Країни G7 неохоче йдуть на конфіскацію заморожених російських активів. Це стримувало б агресивні війни.
Протягом майже 800 днів повномасштабного російського вторгнення Україна бореться за своє виживання. Росія продовжує наступати і дедалі успішніше атакує енергетичну інфраструктуру України – атаки, які слідчі Міжнародного кримінального суду кваліфікували як злочини проти людяності. У той же час, західні прихильники України ледве забезпечують достатню кількість артилерійських снарядів і зенітних ракет для її оборони. З огляду на складну військову ситуацію в Україні, жорстку бюджетну ситуацію в Німеччині та політичну напруженість навколо допомоги США, не схоже, що союзники зможуть зібрати необхідні кошти для надання Україні масованої підтримки в найближчі місяці і роки. Наприклад, європейські союзники досі не змогли знайти три мільярди євро на 800 000 артилерійських снарядів в рамках чеської ініціативи щодо боєприпасів.
Це ще одна причина, чому в Європі вже кілька місяців точаться суперечки про те, чи можуть бути використані заморожені активи російського центрального банку на загальну суму майже 300 мільярдів доларів США для України, і якщо так, то яким чином. В принципі, країни “Великої сімки” та ЄС згодні з тим, що Росія не отримає заморожені активи центрального банку назад, поки не виплатить репарації Україні. Однак лунають і скептичні голоси. Зокрема, в Німеччині часто говорять про те, що конфіскація і передача заморожених російських резервів порушує міжнародне право. Критики описують можливе вилучення як морально коректне, але юридично, політично та економічно надзвичайно чутливе питання. Навіть за відсутності консенсусу з цього питання, різні юридичні висновки та коментарі експертів свідчать про те, що російські державні активи не є ні недоторканними згідно з міжнародним правом, ні підпадають під дію існуючих угод про захист інвестицій. Нещодавно десять відомих експертів у галузі права пояснили, чому міжнародне право дозволяє арешт і передачу російських резервів як легітимні контрзаходи.
З іншого боку, Європейський центральний банк та інші фінансові експерти занепокоєні тим, що конфіскація може призвести до довгострокового ослаблення єврозони і порушити домінування західних валют. У коротко- та середньостроковій перспективі ці побоювання є безпідставними, оскільки реальної альтернативи західним резервним валютам немає. Навіть авторитарні держави, які володіють майже 40% світових валютних резервів, віддають перевагу стабільним валютам країн G7. У другому кварталі 2023 року 89% усіх резервів зберігалися в доларах США, євро, єнах та фунтах стерлінгів. Особливо коли сім провідних індустріальних країн торгують у групі, втеча від стабільних валют навряд чи є розумною альтернативою. Крім того, питання про те, який вплив перемога Росії матиме на валютну стабільність єврозони, зокрема, залишається поза увагою, якщо мільйони українців втечуть до ЄС, рятуючись від знищення Росією, залишиться поза увагою.
Конфіскація російських державних активів жодним чином не створить негативного прецеденту.
Інші критики вважають, що конфіскація і передача коштів Україні створить небезпечний прецедент. Нещодавно видання Politico повідомило, що такі країни, як Китай і Саудівська Аравія, активно лобіюють проти конфіскації. Вони стурбовані тим, що їхні активи можуть стати наступними. Конфіскація російських державних активів жодним чином не створить негативного прецеденту. Навпаки, вона слугуватиме стримуючим фактором проти подальших агресивних злочинів, які порушують фундаментальне положення Статуту ООН. Міжнародний порядок, заснований на правилах, буде зміцнений, а інші держави будуть утримуватися від невиправданих агресивних воєн. Міжнародне право стане засобом притягнення агресора до відповідальності за його дії та захисту жертв. Оскільки планка для конфіскації є високою, країни, які не ведуть повномасштабних незаконних агресивних війн, можуть бути впевнені, що їхні валютні резерви в безпеці.
У Німеччині, зокрема, широко поширені побоювання, що Росія відповість конфіскацією державних і приватних закордонних активів. Оскільки рубль не є резервною валютою, Росія не має значних державних активів країн G7. Однак Росія вже незаконно захопила західні компанії, такі як Danone, Carlsberg, Uniper або Wintershall, і, швидше за все, продовжить це робити – незалежно від дискусій про конфіскацію. Європейські компанії все ще мають активи в Росії на загальну суму понад 100 мільярдів доларів США. Західні компанії взяли на себе значний ризик, залишившись в Росії після повномасштабного російського вторгнення і нового свавілля Путіна. Це не повинно стримувати дії держави. Постраждалі компанії можуть подавати позови про відшкодування збитків проти Росії до міжнародних арбітражних судів.
США, зокрема, виступають за повну конфіскацію російських державних активів.
