Три десятиліття тому світова спільнота об’єдналася, щоб захистити озоновий шар Землі від шкідливих хімічних речовин. Ці зусилля, одне з найбільших екологічних досягнень людства, пропонують багатообіцяючу модель поступової відмови від викопного палива і збереження планетарних кордонів.
НЬЮ-ЙОРК – Не так давно був час, коли виснаження озонового шару Землі здавалося нездоланною проблемою. Десятиліття використання шкідливих хімічних речовин, таких як хлорфторвуглеці (ХФВ), загрожували завдати непоправної шкоди нашій планеті. Без швидких дій ми зіткнулися з ризиком дестабілізації клімату, руйнування екосистем і розпаду нашої продовольчої системи. Наслідки, які колись були майже немислимі, стали болісно реальними.
Але потім сталося найдивовижніше: людство об’єдналося, щоб захистити озоновий шар. Прислухавшись до застережень нобелівських лауреатів Пола Крутцена, Маріо Моліни та Шервуда Роуленда, чиї дослідження підкреслювали серйозність загрози, ми не стали ігнорувати чи відкидати наукові докази, не стали ховати голову в пісок і стверджувати, що виклик надто складний. Натомість світова спільнота визнала нагальну потребу в колективних діях.
Завдяки використанню наукових знань були трансформовані цілі галузі промисловості, а також запроваджені справедливі політики для захисту країн, які не сприяли виникненню цієї проблеми. Завдяки Монреальському протоколу, ратифікованому 197 країнами, майже 99% озоноруйнівних речовин було поступово припинено. Це включає в себе скорочення і заміну ХФУ, що сповільнило зміну клімату щонайменше на десятиліття.
Успішні глобальні зусилля із захисту озонового шару повинні слугувати маяком надії для всіх нас. Це одне з найбільших екологічних досягнень людства, яке показує, чого ми можемо досягти, коли діємо спільно, з відданістю, повагою та рішучістю.
Але воно також може слугувати попередженням. Дослідження 2023 року, проведене Йоханом Рокстремом та 28 іншими провідними вченими-кліматологами, виявило вражаючу нову реальність, підкресливши необхідність прийняття спільного підходу до захисту планети, поки не стало занадто пізно.
Модель планетарних меж, представлена Рокстремом та іншими в 2009 році, забезпечує корисну основу для оцінки здоров’я планети. Вона визначає дев’ять взаємопов’язаних факторів – включаючи клімат, наявність прісної води, біорізноманіття та землекористування – які мають вирішальне значення для стабільності та придатності планети для життя. У своєму нещодавньому дослідженні Рокстрьом та його співавтори виявили, що шість з цих дев’яти меж вже порушено, що вивело Землю на небезпечний курс, який підриває стійкість планети і ставить під загрозу добробут людей. Примітно, що озоновий шар – єдина сфера, яка демонструє ознаки покращення.
Оскільки Земля функціонує як взаємопов’язана система, ми не можемо вирішити одну проблему без вирішення інших. Незважаючи на усвідомлення критичної ролі планетарних кордонів у збереженні придатності Землі для життя, ми не діяли достатньо рішуче, щоб зупинити наше сповзання до катастрофи.
Наприклад, ми знаємо, що понад мільйон видів перебувають на межі зникнення, що потенційно може спричинити крах цілих екосистем. Ми також знаємо, що стік азоту і фосфору призводить до поширення цвітіння токсичних водоростей в океанах і прісноводних системах, тим самим порушуючи біогеохімічні межі потоку. Аналогічно, терпимість до небезпечних рівнів хімічного забруднення і дозвіл нашим дітям ковтати мікропластик ставлять під загрозу системи життєзабезпечення, необхідні для виживання людства.
Щоб відновити стабільність Землі, уряди повинні визнати необхідність поваги до дев’яти планетарних кордонів. Це вимагає непохитної прихильності до скорочення викидів парникових газів, захисту біорізноманіття та водних ресурсів. Більше того, наші шанси на успіх зростають в геометричній прогресії, коли ми співпрацюємо: якщо міжнародна спільнота зможе об’єднатися, як вона це зробила, коли домовилася про відновлення озонового шару, надія є.
Але спочатку ми повинні прислухатися до порад корінних народів і місцевих громад та прислухатися до того, що говорить нам природа. Незважаючи на те, що корінні народи складають менше 5% світового населення, вони виступають мудрими охоронцями планети, захищаючи щонайменше чверть суші та морів світу і 80% його біорізноманіття.
Для просування цього підходу ми об’єднали зусилля з Planetary Guardians, незалежним колективом світових лідерів, науковців та захисників довкілля, які відстоюють модель планетарних кордонів. Наша мета – сприяти її прийняттю як основи для оцінки та керівництва колективними кліматичними діями.
Об’єднуючи лідерів з різних країн, галузей, вікових груп, гендерів та культур, “Планетарні охоронці” прагнуть використати наш різноманітний досвід та знання для пошуку рішень для захисту планети. Хоча ресурси нашої планети обмежені, немає межі людській винахідливості та нашій здатності вирішувати складні проблеми. Справжнє питання полягає в тому, яку Землю ми хочемо залишити майбутнім поколінням.
Безумовно, тут немає простих відповідей чи швидких рішень. Наше майбутнє залежить від кроків, які кожен з нас готовий зробити. Але, рятуючи озоновий шар, ми вже продемонстрували, що швидкі, усвідомлені, колективні дії можуть сприяти змінам, необхідним для підтримання життя на Землі.
Автори:
Роберт Редфорд, співзасновник Центру Редфорда, актор, режисер і продюсер;
Ксіе Бастіда, активістка кліматичної справедливості з корінної громади отомі-тольтеків у Центральній Мексиці, організаторка Fridays For Future та співзасновниця Re-Earth Initiative.
Джерело: PS, США
