Нещодавня резолюція Палати представників Конгресу США чітко артикулює геноцидні злочини Росії в Україні. Тепер західні лідери повинні підкріпити такі заяви необхідними діями, пишуть Крістіна Хук і Крістофер Етвуд.
Протягом останнього місяця російські військові націлили на цивільне населення та енергетичну інфраструктуру України одні з найбільших ракетних та безпілотних атак по всій країні з початку повномасштабного вторгнення трохи більше двох років тому. Ці бомбардування підкреслюють нагальну потребу у відновленні зусиль Сполучених Штатів, спрямованих на ухвалення пакету військової допомоги для України, який зупинився.
Члени Палати представників Конгресу США нещодавно продемонстрували, що вони розуміють, що стоїть на кону, і добре знають про злочини, які скоює Росія в Україні. 19 березня Палата представників Конгресу США переважною більшістю голосів (390-9) ухвалила резолюцію, яка “засуджує незаконне викрадення і насильницьке переміщення дітей з України до Російської Федерації”.
Систематичне і скоординоване викрадення Росією українських дітей з окупованих регіонів України викликало глобальний осуд і призвело до видачі Міжнародним кримінальним судом ордерів на арешт російського лідера Володимира Путіна і російської урядової чиновниці Марії Львової-Бєлової. Наслідуючи приклад американських союзників у Європі, нещодавно ухвалена резолюція Палати представників Конгресу США свідчить про серйозні зміни у двопартійній політиці США, спрямовані на те, щоб притягнути до відповідальності і присоромити російських злочинців.
Хоча засудження Палати представників не є обов’язковим до виконання, воно офіційно закріплює окремі висловлювання представників Конгресу, які вказують на те, що Росія проводить кампанію геноциду в Україні. Зокрема, ця супербільшість представників, включаючи ключових лідерів, таких як спікер Майк Джонсон, підтвердила, що викрадення, переміщення та примусове усиновлення Росією українських дітей “суперечить зобов’язанням Росії за Конвенцією про запобігання геноциду та прирівнюється до геноциду”.
Посилаючись на Конвенцію ООН про геноцид, резолюція Палати представників підкреслює тяжкість російських злочинів в Україні. Важливо, що вона також вказує на юридичні зобов’язання, що випливають з неї, запобігати подальшим актам геноциду проти українців і карати за них. Іншими словами, Конгрес нарешті визнав те, що незліченна кількість експертів і правозахисників просили визнати протягом більшої частини останніх двох років.
Як один з головних авторів і ключовий учасник двох незалежних юридичних розслідувань російського геноциду в Україні, опублікованих Інститутом “Нові лінії” (Вашингтон, округ Колумбія) та Центром прав людини Рауля Валленберга (Монреаль, Канада), ми вітаємо недвозначні формулювання Палати представників щодо цих злочинів та юридичних зобов’язань, які з них випливають, і вітаємо їхнє визнання.
Наші розслідування детально описують ескалацію насильства Кремля проти українського населення протягом останніх двох років. Останні дії Росії, спрямовані проти цивільного населення, вписуються в ширшу картину геноцидних цілей, очевидних протягом усього вторгнення в Україну. Тим часом, відомі російські медіа-персони, тісно пов’язані з Кремлем, продовжують виступати за знищення України.
На тлі зростаючих міжнародних зусиль, спрямованих на притягнення російських злочинців до відповідальності за злочини, що відбуваються в Україні, важливо підкреслити, що головним обов’язком Конвенції ООН про геноцид є запобігання, а не покарання. Це передбачає активні кроки з боку підписантів, спрямовані на запобігання подальшим злочинам і захист українських дітей від викрадення.
Водночас, сувора реальність залишається такою, що жоден геноцид не був зупинений навіть у залі суду. Хоча притягнення до відповідальності є життєво важливим для жертв, які вижили, міжнародні правові процеси часто тривають десятиліттями і не мають механізмів примусу, необхідних для рішучого припинення геноцидів у режимі реального часу. Натомість, обов’язок зупинити геноцид, що триває, лежить на кожній країні, яка ратифікувала Конвенцію про запобігання геноциду.
Наразі правозахисники працюють на випередження, щоб знайти зниклих українських дітей і припинити щоденні депортації, які тривають в окупованій Росією Україні. Після того, як українські діти були захоплені, експерти простежили зусилля Кремля, спрямовані на те, щоб приховати ці маленькі жертви, піддаючи їх страхітливому спостереженню і таборам, покликаним викорінити їхню українську ідентичність. Резолюція, ухвалена Палатою представників Конгресу США в березні, прямо поставила цю проблему, заявивши, що “Російська Федерація намагається знищити ціле покоління українських дітей”.
Численні свідчення тих, хто вижив, підтверджують, що найкращим механізмом запобігання геноциду в Україні сьогодні є повністю оснащена українська армія за потужної підтримки Заходу. Українські чиновники це добре знають. Зараз, коли їхні війська змушені нормувати боєприпаси на тлі зростаючого дефіциту поставок, вони терміново звертаються за міжнародною військовою допомогою, необхідною для порятунку своєї нації.
Хоча нещодавня резолюція Палати представників Конгресу США, в якій чітко сформульовані злочини геноциду, вчинені Росією в Україні, є кроком у правильному напрямку, західні лідери повинні супроводжувати такі заяви необхідними діями. Життєво важливо, щоб Конгрес, разом з рештою уряду США та урядами в усьому світі, діяв без подальших зволікань і запровадив політику, гідну мужності та жертовності України. Історія спостерігає, як і Володимир Путін.
