ЄС багато чого досягнув за останній термін і стикається з великими викликами в наступному. Його громадяни можуть визначити пріоритети у червні.
Двадцять четвертий рік обіцяє стати роком виборів, коли майже половина населення планети матиме можливість проголосувати. Коли йдеться про вибори до Європейського парламенту в червні цього року – другу за величиною демократичну подію у світі – що спонукатиме європейських громадян прийти на виборчі дільниці?
Дехто каже, що Європейський Союз повинен продавати себе – пишатися тим, чого йому вдалося досягти перед обличчям численних криз. Інші кажуть, що вихваляння ключових досягнень ЄС за останні п’ять років не є правильним шляхом.
Що має підбадьорити виборців, так це віра в те, що об’єднана Європа може досягти видатних результатів, зосереджена на бажанні вирішити реальні проблеми, з якими вона стикається. Політика на рівні ЄС має набагато більший потенціал, ніж національні заходи, для подолання спільних криз відповідно до цінностей, які ми всі поділяємо, що робить союз сильнішим.
Нижче наведено п’ять успіхів у соціальній політиці за останній п’ятирічний термін перебування ЄС на посаді та п’ять ключових викликів, на вирішення яких може сподіватися лише сильна Європа, підтримана активним електоратом.
П’ять успіхів
По-перше, інструмент SURE (Підтримка для пом’якшення ризиків безробіття в надзвичайних ситуаціях) дозволив зберегти високий рівень зайнятості під час пандемії. Завдяки ресурсам, запозиченим на фінансових ринках і спрямованим країнам-членам, близько 31,5 мільйона працівників та самозайнятих осіб, а також 2,5 мільйона підприємств отримали підтримку під час карантину, спричиненого Covid-19. Стала зайнятість послужила макроекономічним якорем, і економічне відновлення зайняло менше двох років.
Порівняйте шість років жорсткої економії, запровадженої після фінансової кризи 2007-2008 років. Відновлення тоді було повільним і нестабільним, позначеним падінням валового внутрішнього продукту ЄС у три з п’яти років між 2009 і 2013 роками, з падінням на 4,3 відсотка лише у 2009 році. Проте рекордне падіння ВВП на 5,6% у 2020 році було компенсоване трохи більше ніж за рік, а в 2021 і 2022 роках відбулося швидке відновлення. Урок простий: збереження робочих місць окупається прискоренням відновлення, зменшенням потенційної бідності та запобіганням глибоким негативним економічним і соціальним наслідкам.
По-друге, директива про мінімальну заробітну плату на 2022 рік тепер захищає працівників з мінімальною заробітною платою. Ще кілька років тому було б немислимо розглядати питання мінімальної заробітної плати та її встановлення на рівні ЄС. Директива залишає достатньо місця для адаптації до національного контексту під час транспозиції, водночас приносячи переваги для всього Союзу: вона підвищує прозорість, вирівнює ігрове поле на конкурентному транскордонному ринку праці, стимулює більш помітну роль соціальних партнерів і обмежує нестабільні робочі місця, які стримують конкурентоспроможність ЄС.
По-третє, нова директива про роботу на платформах захищатиме працівників у контексті, особливо після пандемії, розвитку цифрових інструментів і нових форм роботи, зокрема на платформах. Інновації та гнучкість на ринках праці слід вітати, але існують ризики: обходу трудового законодавства, невигідного становища існуючих підприємств, позбавлення великої кількості працівників належного соціального захисту та гідних умов праці, а також виклики соціальним системам та цілісності суспільства. Це спонукало законодавчий орган ЄС розробити директиву, яка б забезпечувала баланс між цифровим розвитком і збереженням основних правил, принципів і прав на ринках праці.
По-четверте, директива про прозорість оплати праці від 2023 року стосується того факту, що досі жінки в ЄС отримують в середньому на 13% менше, ніж чоловіки. Звичайно, є країни, де цей розрив набагато менший, зокрема більшість держав-членів Центральної та Східної Європи, де жінки і чоловіки десятиліттями працювали і отримували однакову заробітну плату. Але є також країни, де ця кричуще несправедлива диференціація ще більша. Після багатьох років консультацій і переговорів директива надає набагато сильніші інструменти для захисту прав усіх працівників.
По-п’яте, розгортається новий, вдосконалений механізм посилення участі соціальних партнерів на національному рівні та на рівні ЄС. Соціальний діалог забезпечує підзвітність у прийнятті рішень: будь-які ключові рішення для майбутнього економіки є стійкими, якщо до них залучені соціальні партнери. В умовах глибоких трансформацій у світі праці, спричинених діджиталізацією, демографічними тенденціями, геополітичними змінами та “зеленим” переходом, роботодавці та працівники повинні брати участь у процесі прийняття рішень на корпоративному, галузевому, національному рівнях та на рівні ЄС.
Соціальні партнери, однак, можуть брати участь лише настільки, наскільки це дозволяє законодавство. За останні кілька років Європейська Комісія та Рада ЄС доклали значних зусиль для сприяння соціальному діалогу, підвищення спроможності соціальних партнерів та залучення їх до важливих дискусій, зокрема, щодо національних планів відновлення та стійкості, а також досягнення колективно-договірного охоплення, необхідного для підтримання мінімальної заробітної плати.
