Доповідь Летти про єдиний ринок має стимулювати оновлення наднаціоналізму в Європейському Союзі.
Кілька європейських урядів обговорюватимуть це питання – будемо сподіватися, що й італійський теж. Доповідь колишнього прем’єр-міністра країни Енріко Летта про майбутнє єдиного європейського ринку (“Набагато більше, ніж ринок”, як назвав його Летта) була представлена Європейській Раді в середині квітня. Рада, що представляє глав держав та урядів Європейського Союзу, замовила цю доповідь, і в ній піднімаються стратегічні проблеми, на які повинна звернути увагу кожна країна.
Звіт з’явився через 35 років після доповіді колишнього президента Європейської комісії Жака Делора, яка започаткувала проект єдиного ринку, і через 14 років після доповіді попередника Летти Маріо Монті, який визначив деякі з його слабких сторін. Ця остання доповідь підкреслює фрагментацію, яка знову характеризує найважливіший проект, здійснений ЄС на сьогоднішній день.
Національні держави – державам-членам
Спільний ринок, а потім і єдиний ринок стали відповіддю повоєнних європейських лідерів на небезпеку економічного націоналізму. Ще в 1957 році, створюючи тодішнє Європейське економічне співтовариство, ці лідери зрозуміли, що можна боротися з політичним націоналізмом – їхньою головною турботою в тіні фашизму – шляхом підриву його економічного підґрунтя. Їхньою відповіддю на економічний націоналізм стала побудова наднаціонального ринку, який поступово перетворить національні держави на держави-члени.
Завдяки європейським законам – регламентам і директивам, запропонованим Європейською комісією та схваленим Радою ЄС і Європейським парламентом, – була створена система регулювання, незалежна від конкретних національних інтересів. Але, перш за все, завдяки нагляду Суду ЄС за конституційною основою цієї системи, єдиний ринок зміг утвердитися через закон (а не лише через добру волю країн-членів).
Очевидно, що на цьому наднаціональному ринку бар’єри для тиску економічного націоналізму є досить міцними. Більше того, в деяких питаннях, таких як “державна допомога” або міжнародна торгівля, Комісія має монополію на прийняття політичних рішень.
Неконтрольоване повернення
Накопичення криз після фінансової кризи 2008 року, однак, було пов’язане з неконтрольованим поверненням до міжурядового підходу до управління ЄС. Ці кризи – криза суверенного боргу, пандемія, енергетична та безпекова кризи, спричинені війною Росії проти України – вибухнули у сферах компетенції держав-членів. Їхні уряди намагалися впоратися з ними через Європейську Раду, але в кожному випадку виникали глибокі розбіжності, що робило управління кризами повільним і громіздким, якщо не сказати – непослідовним. У цьому процесі національні уряди нав’язали собі роль центральних дійових осіб у процесі вироблення політики ЄС.
Це поширилося на єдиний ринок, де наднаціональні форми захисту стали більш крихкими. Національні уряди (особливо великі) почали ставити під сумнів контроль Комісії над політикою державної допомоги. Націоналізація набула нестримного характеру в таких сферах політики, як енергетика, які певною мірою є національною компетенцією і які стали критично важливими після агресії проти України. Єдиний ринок залишився недоторканим, але тиск на націоналізацію та ренаціоналізацію посилився.
Звіт Летти слід розглядати в цьому контексті. Для просування єдиного ринку вперед він пропонує інтеграцію фінансових ринків (що призведе до створення союзу заощаджень та інвестицій), зміцнення ринку капіталу (мобілізація невикористаних приватних ресурсів), збільшення кількості операторів ринку (у сфері телекомунікацій та оборони), які є надто сегментованими на національному рівні, а також фіскальну конвергенцію або гармонізацію між країнами-членами ЄС. Для досягнення цих та інших цілей у звіті пропонується посилити спільні інструменти, включаючи “Офіс єдиного ринку ЄС”. Щодо державної допомоги, то якщо країни-члени з більшим “фіскальним простором” скористаються послабленням правил, у звіті пропонується відраховувати частину їхніх бюджетів до спільного фонду для сприяння європейській промисловій політиці. Щодо розширення ЄС, то, хоча умови вступу до ЄС мають бути чіткими і такими, що не підлягають обговоренню – зокрема, повага до верховенства права, – лише посилений єдиний ринок може поглинути дев’ять країн, які є кандидатами на вступ до ЄС.
Авторка звіту усвідомлює труднощі, з якими можуть зіткнутися ці пропозиції. Кризи та міжурядове управління ними розділили країни-члени між собою, за частковим винятком пандемії та пов’язаного з нею пакету відновлювальних заходів. Російська війна, замість того, щоб сприяти процесам об’єднання і пошуку спільних рішень, мала протилежний ефект, прискоривши націоналізацію політики (навіть у сфері військової безпеки і оборони). Франко-німецькі вимоги вийти за межі комісійного контролю над державною допомогою стають дедалі гучнішими з кожним днем.
“Коаліції за бажанням”
Коротше кажучи, єдиний ринок не в найкращому стані, незважаючи на його наднаціональний захист. Економічний націоналізм знову став загрозою. Націоналізація європейської політики неминуча, якщо ключова роль у прийнятті рішень буде відведена Європейській Раді. Рада є не лише інструментом для врегулювання кризових ситуацій, але й органом, який повертає в європейську політику конфліктуючі “національні суверенітети”.
Якщо виявиться неможливим знайти баланс між останніми та європейським суверенітетом, єдиний ринок продовжуватиме триматися на крихкому фундаменті. Ось чому звіт Летти дійсно має бути обговорений урядами країн-членів – але не повинен бути заблокований вето жодного з них. Для просування деяких з його пропозицій можуть бути сформовані спеціальні “коаліції бажаючих”.
Автор: Серджіо Фаббріні – професор політології та міжнародних відносин, завідувач кафедри європейського врядування Інтеза Санпаоло та завідувач кафедри політології Університету Луїса в Римі.
Джерело: Social Europe, ЄС