У більш нестабільній Європі соціальний захист і гарантії мінімального доходу повинні бути більш міцно закріплені.
У вівторок “Конференція високого рівня з питань Європейського стовпа соціальних прав”, організована бельгійським головуванням у Раді ЄС, ухвалить міжінституційну декларацію про поновлення зобов’язань щодо Європейського стовпа соціальних прав, оприлюдненого у 2017 році. Декларація Ла Хюльпе стане наступним кроком у зміцненні європейських соціальних прав.
План дій Європейської Комісії на 2021 рік почав наповнювати принципи цього стовпа конкретним змістом. Але він зосереджений переважно на першому (“Рівні можливості та доступ до ринку праці”) та другому (“Справедливі умови праці”) розділах, тоді як імплементація третього (“Соціальний захист та інтеграція”) залишається обмеженою. Як показав дослідницький проект EuSocialCit, існують недоліки щодо виплати допомоги по безробіттю, захисту мінімального доходу, пенсій та житла.
Помітна прекаризація
Досвід останніх десятиліть вчить нас, що зростання зайнятості не обов’язково приносить користь більш вразливим групам населення, що робота не завжди є гарантією гідного життя і що ті, хто перебуває на нижчих щаблях соціальної ієрархії, як правило, отримують менше користі від соціальних інвестицій. У 2010-х роках значне зростання зайнятості та дефемінізація бідності супроводжувалися помітною прекаризацією низькокваліфікованих чоловіків і жінок.
Особливо вражаючим є зростання ризику бідності серед безробітних домогосподарств. Ця досить загальна тенденція значною мірою пов’язана з недостатнім забезпеченням мінімального доходу та послабленням спроможності соціального захисту знижувати рівень бідності через посилення критеріїв отримання допомоги, збільшення кількості умов та поширення нестандартних робочих місць.
Без прогресу на цих напрямках неможливо досягти цілей Європейського Союзу до 2030 року щодо соціальної інтеграції та подолання бідності. Цілі зайнятості та гендерної рівності тепер міцно закріплені в європейському соціальному порядку денному. Це вимагає еквівалентної інтеграції соціального захисту та гарантій мінімального доходу:
- реалізація ініціатив соціального інвестування у сфері зайнятості, гендерної рівності та балансу між роботою та особистим життям (включно з освітою та доглядом за дітьми раннього віку) з наданням пріоритету найбільш вразливим верствам населення;
- посилення ролі соціального фінансування ЄС у підтримці національних політик, спрямованих на забезпечення базових потреб (наприклад, через Фонд європейської допомоги найбільш знедоленим), фінансування послуг з тимчасового безробіття (перетворення пов’язаної з пандемією програми SURE для підтримки зайнятості на постійну), підвищення рівня зайнятості та можливостей працевлаштування для низькокваліфікованих працівників (через Європейський соціальний фонд) та підтримку вразливих груп населення в умовах кліматичних змін (через Соціальний кліматичний фонд, який почне діяти у 2026 році);
- посилення політичних процесів, які можуть призвести до укладення обов’язкових до виконання угод щодо мінімальних стандартів у сфері соціального захисту, а також
- забезпечення адекватних гарантованих мінімальних доходів – на основі фундаменту, закладеного директивою про мінімальну заробітну плату, наступним кроком має стати рамкова директива про мінімальні доходи, яка забезпечить виконання принципу 14 Європейської соціальної хартії (EPSR).
Інструментальні ресурси
Успіх цього компоненту залежить не лише від ухвалення більшої кількості соціальних законів, але й, що особливо важливо, від фактичного використання прав. EuSocialCit показав, що правові норми не обов’язково призводять до ефективної реалізації передбачених пільг. Щоб гарантувати ефективний доступ, необхідно виділити інструментальні ресурси влади: інформацію, рекомендації та консультування; зручні для користувача процедури подання заявок; легкодоступне державне управління та послуги; механізми вирішення проблем, посередництва та юридичних консультацій у разі виникнення складнощів.
Ці інструментальні ресурси можуть мати форму повноцінних процесуальних прав (наприклад, на інформацію) або практичної підтримки, що надається державними органами, соціальними партнерами та організаціями громадянського суспільства. Наприклад, у рамках імплементації директиви про баланс між роботою та особистим життям деякі країни виділили інструментальні ресурси для сприяння більшому використанню відпусток для батьків. Рекомендація 2019 року щодо доступу до соціального захисту підкреслює важливість інформації та доступних процедур, але цей загальний заклик до “прозорості” має бути конкретизований з точки зору його практичних наслідків і збагачений більш оперативним змістом.
На додаток до того, що EPSR слугує керівництвом, він має стати ефективним інструментом управління. Його принципи повинні бути повністю включені в Європейський семестр і посилені в його рамках. Більше того, цей принцип має стати ключовим орієнтиром для соціальної обумовленості з метою сприяння висхідній соціальній конвергенції.
“Громадянський діалог”
Кілька досліджень, пов’язаних з EuSocialCit, показали, що соціальні партнери та організації громадянського суспільства відіграють важливу роль у формуванні та реалізації політики ЄС. Вони слугують передавальними ременями для потреб і запитів громадян і сприяють реалізації соціальних прав щонайменше на двох ключових фронтах: полегшуючи доступ через інструментальні ресурси та допомагаючи (потенційним) користувачам у разі подання скарг.
Хоча ЄС визнає соціальний діалог, асоціації громадянського суспільства все ще мають відносно обмежені формальні можливості для того, щоб їхній голос був почутий. Стратегія громадянського суспільства, спрямована на створення повноцінної системи “громадянського діалогу”, повинна зайняти чільне місце в реформі соціального управління ЄС.
Автори: Беа Кантільйон, Мауріціо Феррера і Маартен Кюне
Джерело: Social Europe, ЄС