Це не єдині історії успіху ЄС за останні п’ять років, але вони є знаковими досягненнями. Соціальна політика в основному є компетенцією держав-членів, але в багатьох випадках європейська громадськість звертається до Брюсселя за рішеннями: ЄС має набагато більший потенціал для швидкого генерування ресурсів і застосування заходів, уникаючи згубних “перегонів на дно”, коли регулювання ринку праці є слабким. Це вигідно для бізнесу, для працівників, а також для економік і суспільств по всій Європі.
П’ять викликів
Звичайно, існують також виклики, де від ЄС очікують більшого. Але ці очікування часто не підкріплені достатніми бюджетними ресурсами або повноваженнями щодо прийняття рішень. Якщо ЄС хоче робити більше, він повинен мати більше, ніж сьогоднішній бюджет – сума бюджетів країн-членів приблизно в 40 разів більша. Але ці виклики є ще п’ятьма причинами для виборців, щоб їхній голос був почутий на рівні ЄС.
По-перше, на перший план виходить майбутнє роботи. Хоча ЄС є привабливим місцем для роботи і життя, що допомагає в глобальній конкуренції за таланти, ці переваги слід посилювати. Якість роботи має вирішальне значення. Не лише заробітна плата, а й баланс між вимогами (інтенсивність праці, фізичні та психологічні ризики, відсутність гарантій зайнятості, ненормований робочий день тощо) та ресурсами (включаючи автономію, можливості для навчання та просування по службі, баланс між роботою та особистим життям, підтримку з боку керівництва та колег) – ось що робить роботу привабливою. Зосередження уваги на якості роботи може забезпечити інструменти для вирішення проблеми дефіциту робочої сили, сприяти мобільності, підвищити продуктивність і зробити ринок праці ЄС ще більш конкурентоспроможним, а також підвищити якість життя в цілому.
Звичайно, новий світ праці повинен також вирішувати проблеми, пов’язані з людино-машинною взаємодією, в тому числі з роллю алгоритмів і штучного інтелекту. Стрімкий розвиток цифрових технологій вимагає не лише швидкого і масштабного підвищення кваліфікації та перекваліфікації, а й чітких правил з точки зору етики, захисту даних та індивідуальних і колективних прав. Щоб скористатися перевагами цих технологій, потрібне регулювання, орієнтоване на людину.
По-друге, недоступне та неадекватне житло є гострою політичною проблемою майже в усіх країнах-членах ЄС, тоді як формальний та неформальний догляд є проблемою майже кожної сім’ї. У першому випадку на рівні ЄС не так багато можна зробити, окрім як обмінюватися досвідом та найкращими практиками. Але з появою негативного впливу на демографію, мобільність робочої сили та баланс між роботою та особистим життям, майже напевно буде передбачено спільний підхід ЄС. Щодо останнього, то сьогодні в Європі налічується близько шести мільйонів офіційних і 60 мільйонів неофіційних домашніх опікунів. Поліпшення умов їхнього життя становить широкий європейський інтерес і може також вплинути на демографію, пропозицію робочої сили та якість життя.
По-третє, забезпечення доступу до цих та інших державних послуг буде критично важливим елементом у спробі подолання різноманітних нерівностей у наших суспільствах. Це стосується нерівності між багатими і бідними, молодими і старими, чоловіками і жінками, міськими і сільськими жителями.
Це, по-четверте, матиме фундаментальне значення для справді справедливого переходу. Амбітні кліматичні цілі ЄС є своєчасними і актуальними. Однак постійний аналіз і швидке реагування повинні гарантувати, що суспільні вигоди, які вони приносять, будуть збалансовані доступними зусиллями з боку різних соціальних груп, з точки зору віку, доходів, місця проживання і так далі. Зелений перехід – це політика “зверху-вниз”, яка буде реалізована лише за умови свідомої підтримки суспільством політичних рішень. Він не повинен призводити до збільшення розривів у суспільстві.
Всі ці питання, не в останню чергу останнє, найкраще вирішувати в контексті підвищення довіри до інституцій в ЄС: між людьми, до їхніх правових систем, поліції, засобів масової інформації, урядів і самого ЄС. Без довіри соціальна згуртованість руйнується, а зусилля, спрямовані на реалізацію вищезазначених цілей на рівні ЄС та на національному рівні, серйозно ускладнюються. (Відновлення) довіри саме по собі є важливим викликом.
Вибори мають вирішальне значення
Європейський Союз створив одну з найбільших економік світу – лідера в таких сферах, як охорона довкілля та привабливі умови для роботи і життя. Ці досягнення не можна ігнорувати. Але, звичайно, ми всі хочемо більшого і кращого. Саме тому вибори до Європейського парламенту мають таке велике значення. Це один з тих ключових моментів, коли громадяни ЄС можуть безпосередньо висловити свою думку щодо пріоритетів, на які слід звернути увагу, і рішень, яких слід очікувати. Союз може створювати і створює додаткову цінність, виходячи за рамки національних особливостей, і працює на благо всіх європейських громадян.
Саме з цих десяти причин (хоча їх набагато більше) кожен повинен використати свій голос у червні.
Додаткові ресурси, пов’язані з цією статтею, доступні на сайті eurofound.europa.eu
Автор: Іван Калфін є виконавчим директором Eurofound. Кваліфікований економіст, він двічі обіймав посаду заступника прем’єр-міністра Болгарії і є колишнім депутатом Європарламенту.
Джерело: Social Europe, ЄС