Окрім скорочення викидів парникових газів, ключ до сталого розвитку планети лежить в управлінні ресурсами.
З часу підписання Паризької угоди майже десять років тому увага до зміни клімату значно зросла: у всьому світі було прийнято понад 5 000 кліматичних законів і політик, спрямованих на обмеження глобального потепління. У 2019 році Європейський Союз запустив “Зелену угоду”, покликану “примирити економіку з нашою планетою, примирити те, як ми виробляємо, як ми споживаємо, з нашою планетою, і змусити це працювати на благо наших людей”.
Проте ми надзвичайно далекі від цього бачення. Незважаючи на політичні ініціативи та зростаюче наукове розуміння існуючих загроз, глобальні викиди парникових газів продовжують зростати, екстремальні погодні та кліматичні катаклізми трапляються все частіше, а світ є свідком безпрецедентної втрати біорізноманіття. За словами Генерального секретаря Організації Об’єднаних Націй Антоніу Гутерріша, остання оцінка Міжурядової групи експертів зі зміни клімату є “червоним кодом для людства”.
Глибоко тривожним відкриттям є те, що глобальна температура, можливо, вже перевищила 1,5-градусне підвищення з доіндустріальних часів, визначене в угоді як бажана межа, і може перетнути поріг у 2 градуси протягом наступних десяти років. Згідно з оцінкою кліматичних ризиків Європейського екологічного агентства, Європа є континентом, що найшвидше нагрівається у світі. Підвищення температури призведе до того, що південь Європи стане посушливим, що призведе до неврожаю та зменшення доступності води – і це вже відбувається. Ці умови також призведуть до ущільнення ґрунту, що збільшить ризик раптових повеней, а висихання рослинності прискорить поширення лісових пожеж.
Видобуток ресурсів
За даними Міжнародної групи експертів з питань ресурсів, світ перебуває у розпалі потрійної планетарної кризи: зміни клімату, втрати біорізноманіття, забруднення та відходів. Проте, в той час як багато уваги приділяється скороченню викидів парникових газів, видобутку ресурсів приділяється набагато менше уваги. Проте факти очевидні: 90 відсотків глобальної втрати біорізноманіття та водного стресу, 55 відсотків глобальних викидів і понад 40 відсотків наслідків забруднення повітря для здоров’я спричинені видобутком і переробкою ресурсів.
Що ще гірше, це споживання ресурсів розподіляється нерівномірно. Якщо розглядати четверту планетарну кризу, пов’язану з глобальною соціальною нерівністю, то несправедливість є очевидною: на 1,2 мільярда найбідніших людей припадає лише 1 відсоток світового споживання, тоді як на мільярд найбагатших – 72 відсотки.
Матеріальний слід країни або регіону – це загальна кількість спожитого викопного палива, біомаси, металів і мінералів (скоригована з урахуванням імпорту та виключенням експорту). Він базується на масі і зазвичай визначається в ЄС у тоннах на душу населення. Більшість кліматичних заходів спрямовані лише на компонент викопного палива, залишаючи поза увагою інші три.
У 2022 році сировинний слід ЄС в середньому зріс до 14,8 тонни на душу населення – що вдвічі перевищує справедливий і сталий рівень – і лише вісім країн-членів мають кращі показники. З кінця 2000-х років споживання сировини в ЄС суттєво скоротилося лише після фінансової кризи 2008 року та початку пандемії. Не може бути правильним покладатися на соціально катастрофічні події, щоб зменшити наш матеріальний слід, замість того, щоб досягти цього за допомогою демократичних і цілеспрямованих політичних заходів.
“Від’єднання” зростання?
Кліматичне законодавство було певною мірою ефективним у зменшенні викидів парникових газів та уникненні ще більших екологічних катастроф. Деякі аналітики стверджують, що “відокремлення” економічного зростання від викидів відбувається в багатьох країнах, причому деякі з них досягли абсолютного відокремлення (скорочення викидів, а не просто зниження темпів зростання). Однак, якщо брати до уваги матеріальний слід, то поки що немає жодних доказів навіть відносного відокремлення валового внутрішнього продукту (див. діаграму).
Відносна зміна основних глобальних економічних та екологічних показників з 1970 по 2018 рік
Джерело: Європейське агентство з навколишнього середовища
Європейське кліматичне законодавство та Зелений курс є значними кроками на шляху до сталого розвитку ЄС. Але вони не встановлюють зв’язок між кліматичною кризою та іншими глобальними проблемами: втратою біорізноманіття, забрудненням, виснаженням ресурсів, порушенням прав людини, зростанням нерівності та стагнацією добробуту.