Після інтенсивних дискусій у рамках “Великої сімки” жодної згоди поки що не досягнуто. Зокрема, США, де заморожено лише близько восьми мільярдів доларів, виступають за повну конфіскацію російських державних активів. Закон про відновлення економічного процвітання та можливостей для українців (REPO) вже пройшов відповідні комітети Сенату США на початку року, і його ухвалення тепер є лише питанням часу. Це може ознаменувати початок захоплення в США.
Частково через позицію Німеччини, Франції та Європейського центрального банку, ЄС поки що зміг домовитися лише про те, що відсотки від заморожених активів будуть доступні для України – близько трьох мільярдів доларів США на рік. Ця пропозиція є першим кроком, і це краще, ніж нічого. Тим не менш, цього недостатньо, щоб забезпечити Україну коштами, необхідними для виживання, не кажучи вже про фінансування реконструкції. Бельгія, де в центральному депозитарії Euroclear заморожено 200 мільярдів євро, поки що оподатковує лише відсотки від заморожених активів і не передає Києву самі відсотки, як це передбачено поточними планами ЄС на 2024 рік. Доходи від бельгійських податків на відсотки склали 1,7 мільярда євро і були в основному спрямовані у фонд для України для фінансування допомоги українцям, які втекли; лише 200 мільйонів євро з них було виділено на закупівлю озброєнь, а ще 334 мільйони євро заплановано на 2024 рік. У 2022 і 2023 роках у Бельгії накопичилися відсоткові платежі на суму майже п’ять мільярдів євро, які Euroclear і Бельгія не хочуть виплачувати в повному обсязі. Це означає, що Україна втрачає п’ять мільярдів євро, які можна було б використати для фінансування двох комплексів Patriot та 750 оборонних ракет.
Водночас Велика Британія підняла в рамках G7 питання про можливість надання Україні кредитів під заставу конфіскованих російських державних активів. Нещодавно США також підтримали цю пропозицію і запропонували використати очікувані майбутні відсоткові платежі. Це може принести від 30 до 40 мільярдів євро. Іншим варіантом, менш залежним від коливань валютних курсів, було б отримання європейської позики, подібно до того, як це вже було зроблено під час пандемії коронавірусу. Позики можна було б використати для наповнення набагато більшого фонду, а щорічні відсоткові витрати можна було б сплачувати за рахунок прибутку. Поточних відсоткових виплат у розмірі трьох мільярдів євро було б достатньо, щоб наповнити фонд до 150 мільярдів євро. За допомогою цієї структури ЄС міг би швидко зібрати гроші і, водночас, ця структура стала б стимулом для європейців реально працювати над конфіскацією російських активів у найближчі роки.
У Німеччині дебати повільно набирають обертів.
У Німеччині, яка досі вважається однією з найбільших нерішучих у цьому питанні в ЄС, дебати поступово набирають обертів. У лютому, у своїй резолюції, присвяченій десятій річниці війни Росії проти України, Бундестаг закликав німецький уряд підтримати ініціативи, спрямовані на те, щоб заморожені російські активи стали доступними для України відповідно до закону та міжнародного права. Лідер СДПН Ларс Клінгбейль нещодавно висловився на користь використання заморожених російських активів для закупівлі зброї для України. Насправді, особи, які приймають рішення, зокрема в Німеччині, повинні усвідомити нагальність ситуації та прийняти зважене рішення. По суті, це не лише суто юридичне, але й політичне питання. Рішення про конфіскацію пов’язане з юридичними, економічними та політичними наслідками, але стикається з реальною небезпекою того, що Росія може виграти цю війну. Це було б не лише серйозною поразкою для міжнародного права, але й становило б серйозний ризик для європейської економіки, фінансових систем і безпеки в Європі.
У нещодавній спільній заяві міністри закордонних справ Великої Британії та Франції написали: “Якщо Україна програє, ми всі програємо. Ціна нездатності підтримати Україну буде набагато вищою, ніж ціна боротьби з Путіним”. Чим довше ми зволікатимемо з наданням допомоги Україні, в тому числі шляхом конфіскації російських коштів, тим складнішою буде ситуація для України – і тим більшою буде ціна війни для Європи.
Автори: Маттіа Неллес є співзасновником Німецько-українського бюро (DUB) GmbH, консалтингової компанії, що спеціалізується на покращенні німецько-українських відносин. До повного російського вторгнення він працював у Німецькому товаристві міжнародного співробітництва (GIZ) на сході України. До цього працював у Центрі ліберальної сучасності в Берліні.
Олена Галушка – колишня депутатка Київської міської ради, співзасновниця Міжнародного центру “Українська перемога” та керівниця відділу міжнародних зв’язків Київського міського центру протидії корупції.
Джерело: IPG–Journal, ЄС
