Казахстан підтримує добрі відносини з Росією та Україною. Країна ідеально підходить для посередництва в переговорах і припинення кровопролиття
Війна в Україні поставила країни, які мають тісні політичні, економічні та історичні зв’язки з Росією, перед складним завданням: З одного боку, вони не можуть розірвати відносини з Москвою, а з іншого – не хочуть впасти в міжнародну немилість. Серед країн, яким поки що значною мірою вдалося досягти успіху в цьому балансуванні, є Казахстан.
З 2022 року столицю Казахстану Астану відвідали лідери з усього світу – від президента Китаю Сі Цзіньпіна до президента Туреччини Реджепа Ердогана і президента Франції Еммануеля Макрона. Президент Казахстану Касим Шомарт Токаєв розглядається як реформатор на Заході і як надійний союзник у Кремлі. Нещодавно, на початку березня 2024 року, Москва і Астана підтвердили свою прихильність до всебічного зміцнення стратегічного партнерства між двома країнами. Чи може здатність Астани вміло балансувати посеред величезної геополітичної напруженості врешті-решт призвести до посередницької ролі?
Ходіння по натягнутій мотузці
Україна є яскравим прикладом того, які наслідки може мати конфлікт з Росією для сусідніх держав. На відміну від інших країн регіону, Казахстан межує з Російською Федерацією – 7 644 кілометри, що є найдовшим безперервним сухопутним кордоном у світі. Завдяки членству в Організації Договору про колективну безпеку (ОДКБ) Казахстан є військовим союзником Москви, оскільки 90% всього імпорту зброї надходить з Росії. Крім того, Росія не лише орендує космодром Байконур у Казахстані, але й три військові полігони, де дислокується близько 900 російських солдатів. Дві країни також мають тісні економічні та торговельні відносини: Обидві країни є членами Євразійського економічного союзу (ЄАЕС), Росія є одним з п’яти основних інвесторів Казахстану, більшість казахстанського імпорту (27%) надходить із сусідньої країни і, нарешті, близько 80% казахстанської нафти експортується за кордон нафтопроводом, який проходить через Росію.
З огляду на такі добре налагоджені відносини з Москвою у стратегічно важливих сферах, позиція Казахстану щодо війни в Україні виглядає напрочуд незалежною. Від самого початку Астана неодноразово наголошувала на необхідності дипломатичного вирішення конфлікту і повторювала, що територіальна цілісність України має бути збережена. З лютого 2022 року президент Казахстану тричі розмовляв телефоном зі своїм українським колегою Володимиром Зеленським. На Міжнародному економічному форумі в Санкт-Петербурзі в червні 2022 року він у присутності Володимира Путіна назвав так звані “народні республіки” Луганська (ЛНР) і Донецька (ДНР) “квазідержавними територіями” і підкреслив, що Казахстан ніколи не визнавав і ніколи не визнає такі утворення. Під час офіційного візиту до Німеччини у вересні 2023 року Токаєв висловив намір Казахстану дотримуватися західних санкцій, накладених на Росію, хоча пізніше йому довелося пояснити, що його країна просто не має товарів, які підпадають під санкції.
Керівництво Казахстану стверджує, що Росія займає особливе зовнішньополітичне становище через географічну близькість, історичні та економічні зв’язки, а також міркування безпеки.
Така позиція Астани є не лише результатом багатовекторної зовнішньої політики, яку вона практикує протягом тридцяти років і яка ґрунтується на прагматизмі та має на меті “здобувати друзів, а не наживати ворогів”. На цю позицію також впливають два інші фактори. По-перше, Казахстан є багатонаціональною державою з українською діаспорою, яка розвивалася з 19 століття і зараз є четвертою за чисельністю в країні після російської, узбецької та уйгурської діаспор. Відповідно, першочерговим завданням казахстанського керівництва є збереження міжетнічного миру та соціальної стабільності. Після розпаду Радянського Союзу в багатонаціональній країні не було громадянських воєн або етнічно забарвлених конфліктів. Цим пояснюється відносно жорстка реакція казахстанської влади на радикальні публічні висловлювання щодо війни в Україні. У жовтні 2022 року Астана закликала Київ замінити українського посла в Казахстані Петра Врублевського, який раніше заявив в інтерв’ю, що чим більше українців буде вбито зараз, тим менше росіян доведеться вбивати наступному поколінню українців. А в січні 2023 року депутата Азамата Абільдаєва виключили з казахстанської партії “Ак Жол” після того, як він висловив підтримку Росії в інтерв’ю на місцевому радіо.
