Уряд Швеції презентує новий пакет військової підтримки України. Це найбільший пакет на сьогодні вартістю 13,3 мільярда шведських крон (1,3 млрд доларів). У нього, з-поміж іншого, входять два літаки системи повітряного раннього попередження та управління (AEW&C) ASC-890.
Ці судна оснащені передовими системами радіолокації, здатними виявляти і відстежувати об’єкти на великій площі, включаючи винищувачі, вертольоти, крилаті ракети і морські цілі.
Літаки мають навчально-технічне обладнання.
За словами міністра оборони Пола Йонсона, ASC 890 має “найбільший вплив на українську протиповітряну оборону”, оскільки доповнить й посилить обіцяні винищувачі F-16.
“Вони можуть ідентифікувати крилаті ракети, безпілотники та цілі як на суші, так і на морі”, – сказав він на пресконференції.
Літак буде впроваджуватись поступово, оскільки Україна також отримає F-16.
У новому пакеті допомоги Швеція також передасть автоцистерни та весь свій запас бронетранспортерів PBV 302, щоб підтримати розбудову нових бригад української армії.
Пакет включає й ракети Rb 99 (AMRAAM), які можуть використовуватися як на літаках, так і в наземних системах протиповітряної оборони, артилерійські боєприпаси та ресурси для обслуговування раніше переданої техніки.
Шведи допоможуть посилити ППО та спроможність України управляти бойовими діями (для цього нададуть термінали з підпискою на супутниковий зв’язок).
Нинішній пакет військової підтримки стане 16 від Швеції з початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Він, з-поміж іншого, передбачає фінансову підтримку коаліцій сил і засобів, підтримку фондів та тимчасових ініціатив, що уможливлюють швидку й масштабну закупівлю обладнання для України.
“Гріпени”
Напередодні міністр оборони Пол Йонсон заявив, що кілька держав попросили Швецію поставити на паузу плани з надсилання винищувачів Gripen Україні.
Причина полягає у тому, що Бельгія, Нідерланди, Данія та Норвегія вже готують передачу Україні F-16, а тому “Гріпени” мають почекати, щоб не завадити авіакоаліції.
“Нас переконали інші члени авіакоаліції почекати з Gripen”, – каже Йонсон.
При цьому міністр не виключає, що країна надасть Україні свої літаки у майбутньому.
“Але зараз фокус для України – впровадити програму прийняття літаків F-16”, – додав міністр.
За останніми даними, Україна може почати отримувати F-16 вже найближчими місяцями.
Багато українських воєнних оглядачів обережно ставилися до того, чи варто торкатися теми передачі “Гріпенів”, якщо пріоритетом для ЗСУ послідовно називали F-16.
Адже різні літаки потребують різної інфраструктури та обслуговування. Утримання “авіаційного зоопарку” коштує дорого.
Крім того, швидка передача винищувачів Gripen могла переконати західні країни, що для України цього буде достатньо, F-16 їй вже не потрібні.
“Основним бойовим літаком буде F-16… Також розглядається і Gripen, шведська сторона може передати Україні ту кількість, яка у неї є на сьогодні. Про точну кількість ми не говоримо. Але основним бойовим літаком все ж залишається F-16. Якщо буде рішення щодо Gripen, це буде непоганим варіантом”, – пояснював у грудні речник Повітряних сил Юрій Ігнат.
Кращі бойові можливості
Кореспондент BBC Павло Аксьонов – про шведські літаки-розвідники та як вони допоможуть ЗСУ
Надання Україні шведського летючого радара – велика і важлива новина, оскільки такі літаки значно посилять повітряні сили ЗСУ після отримання винищувачів F-16.
У пресрелізі міноборони Швеції не вказали кількість наданих літаків, але, за повідомленням кількох джерел, ЗСУ отримали дві одиниці ACS-890.
Летючий радар на великій висоті контролює повітряний простір на більшу дальність, ніж наземні радіолокаційні станції (РЛС), обмежені горизонтом. Зараз ЗСУ не мають таких літаків.
Росія ж має і застосовує літаки далекого радіолокаційного виявлення – застарілі А-50 та сучасніші А-50У. У довіднику Military Balance за 2022 рік вказано, що перед початком вторгнення Росія мала три застарілі A-50 та шість А-50У.
Два російські А-50У збили на початку 2024 року. Хоча можливості російських повітряно-космічних сил після цього скоротилися, але наявність таких систем дуже ускладнює роботу української авіації – вони контролюють повітряний простір та управляють діями російських винищувачів.
Шведські літаки ACS-890 (їх також називають у різних джерелах Saab 340B AEW-300 чи S 100D Argus) – теж літаки раннього радіолокаційного виявлення. При цьому, як пише Globalsecurity.org, радар для цієї системи розробили на початку 1990-х років і відтоді регулярно оновлювали, тобто це – сучасні системи.
На вигляд ACS-890 дуже відрізняються від російських й американських летючих радарів. По-перше, вони використовують невеликий турбогвинтовий літак Saab 340. Російські A50 виготовлені на базі важкого транспортника Іл-76, а американські E-3 Sentry – на основі Boeing 727.
Це потенційно обмежує обсяг обладнання, яке можна встановити на такий літак. Що, своєю чергою, звужує його можливості з отримання й обробки інформації.
Втім це не дуже скорочує час його перебування в повітрі – ACS-890 може баражувати протягом п’яти годин. Це – більше, ніж російський літак, але менше ніж американський.
Ще одна відмінність – замість фазованої антени, що лежить в обтічнику, радар Erieye шведського літака розміщений всередині прямокутного корпусу, жорстко закріпленого над фюзеляжем.
Ця особливість дещо звужує огляд, але дозволяє використовувати антену більшого розміру, що позитивно позначається на дальності та якості отриманої інформації.
За даними виробника, Erieye може виявляти повітряні цілі на відстані до 450 кілометрів. Це досить умовний показник, оскільки дальність виявлення залежить від характеристик об’єкта – великий бомбардувальник видно на більшій відстані, винищувач – на меншій, а літаки, сконструйовані за допомогою технології “стелс” – ще ближче.
Однак вважають, що дальність виявлення звичайного винищувача на середній висоті радаром E-3 Sentry становить приблизно 400 кілометрів. Дальність виявлення об’єктів на поверхні моря становить 350 кілометрів, причому він здатен помічати ціль розміром з водний мотоцикл.
Ще однією перевагою шведського літака є потенційна можливість інтегрувати його в систему обміну інформацією Link 16, яку використовують багато західних повітряних і наземних систем.
F-16, які Україна, ймовірно, отримає до кінця 2024 року, також можуть підключатися до такої системи та отримувати інформацію від радара, що значно покращить їхні бойові можливості.