Цього тижня виборці у 27 країнах ЄС проголосують на виборах до Європарламенту, які можуть змінити баланс сил у європейській політиці. На них очікується відносний успіх крайніх правих, євроскептиків і противників допомоги Україні.
Чому праві набирають популярність, як це вплине на європейський курс і чи ослабне рішучість Європи допомагати Україні?
Відповідаємо на головні запитання про вибори та наслідки правого зсуву в Європі.
Кого і як обирають європейці?
Починаючи з 6 червня майже 373 мільйони європейців, які мають право голосу, вирушать на виборчі дільниці, щоб обрати 720 членів Європейського парламенту.
Першими в четвер голосуватимуть Нідерланди, у п’ятницю – Ірландія і Мальта, у суботу – Латвія і Словаччина. У багатьох країнах ЄС голосування відбудеться в неділю, 9 червня.
У більшості країн можна голосувати з 18 років, у Греції – з 17, а в Німеччині, Австрії, Бельгії та на Мальті – з 16. У кількох країнах, наприклад, у Люксембурзі та Болгарії, голосування є обов’язковим.
Кількість євродепутатів від кожної країни пропорційна її населенню. Німеччина, найбільш густонаселена країна ЄС, отримає 96 місць, Франція – 81 місце, а Мальта, Кіпр і Люксембург – по шість.
Як зміниться баланс сил у новому Європарламенті?
За тиждень до виборів праві, євроскептики і популістські партії, за оцінками Європейської ради з міжнародних відносин (ECFR), лідирували за опитуваннями в дев’яти країнах ЄС (в Австрії, Бельгії, Чехії, Франції, Угорщини, Італії, Нідерландах, Польщі та Словаччині) та були на другому або третьому місці ще в дев’яти країнах (Болгарії, Естонії, Фінляндії, Німеччині, Латвії, Португалії, Румунії, Іспанії та Швеції).
Якщо прогнози виявляться вірними, то частка вкрай правих депутатів у Європарламенті може зрости до 25% (їм пророкують 184 місця), а лівоцентристські, ліберальні та зелені партії, навпаки, втратять мандати.
У нинішньому парламенті дві найбільші фракції – правоцентристська “Європейська народна партія” (ЄНП) і лівоцентристський “Прогресивний альянс соціалістів і демократів” (S&D) – разом із ліберальним блоком Renew складають так звану “супервелику коаліцію”.
Ця коаліція, як очікується, після виборів втратить значну кількість місць, хоча ЄНП, схоже, все ж залишиться найбільшою фракцією.
Другою ж за величиною силою, згідно з опитуваннями, стануть дві вкрай праві групи: “Європейські консерватори і реформісти” (ECR) та “Ідентичність і демократія” (ID). Причому ультраправа “Ідентичність і демократія”, як очікується, стане головним тріумфатором, збільшивши своє представництво з нинішніх 58 до 84 місць, а ECR прогнозують приріст у 18 місць.
Вони обійдуть ліберальну групу “Оновлення Європи” і “Зелених”/”Європейський вільний альянс”.
У підсумку майже половину місць отримають євродепутати, які не входять до “супервеликої коаліції” трьох центристських груп, і вперше ультраправі, консерватори та християнські демократи можуть сформувати праву популістську коаліцію.
Наскільки важливий Європарламент?
Європарламент – один із трьох основних інститутів ЄС і єдиний із них, що обирається прямим голосуванням. Дві інші – це Європейська рада, де засідають міністри і глави урядів, і Європейська комісія, найвпливовіший орган блоку.
Унікальність Європарламенту порівняно з національними парламентами полягає в тому, що євродепутати не можуть самі пропонувати нові закони, тобто вони не мають права законодавчої ініціативи.
Однак вони відіграють найважливішу роль у процесі ухвалення законодавчих резолюцій, які потім реалізуються в 27 країнах-членах ЄС і стосуються всіх ключових питань – від заходів щодо боротьби зі зміною клімату до підвищення обороноздатності Євросоюзу.
Вони вносять поправки до законодавства, а також остаточно голосують за законопроекти після узгодження з Європейською радою та Єврокомісією.
А найголовніше, вони затверджують склад Єврокомісії, яка якраз і пише проєкти всіх нових законів для 450 мільйонів європейців.
Євродепутати мають право оголосити вотум недовіри голові Єврокомісії і голосують за кандидатури вищого керівництва Євросоюзу.