Інше питання стосується висловлювань деяких російських політиків, які роками викликають роздратування в Казахстані. Наприклад, у 2020 році коментар депутата Держдуми В’ячеслава Ніконова про те, що нинішня територія Казахстану була “великим подарунком Росії та Радянського Союзу”, викликав хвилю обурення. Міністерство закордонних справ Казахстану зазначило, що такі провокаційні випади російських політиків шкодять двостороннім відносинам. Якими б неприємними не були заяви деяких російських політиків, керівництво Казахстану відстоює особливу зовнішньополітичну позицію Росії, зумовлену географічною близькістю, історичними та економічними зв’язками і міркуваннями безпеки: наприклад, ініціативою створення міжнародної організації для російської мови або акцентом на дружбі з Росією, яка “повинна бути абсолютно постійною і вічною”.
Невикористаний потенціал
І хоча Казахстан має порівняно незалежну позицію, він наголошує на необхідності дипломатичного вирішення. За словами заступника міністра закордонних справ Романа Василенка, війна в Україні є дуже близьким і трагічним конфліктом для Казахстану, де проживає 3,5 мільйона росіян і 250 000 етнічних українців із загального населення 20 мільйонів. Тому Казахстан намагається зробити все можливе, щоб зупинити кровопролиття і сприяти вирішенню конфлікту. Навіть колишній президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв, який навчався і жив в Україні, хотів зробити свій внесок у нормалізацію російсько-українських відносин. У 2019 році він запропонував організувати зустріч російського та українського президентів у Казахстані. Тоді Москва у відповідь на пропозицію Астани заявила, що виступає за переговори в “нормандському форматі”. Оскільки сьогодні цей формат більше не існує, варто було б розглянути можливість ширшого залучення досвіду Казахстану в медіації міжнародних конфліктних ситуацій.
Казахстан, наприклад, двічі модерував переговори щодо іранської ядерної програми в Алмати у 2013 році: Перший раунд переговорів відбувся в лютому 2013 року за участю п’яти постійних членів Ради Безпеки ООН, а також Німеччини, країн ЄС і представників Ісламської Республіки Іран. Другий раунд відбувся у квітні того ж року між представниками “шістки” (Великобританія, Німеччина, Франція, Китай, Росія, США) та Ірану. Чотири роки потому столиця Казахстану Астана стала майданчиком для більш ніж двадцяти раундів переговорів щодо врегулювання сирійського конфлікту за участю сирійського уряду та опозиції, а також Росії, Туреччини та Ірану. Двадцять перший раунд відбувся в столиці Казахстану в січні 2024 року. Той факт, що обмін думками підтримується протягом багатьох років, свідчить про те, що він служить своїй меті. Формат дозволив використати дипломатію та діалог для пошуку основи між усіма сторонами конфлікту для пошуку рішень. У цьому форматі також обговорювалися конкретні заходи, такі як створення зон деескалації, припинення бойових дій і поліпшення гуманітарної ситуації.
Міжнародний досвід нинішнього Президента, як професійного дипломата, є сприятливою передумовою для того, щоб Казахстан відігравав конструктивну роль у пошуку виходу з війни в Україні.
Казахстан також є активним членом Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ), що також робить його авторитетним в очах європейських країн. У 2010 році Казахстан головував і організував саміт ОБСЄ – перший за останні одинадцять років. Підписана на саміті “Астанинська декларація” є першим і поки що єдиним консенсусним документом ОБСЄ, ухваленим главами держав і урядів країн-членів ОБСЄ в цьому столітті. У цьому контексті на користь потенційної ролі Казахстану як посередника свідчить і його попередня участь у пошуку мирного вирішення конфлікту в Україні: з 2014 року він бере участь у Спеціальній моніторинговій місії ОБСЄ як кадрово (власними спостерігачами), так і фінансово (добровільним внеском у розмірі 40 000 доларів США). Крім того, міжнародний досвід чинного Президента, як професійного дипломата, колишнього заступника Генерального секретаря ООН, Генерального директора Відділення ООН у Женеві та Генерального секретаря Конференції ООН з роззброєння, є сприятливою передумовою для того, щоб Казахстан відігравав конструктивну роль у пошуку шляхів виходу з війни в Україні.
Миротворчу роль у війні в Україні також підтримала б значна частина населення Казахстану – в останньому на сьогодні опитуванні, проведеному в травні 2023 року, 60% респондентів назвали свою позицію в цьому конфлікті “нейтральною”. З початку війни більшість респондентів також виступали за те, щоб Казахстан дотримувався нейтралітету або виступав у ролі посередника. Адже головним інтересом Астани, політичної та економічної еліти Казахстану і його населення є збереження політичної і соціальної стабільності та гарантування національної безпеки. Для цього необхідно запобігти подальшій ескалації і якнайшвидше завершити війну в Україні. Історична, політична і культурна близькість Казахстану як до Росії, так і до України, його щира зацікавленість у національній і регіональній стабільності та наявний досвід у вирішенні міжнародних конфліктів роблять країну потенційним гравцем у можливих переговорах між Росією і Україною. Казахстан вже неодноразово висловлював свою готовність до цього.
Автор: Д-р Олександра Сітенко – незалежний політичний консультант і дослідник з Казахстану.
Джерело: IPG–Journal, ЄС