ЄС також впровадив План дій з розвитку циркулярної економіки. Однак пов’язані з ним законодавчі пропозиції та правові інструменти не спрямовані на скорочення використання ресурсів, а також немає обов’язкових цілей щодо зниження споживання матеріалів. План також не надає пріоритету найвищому ешелону ієрархії відходів – мінімізації потреби в додаткових продуктах або ресурсах, в першу чергу, за рахунок кращого дизайну систем.
Лінійна модель
За даними Європейського агентства з охорони навколишнього середовища, Європа все ще значною мірою працює за лінійною моделлю. Це свідчить про те, що досягнення значного скорочення утворення відходів до 2030 року є малоймовірним, що підкреслює необхідність більш комплексних і системних змін.
У відкритому листі понад 100 підписантів, серед яких неурядові організації, науковці та аналітичні центри, закликають до прийняття Закону ЄС про стале управління ресурсами для систематизації управління ресурсами – так само, як це було зроблено кліматичним законодавством щодо викидів парникових газів. Це засіб для просування ЄС до менш матеріаломісткої економіки, в якій ЄС та країни-члени будуть відігравати активну роль у зменшенні свого матеріального сліду. Це забезпечить гнучкість національної імплементації та залучення громадян і працівників.
Передбачені цілі включають скорочення матеріального сліду ЄС до п’яти тонн на душу населення до 2050 року з нинішніх 14,8, з проміжними цілями на 2030 і 2040 роки. Національні цілі будуть розроблятися з урахуванням специфіки кожної країни.
ЄС та його країни-члени можуть взяти на себе зобов’язання розробити стратегії для досягнення цих цілей, зосередившись на секторах з високим рівнем споживання. Вони будуть узгоджуватися з цілями “чистого нуля” та циркулярності, забезпечуючи цілісний і взаємодоповнюючий підхід до екологічних викликів.
Пріоритет достатності
Ресурсне законодавство ЄС могло б сприяти підвищенню ефективності використання ресурсів, надаючи при цьому пріоритет достатності. Такий підхід посилив би стійкість союзу шляхом оптимізації інфраструктури та скорочення надмірного споживання енергії. Він також може зменшити залежність Європи від імпорту енергоресурсів, тим самим послабивши глобальний тиск, що підживлює збройні конфлікти в усьому світі.
Закон також зменшить попит на такі матеріали, як критичні мінерали, знизивши навантаження на гірничодобувну промисловість у третіх країнах і в Європі. Можливо, ще важливіше те, що він допоможе захистити водні ресурси Європи, запобігаючи потенційним конфліктам щодо їх використання та посилюючи водну безпеку.
Уявіть, якби міста не лише проектувалися для декарбонізації за допомогою приватних електромобілів, а й зосереджувалися на дематеріалізації, створюючи більше велосипедних доріжок і зелених насаджень та роблячи місто більш придатним для пішохідного руху – все це добре для бізнесу та добробуту людей. До 2050 року понад дві третини європейців житимуть у містах, тому важливо проектувати кліматично стійкі та орієнтовані на людей міські райони.
Права працівників
Зменшення використання ресурсів також може бути пов’язане з правами працівників та їхнім вільним часом, який вони можуть проводити з родиною, займатися хобі та діяльністю з низьким рівнем впливу на навколишнє середовище. Оскільки психічне здоров’я продовжує погіршуватися в перевантаженому роботою і все більш нестабільному європейському суспільстві, скорочення робочого часу може не тільки сприяти добробуту працівників, а й мати позитивний вплив на сім’ї, економіку і навколишнє середовище.
В одному з досліджень, в якому взяли участь понад 10 000 осіб у 29 країнах з високим і середнім рівнем доходу, 70% респондентів погодилися з тим, що “надмірне споживання ставить під загрозу нашу планету і суспільство”, а 65% погодилися, що “наше суспільство було б кращим, якби люди більше ділилися і менше володіли”. Багато європейських громадян розробили конкретні ініціативи, які вже втілюють це бачення на практиці.
Настав час для ЄС створити відповідні політичні рамки, які дозволять таким ініціативам процвітати. Вони можуть допомогти йому залишатися в межах планетарних кордонів, підтримувати здорове населення і сприяти глобальному миру. Стале використання ресурсів є вирішальною складовою для придатної для життя і більш мирної планети.
Автор: Дієго Марін – спеціаліст з питань сировинної та ресурсної справедливості в Європейському екологічному бюро. Він отримав ступінь магістра з міжнародного розвитку зі спеціалізацією в галузі політичної стратегії та комунікації в Кентському університеті, Брюссельській школі міжнародних досліджень.
Джерело: Social Europe, ЄС
