Необхідно переглянути систему державних закупівель ЄС, щоб вона відображала інтереси громадян, а не компаній, які підривають європейську політику
Державні закупівлі для багатьох є дещо бюрократичним, щоб не сказати нудним словосполученням. І все ж, процес закупівлі державними органами робіт, товарів чи послуг у компаній, а також те, як різні практики впливають або навіть спотворюють правила гри, має бути в центрі уваги політичних дебатів. Адже факт залишається фактом: державні закупівлі мають набагато більше значення, ніж багато хто уявляє, в тому числі і в політиці ЄС.
Однією з причин цього є те, що мова йде про величезні суми грошей: Щороку держави-члени ЄС витрачають на державні закупівлі близько двох трильйонів євро – або близько 14% нашого сукупного ВВП. Водночас, державні закупівлі є життєво важливими для функціонування нашого суспільства. Вони стосуються всього – від енергетики, інфраструктури і транспорту до охорони здоров’я, прибирання та утилізації відходів. Зачіпаючи так багато секторів і з такими вражаючими обсягами, це означає, що вони можуть – і повинні – бути використані як інструмент у багатьох найбільш нагальних сферах політики.
Однак, на жаль, стан справ у ЄС сьогодні такий, що занадто багато державних тендерів присуджуються виключно на основі найнижчої ціни, в той час як якість послуг, умови праці або вплив на навколишнє середовище просто не беруться до уваги.
Стимулювання соціальної ринкової економіки
Згідно з дослідженням, проведеним для Європейського парламенту, у 2021 році десять держав-членів ЄС присудили 82-95 відсотків своїх тендерів виключно на основі найнижчої ціни або вартості. Але логіка найнижчої ціни є недалекоглядною. Вона підриває якість послуг та споживчих товарів і шкодить як працівникам, так і компаніям. Працівникам, тому що з ними поводяться несправедливо, а компаніям, тому що це означає, що ті, хто грає за правилами, ризикують зазнати недобросовісної конкуренції з боку тих, хто може запропонувати нижчу ціну, бо порушує правила.
Сумна правда в Європі сьогодні полягає в тому, що ми знову і знову бачимо, як проекти, що фінансуються державою, отримують компанії, які ризикують життям працівників, не дотримуючись базових правил охорони здоров’я та безпеки; або компанії, які експлуатують відряджених працівників, виплачуючи їм меншу мінімальну заробітну плату, ніж передбачено законодавством. У таких випадках державні закупівлі стають стимулом для компаній знижувати ціни на неякісні умови праці, щоб запропонувати найдешевші послуги, що в кінцевому підсумку підриває чесну конкуренцію.
Державні тендери повинні присуджуватися лише компаніям, які поважають колективні переговори та профспілки.
Ми вважаємо, що такому типу недобросовісної конкуренції слід протидіяти, а не заохочувати. Ми не хочемо, щоб державні гроші використовувалися для фінансування соціального демпінгу. Натомість ми хочемо фінансувати та просувати компанії, які поважають наші колективні правила та цінності, пропонуючи рішення для добробуту та екологічних проблем нашого часу. Два трильйони євро можуть стати потужним інструментом для стимулювання соціальної ринкової економіки та трансформації обличчя європейських економік у справедливий і сталий спосіб. Це може призвести до покращення умов життя мільйонів людей, що допоможе побудувати сильнішу та стійкішу економіку для всіх нас.
Тепер навіть довгоочікувана доповідь Енріко Летта підтримує наш заклик, цитуємо: “Правила державних закупівель повинні гарантувати, що контракти сприятимуть створенню високоякісних робочих місць, що характеризуються справедливою заробітною платою та умовами, підкріпленими колективними договорами”.
Як політики, ми не можемо залишатися осторонь. Тому ми вирішили заснувати Європейський альянс державних закупівель, щоб забезпечити перегляд правил державних закупівель ЄС у майбутньому законодавчому органі. Ми також хочемо показати Європейській Комісії, що заклик до перегляду має широку підтримку в політичному спектрі.
Перегляд системи державних закупівель ЄС повинен, перш за все, зробити соціальні положення обов’язковими для всіх державних тендерів по всьому ланцюжку субпідряду. Нинішнього добровільного підходу до застосування соціальних клаузул недостатньо.
Більше того, державні тендери повинні вигравати лише ті компанії, які поважають колективні переговори та профспілки. Колективні переговори та соціальний діалог є основою європейської трудової моделі, а соціальна ринкова економіка та державні закупівлі можуть сприяти цьому. Це, в свою чергу, допоможе державам-членам досягти 80-відсоткового охоплення колективними переговорами, що є заявленою метою ЄС, як щойно підтверджено в Декларації Ла Хюльпе, і що допоможе поширити кращі умови праці на більшу кількість людей.
Понад 75% європейських компаній намагаються знайти працівників з потрібними навичками.
Ми також повинні надати замовникам на основі основоположних конвенцій МОП, таких як Конвенції 87 і 898 (Конвенція про свободу асоціації та захист права на організацію і Конвенція про право на організацію і ведення колективних переговорів), повноваження не допускати до участі в державних тендерах компанії, які вчиняють шахрайство або порушують права працівників.
Ми також вважаємо, що має існувати чітке обмеження для ланцюжків субпідрядників у державних тендерах. Існує багато вагомих причин для залучення субпідрядників, але нескінченні ланцюжки субпідрядників не мають жодної іншої мети, окрім як обійти правила або іншим чином вчинити шахрайство. На жаль, ми неодноразово бачили, як ланцюжки субпідрядів дозволяють підрядникам уникати відповідальності у разі нещасних випадків на виробництві або порушень трудового законодавства.
Інший аспект, який необхідно враховувати, полягає в тому, що європейський ринок праці відчуває нестачу кваліфікованої робочої сили, яка відповідає викликам “зеленого” та цифрового переходу. Понад 75% європейських компаній намагаються знайти працівників з потрібними навичками. Тому всі державні тендери повинні включати цільові оплачувані стажування та навчання. Таким чином ми робимо державні закупівлі сьогодні, допомагаючи сприяти розвитку економіки завтра.
Якщо ми зможемо правильно організувати державні закупівлі, ми зможемо перетворити їх на потужний інструмент, який допоможе нам у реалізації політики та ініціатив, про які ми домовляємося, як на європейському, так і на національному, регіональному та місцевому рівнях.
Якщо нам це не вдасться, ми продовжимо вливати державні гроші в компанії, які активно підривають політику, яку ми приймаємо. Ми хочемо Європу, в якій державні закупівлі працюють в інтересах громадян, а не проти них.
Автори: Денніс Радтке є депутатом Європейського парламенту з 2017 року. Він є членом Християнсько-демократичного союзу (ХДС) Німеччини;
Агнес Йонгеріус – профспілкова діячка і політик, яка є членом Європейського парламенту від Нідерландів з липня 2014 року. Вона є членом Лейбористської партії;
Сара Матьє – бельгійський політик від партії “Зелені”, член Європейського парламенту з 2020 року;
Ніколай Віллумсен – данський політик, обраний депутатом Європейського парламенту у 2019 році від партії Enhedslisten (Червоно-зелений альянс).
Джерело: IPS–Journal, ЄС
