемоги ультраправих над Макроном. Тепер вся увага буде прикута до того, чи зможе популістська хвиля у Франції зберегти свій імпульс під час парламентських виборів, що наближаються, і до президентських виборів у 2027 році, де перемога ультраправої лідерки Марін Ле Пен загрожує потрясінням для всього ЄС.
Офіційним переможцем вечора, схоже, стане президент Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн, чия правоцентристська Європейська народна партія, як і раніше, становитиме найбільший блок у парламенті.
За попередніми прогнозами, ЄНП отримає близько 181 з 720 місць у парламенті, правоцентристи будуть домінуючою силою, але навряд чи зможуть керувати одноосібно, оскільки до абсолютної більшості в парламенті їм буде далеко.
Головним викликом для фон дер Ляєн найближчими днями та тижнями буде те, чи зможе вона домовитися з традиційними центристськими партіями – соціалістами та лібералами – про створення більшості у 361 або більше депутатів у парламенті.
“Сьогодні хороший день для [ЄНП]. Ми виграли європейські вибори, друзі мої. Ми – найсильніша партія, ми – якір стабільності… Разом з іншими ми побудуємо бастіон проти крайнощів зліва і справа. Ми їх зупинимо!”
Її прихильники відповіли скандуванням “Ще п’ять років”.
Загалом, три великі центристські групи, схоже, матимуть трохи понад 400 місць. Це означає, що перезатвердження фон дер Ляєн буде на волосині, оскільки вона буде відхилена, якщо лише близько 10 відсотків депутатів від основних партій повстануть проти своєї партійної лінії. Зазвичай цей показник є вищим.
Це порушує велике питання про те, чи доведеться їй шукати інших союзників, починаючи від Зелених і закінчуючи правими “Братами Італії” італійського прем’єр-міністра Джорджа Мелоні.
Правоцентристи фон дер Ляєн швидко відкидають ксенофобію і євроскептицизм ультраправих, але вона знає, що її виборці поділяють ті ж занепокоєння щодо вартості життя, міграції та відчуття того, що традиційні основні галузі європейського бізнесу – виробництво і сільське господарство – душать “зелене” регулювання.
Закріплюючи свої позиції в культурній війні за ідентичність ЄС, ЄНП розпочала свій передвиборчий маніфест з прихильності до “християнського коріння Європи”.