Посол Джон Гербст, старший директор Євразійського центру Атлантичної ради, виступає на слуханнях Комісії з безпеки і співробітництва в Європі на тему “Закриваючи небо, звільняємо Україну”. 

Найбільшим викликом національній безпеці, з яким стикаються Сполучені Штати, є партнерство з агресивними авторитарними режимами, які прагнуть підірвати лідерство США у світі. Більша довгострокова загроза походить від Китаю. Але найбільша короткострокова небезпека походить від нашої рівної ядерної держави – Росії, яка веде жорстоку війну, спрямовану на підкорення України, і яка хотіла б відновити політичний контроль над усією територією Радянського Союзу, включно з трьома країнами-членами НАТО.

Україна – це те місце, де ми можемо і повинні завдати вирішального удару нашим супротивникам. Якщо ми допоможемо Києву перемогти Путіна в Україні, ми запобігатимемо подальшій російській агресії на захід і надішлемо застережливий сигнал Сі, щоб він відмовився від Тайваню. Це також ускладнить для Москви можливість подальшої іранської агресії на Близькому Сході – ключового чинника нападу ХАМАСу на Ізраїль та атак хуситів на світове судноплавство.

Що це означає для американської політики тепер, коли Конгрес ухвалив закон про допомогу? Адміністрація повинна спочатку визначити, що стоїть на кону в Україні. Проблема полягає не у війні в Україні, а в тому, що ядерна держава прагне підкорити Україну, а потім просунутися далі на захід.

Стримувати ревізіоністську Росію…

З цього випливають дві речі. По-перше, нам потрібна політика стримування Росії – позиція, яку підтримали представники десяти аналітичних центрів на конференції на Капітолійському пагорбі на початку лютого. Місце для стримування і перемоги над Москвою – це Україна, велика країна, яка бореться за своє право жити вільно, як горді українці. Зупинка Москви там не передбачає залучення американських солдатів. Якщо наша потреба полягає в тому, щоб стримати і перемогти Росію, то надання допомоги в розмірі 40 мільярдів доларів на рік – це не подарунок Україні, а розумна інвестиція в безпеку США, яка становить менше 4 відсотків нашого оборонного бюджету.

По-друге, нам потрібна чітка політична мета щодо війни Москви проти України. Адміністрація часто повторювала, що вона “залишатиметься з Україною стільки, скільки буде потрібно”. Цього недостатньо. Нам потрібна чітка мета – завдати поразки Росії або створити умови для перемоги України.

І створення умов для перемоги України…

Як це виглядає? Першочерговим завданням є зміцнення оборонних ліній України, щоб Росія не змогла закріпити ті успіхи, які були досягнуті, коли військова допомога США була під сумнівом. Росія намагається захопити місто Часів Яр та Харків, що за 30 кілометрів від російського кордону. Останнім часом Адміністрація зробила розумні кроки, щоб доставити в Україну боєприпаси та артилерію.

Але потрібно зробити більше, щоб захистити Харків, інші українські міста та критично важливу енергетичну інфраструктуру від масованого повітряного нападу Росії. Для цього потрібно більше систем протиповітряної оборони – американських “Патріотів” і французьких SAMP-T. Україна має три батареї “Патріотів”, але потребує ще щонайменше дев’ять. Деякі союзники, яким не загрожує небезпека, могли б заповнити цю прогалину. Існує другий вимір цієї проблеми, пов’язаний з небажанням США до середини минулого року підтримувати відправку F-16 в Україну навіть з європейських країн. Зараз країни-члени НАТО знаходяться на шляху до того, щоб поставити Україні літаки чисельністю понад авіабригаду. Україна потребує більше сотні F-16, щоб зупинити успішне використання Москвою планерних бомб, які запускаються з російських військових літаків, що завдають ударів по Харкову. Ці F-16 також будуть необхідні для будь-якого українського наступу в 2025 році. Білому Дому необхідно вже зараз прийняти рішення про передачу американських F-16 з необхідною авіонікою та ракетами.

