Але зі зростанням значення країни на світовому нафтовому ринку з’являються ризики
У лютому Америка запровадила нові санкції проти “Совкомфлоту”, російської державної судноплавної компанії, відповідальної за перевезення близько 15% російського експорту нафти до Індії. Майже одразу ж індійські імпортери припинили приймати вантажі з танкерів “Совкомфлоту”. Але це мало допомогло зупинити потік російської нафти до Індії, третього за величиною споживача нафти у світі. У березні поставки зросли на 6% порівняно з лютим. Експортери організували альтернативний транспорт до Індії – ймовірно, через тіньовий флот, який допомагає їм обходити санкції. Індія також купувала російську нафту за цінами, нижчими за 60 доларів за барель, встановлені Заходом. Разом ці покупки допомогли Індії стати другим найбільшим імпортером російської нафти після Китаю.
Безпосередній вплив полягає в тому, що це допомогло Індії задовольнити попит за нижчою ціною. У 2023 році майже 90% споживання нафти в Індії постачалося з-за кордону. Приблизно 34% цього імпорту надходило з Росії. Знижка на російську нафту з часом зменшилася з 20% на початку минулого року до близько 5% у грудні, але вона все ще дає значну економію на імпорті нафти в Індію, який минулого року становив 181 мільярд доларів, що становить близько 27% від загальної вартості імпорту в країні.
Дешевший імпорт допоміг індійському уряду Бхаратія Джаната (БДП). За вказівкою уряду нафтові компанії утримували ціни на бензин і дизельне паливо незмінними у 2022 році, навіть коли світові ціни на нафту різко зросли після вторгнення Росії в Україну. Замороження цін допомогло захистити Індію від паливної інфляції, яка спустошила сусідні Пакистан і Шрі-Ланку. Минулого місяця, з огляду на майбутні загальні вибори, роздрібні торговці вперше з початку війни знизили ціни на бензин і дизельне паливо. Здешевлення нафти також дало більше фіскального простору, зменшивши витрати на паливні субсидії. Це дозволило продовжити на рік популярну субсидію на скраплений газ.
У глобальному масштабі купівля Індією російської нафти мала важливе значення. Це допомогло запобігти перебоям у постачанні. Міністерство нафти Індії стверджує, що світові ціни на нафту могли б зрости приблизно на 30-40 доларів за барель, якби не торгівля Індії з Росією. 4 квітня американський чиновник, який відвідав Делі, закликав Індію імпортувати російську нафту за зниженими цінами, оскільки важливо “зберегти пропозицію нафти на ринку”, забезпечуючи при цьому зниження прибутків Кремля.
Індія також перепрофілювала енергетичні ринки, переробляючи російську нафту і відправляючи її на Захід. Європейські країни очолили запровадження санкцій проти Росії, але залишаються пов’язаними з російською нафтою. За даними Міжнародного енергетичного агентства (МЕА), у 2023 році вони імпортували близько 225 000 барелів на добу (б/д) індійського бензину та дизельного палива, порівняно з середнім показником 120 000 б/д за попередні п’ять років. Цей експорт збільшив торговельний баланс Індії і є ще однією ілюстрацією зростаючого впливу Індії на ринку. У 2023 році експорт нафтопродуктів становив $85 млрд, що приблизно на 60% більше, ніж у 2021 році.
Вплив Індії на світові ринки нафти буде лише зростати. МЕА очікує, що Індія стане найбільшим центром зростання світового попиту в період між 2023 і 2030 роками. Очікується, що зростання та урбанізація призведуть до збільшення споживання нафти на 20% до 2030 року, приблизно до 1,2 млн барелів на день, що становитиме понад третину прогнозованого глобального зростання. Очікується, що для задоволення буму попиту індійські нафтопереробні заводи збільшуватимуть переробні потужності швидше, ніж будь-яка інша країна світу, окрім Китаю.
Значну частину нафти доведеться постачати з-за кордону. Видобуток з індійських нафтових запасів скорочується. У 2023 році він становитиме лише 13% пропозиції країни. Стратегія, залежна від імпорту, завжди вразлива до ризиків, таких як розширення конфлікту на Близькому Сході.
Зрештою, найпотужніший спосіб скоротити імпорт нафти в Індії – це зменшити попит на саму нафту. У минулорічному бюджеті Індія виділила $2,6 млрд на програми в “зелених” секторах. Але це дрібниця порівняно з $200 млрд щорічно, які, за оцінками аналітичного центру Council on Energy, Environment and Water, необхідні Індії, щоб досягти нульового рівня викидів до 2070 року, як вона і обіцяла зробити.