Висуваючи кандидатів на найвпливовішу посаду в ЄС – голову Єврокомісії – лідери Євросоюзу просто зобов’язані враховувати результати виборів, оскільки голову Єврокомісії затверджують у Європарламенті більшістю в 361 голос.
У фон дер Ляєн, висунутої на цю посаду правоцентристською ЄНП, яка всіляко виступає за зміцнення оборонного потенціалу ЄС і підтримку України, непогані шанси на переобрання, хоча конкуренцію їй може скласти соціаліст Ніколас Шмідт.
З чим пов’язані успіхи ультраправих у Європі?
Причини сплеску їхньої популярності загалом очевидні: багато жителів країн ЄС незадоволені неконтрольованою міграцією, зростанням цін на електроенергію та подорожчанням життя, “зеленою політикою” і пов’язаними з нею труднощами для фермерів, урядами своїх країн і загалом політичним мейнстримом, нездатним, як вони вважають, вирішити їхні нагальні проблеми.
Цікавий тренд відзначає видання Politico – ультраправі партії набирають популярність і серед молодих виборців, зокрема тих, хто на цих виборах голосуватиме вперше.
У Бельгії, Франції, Португалії, Німеччині та Фінляндії антиіммігрантські та антимейнстримні партії мають серед молоді таку саму, якщо не більшу, частку прихильників, що й серед виборців старшого віку.
Причини цього теж лежать на поверхні – багато молодих людей живуть гірше, ніж їхні батьки. Вони не бачать майбутнього, не можуть купити собі житло або знайти високооплачувану роботу. Молоді виборці хочуть змін.
У Нідерландах ультраправа Партія свободи Герта Вілдерса знайшла відгук у молоді, пов’язавши в передвиборчій кампанії обіцянки доступного житла з обмеженнями на імміграцію.
У Португалії ультраправа Chega (“Досить!”) теж спиралася на невдоволення молоді житловою кризою і низькою якістю життя.
У Франції молодий соратник Марін Ле Пен, харизматичний 28-річний лідер ультраправого “Національного об’єднання” Жордан Барделла, противник міграції та євроскептик, може розраховувати на 32% голосів молодих людей віком від 18 до 25 років, згідно з даними опитування Ifop.
Директор європейської програми Інституту Монтеня з Парижа Джорджина Райт каже, що європейським виборцям імпонує відвертість правих партій, на відміну від традиційних політиків.
Водночас низка ультраправих партій змінила риторику, присунувшись до політичного центру, що дало їм змогу залучити на свій бік виборців-центристів.
Як успіх правих вплине на європейську політику?
З урахуванням нещодавньої потужної хвилі протестів фермерів проти “зеленої політики” можна очікувати щонайменше пригальмовування амбітних планів Єврокомісії щодо боротьби зі зміною клімату.
Тема підтримання на плаву сільського господарства і фермерів в умовах кліматичної кризи буде однією з ключових на порядку денному нового Європарламенту. Консерватори, наприклад, вимагають послаблення екологічних норм для фермерів і хочуть скасувати заплановану на 2035 рік поступову відмову від використання двигунів внутрішнього згоряння.
Обороноздатність континенту, безумовно, залишиться одним із пріоритетів порядку денного в умовах триваючої війни Росії в Україні. Лідери ЄС згодні з необхідністю збільшення витрат на оборону континенту, питання лише в тому, де взяти гроші.
Також не зовсім зрозуміло, пише видання Politico, як тісно країни готові співпрацювати у своїх оборонних проектах. З цього приводу єдності серед правих немає.
“Ідентичність і демократія” (ID) виступає проти посилення оборонної інтеграції, в той час як “Європейські консерватори і реформісти” до такої міри за, що співголова групи Нікола Прокаччіні навіть закликав до створення армії ЄС.
Усе це підводить нас до наступного важливого питання.
Чи знизиться підтримка України?
Експерти кажуть, що це цілком імовірно.
У нинішньому Європарламенті, незважаючи на наявність супротивників допомоги Україні та проросійськи налаштованих євродепутатів, особливо в ультраправій “Ідентичності та демократії”, усі важливі для Києва рішення набирали необхідну більшість.
У лютому всі 27 країн-членів ЄС домоглися згоди і схвалили 50 млрд євро допомоги Україні, яку довго блокував європейський друг Путіна, прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан.
До ініціативи Чехії зі збору коштів для закупівлі снарядів для ЗСУ долучилися 18 країн ЄС, і перша партія куплених на зібрані гроші боєприпасів надійде в Україну вже в червні.