Київ обиратиме об’єкт для наступного наступу. Найбільшим досягненням Путіна у його десятирічній війні проти України стало захоплення Криму. Але цей актив є також і зобов’язанням, оскільки він потребує постачання енергії, води та зброї через Керченський міст і “сухопутний міст” з окупованого Донбасу. Основною лінією постачання сухопутного мосту є залізниця, що проходить на південь від Мелітополя. Побоювання, що переміщення України на 25-50 кілометрів на південь і схід від нинішніх ліній може поставити під загрозу залізничне постачання, спонукало Москву розпочати будівництво лінії вздовж узбережжя Азовського моря.

Сполученим Штатам необхідно взяти на себе ініціативу в наданні Україні засобів, щоб поставити під загрозу ці лінії постачання. Якщо це станеться, Кремлю буде дуже дорого постачати Крим, а російські війська на материковому півдні України можуть бути змушені відступити або до Криму, або на Донбас. Це стало б серйозною невдачею і могло б навіть створити політичні проблеми для режиму Путіна.

Адміністрація не повинна повторювати помилок перших двох років після великого вторгнення – надмірної обережності у схваленні передачі більш сучасних систем озброєнь, необхідних Україні для досягнення успіху. Законопроект про допомогу прямо закликає адміністрацію уникати такого підходу.

Сильна політика, спрямована на сприяння перемозі України, повинна включати в себе пакет озброєнь з більшою кількістю обладнання для розмінування, танків, артилерії та сучасних засобів радіоелектронної боротьби (РЕБ). Але ключ тут не в тому, щоб перерахувати всі необхідні сьогодні види озброєнь. Важливо, щоб наша політика уважно стежила за військовим розвитком з метою передбачення і швидкого реагування на нові потреби України на полі бою, що швидко змінюється. Це також означає, що нам потрібно змінити Правила застосування зброї. Ми повинні наслідувати приклад Великої Британії і дозволити Україні використовувати нашу техніку для нанесення ударів по всіх військових і пов’язаних з ними економічних і логістичних цілях не лише в окупованій Україні, але й в Росії. Російські війська і постачання зосереджені в Росії, менш ніж за 100 кілометрів від Харкова. Чому ми повинні сковувати оборону другого за величиною міста України?

Організація та інновації для успіху

Сполучені Штати також повинні організуватися, щоб відповісти на нинішні серйозні виклики національній безпеці. Нам потрібно перевести себе на кризовий або навіть воєнний стан. Велика силова війна вимагає великої кількості озброєнь. Сполученим Штатам та їхнім союзникам необхідно суттєво збільшити виробництво озброєнь не лише для того, щоб озброїти Україну, але й для того, щоб підготуватися до можливої конфронтації з Росією чи Китаєм.

Сполучені Штати також повинні призначити високопосадовця, який би мав повноваження забезпечити збільшення оборонного виробництва і наші зусилля, спрямовані на сприяння перемозі України. Ця посадова особа мала б переконатися, що ми прискорюємо надання військової та іншої допомоги, а також забезпечити інтеграцію уроків, отриманих на полі бою, в нашу допомогу і плани щодо власного виробництва зброї.

Нарешті, адміністрація повинна зняти обмеження на роботу військових підрядників в Україні, щоб допомогти Україні у створенні потужностей з технічного обслуговування та підтримки американського обладнання.

Конгрес також має відіграти важливу роль у забезпеченні України засобами для перемоги над Путіним. Війна демонструє необхідність набагато більшої гнучкості в питаннях надання дозволів та асигнувань на оборону. Це означає багаторічні асигнування і більшу гнучкість у затвердженні оборонних витрат. Зазвичай Конгрес затверджує конкретні проекти озброєнь. Але війна в Україні показала, як швидко навіть нові озброєння виявляються неспроможними протистояти засобам радіоелектронної боротьби. Тому затверджені витрати на озброєння повинні передбачати можливість коригування відповідно до розвитку подій на полі бою.

Сполучені Штати перемогли у Другій світовій війні і в Холодній війні частково тому, що ми мали здатність випереджати інновації і перевершувати виробництво наших супротивників. Нам потрібно впровадити в наш процес асигнувань заходи, які уможливлять постійні інновації.

Ніщо з цього не виходить за межі наших можливостей. Ми маємо горду історію мобілізації наших матеріальних та інтелектуальних ресурсів для подолання найбільших викликів. Робити це для забезпечення перемоги України – це розумний спосіб зберегти нашу безпеку та процвітання. Це також правильний спосіб зупинити масові військові злочини Москви в Україні.