Але після виборів ситуація може змінитися, вважає директор римського Інституту міжнародних відносин Наталі Точчі. В інтерв’ю DW (це видання внесено в Росії до реєстру “іноагентів”) вона зазначила, що зниження європейської підтримки Києва можливе, оскільки праві партії найчастіше схильні “плекати, приховано або явно, прокремлівські симпатії і менше захоплені боротьбою України за свободу і демократію”.
“Саме тому можливі високі результати цих партій на червневих виборах становлять серйозні ризики”, – підкреслює Точчі.
ECFR прогнозує, що більшість євродепутатів нового скликання, найімовірніше, підтримає продовження фінансової та військової допомоги Україні, однак їм доведеться реагувати на настрої у своїх країнах щодо підтримки Києва, які, зокрема, і призвели до їхнього обрання до Європарламенту.
Утім, далеко не факт, що антиукраїнська позиція новообраних євродепутатів виллється в конкретні політичні рішення. Наталі Точчі каже, що сформувати сильне антиукраїнське лобі в Європарламенті їм навряд чи вдасться через надто різні погляди на безліч ключових питань, включно з підтримкою України.
Чи стане Європарламент більш проросійським?
У Європарламенті, безумовно, побільшає євродепутатів, які прихильно ставляться до Росії. У цьому немає нічого дивного, оскільки більшість крайніх правих партій традиційно мали тісні зв’язки з Москвою, хоча після вторгнення Путіна в Україну про це стало ніяково говорити відкрито.
Зв’язки деяких євродепутатів з Росією стали предметом розслідування бельгійської влади.
Москва, як вважає бельгійська прокуратура, можливо, платила деяким європейським депутатам за “поширення російської пропаганди” на зареєстрованому в Чехії сайті Voice of Europe (“Голос Європи”). Бельгія розслідує ймовірне російське втручання в європейські вибори, минулого тижня відбувся обшук у кабінеті одного зі співробітників Європарламенту в Страсбурзі.
За словами прем’єр-міністра Александра Де Кроо, “ослаблення європейської підтримки України грає на руку Росії на полі бою”, і саме це було кінцевою метою втручання Москви в передвиборчу кампанію.
“За даними нашої розвідки, мета Москви гранично ясна. Вона полягає в тому, щоб допомогти обрати до Європарламенту якомога більше проросійських кандидатів і зміцнити в цьому інституті якісь проросійські наративи”, – сказав бельгійський прем’єр.
На цьому тлі три місця в Європарламенті пророкують ультраправій болгарській прокремлівській партії Revival (“Відродження”). Програма цієї партії є дивною сумішшю антинатовської риторики, популізму, ксенофобії та ненормативної лексики, пише європейське видання New Eastern Europe, зазначаючи, що її раптовий успіх на виборах викликає підозри.
Чи є єдність серед крайніх правих?
Коротка відповідь – ні, і історія з ультраправою “Альтернативою для Німеччини” (AfD), яку після скандалу в повному складі виключили з фракції “Ідентичність і демократія”, це тільки підтверджує.
Як зазначає дослідниця Стефані Люк, хоча у них є спільні позиції, і вони можуть створювати “альянси на основі проблем”, вкрай праві розколоті з безлічі питань.
Марін Ле Пен, як і фракція “Ідентичність і демократія”, спробувала дистанціюватися від AfD, щоб її “Національне об’єднання” виглядало менш радикальним для французької громадськості.
При цьому Ле Пен піддає критиці європейські інституції, тоді як італійський прем’єр Джорджа Мелоні, навпаки, прагне максимально посилити вплив Італії, співпрацюючи з інституціями ЄС, а не борючись із ними. Її партія “Брати Італії” входить до вкрай правої депутатської групи “Європейські консерватори і реформісти” і розраховує на великий успіх на виборах.
Не можна з упевненістю сказати, чи зможуть ультраправі об’єднатися у великий блок.
Але незалежно від того, яких політичних обрисів набудуть можливі коаліції в наступному Європарламенті, очевидно одне – величезна частина жителів європейських країн незадоволена нинішнім станом справ, і суспільні настрої в Європі зсуваються вправо.
Питання в тому, чи стане те, що зараз називається вкрай правим популізмом, новим політичним мейнстримом, або ж вкрай праві партії залишаться на узбіччі європейської політики.
Марина Ромадова
ВВС